Про причини відставки і справи без прокурорів
Ваша відставка була доказом того, що рейтинги і народна любов до президента важливіші, ніж реально боротьба з корупцією. Як ви це сприйняли? Як пояснюєте це рішення? Чи не було образливо, коли вас "принесли в жертву" тій медійній кампанії, яку навколо роздмухували люди Коломойського та інші?
Як я це сприйняв? Мені насправді було найбільше шкода через те, що ми не встигли завершити реформу прокуратури. Ми пройшли десь третину шляху. Ми достатньо добре попрацювали в частині очищення центрального Офісу генпрокурора.
Першу частину інтерв'ю читайте тут Це тест для Зеленського: Рябошапка дав відверте інтерв'ю про скандал з Єрмаком
З початку року почав працювати Офіс генпрокурора, а не Генеральна прокуратура. Ми звільнили більш ніж 55% людей, які передовсім не пройшли тест на доброчесність. Ми планували продовжувати очищення прокуратури на рівні областей та на рівні районів, та, на жаль, нам це не дали зробити.
Власне, найбільший жаль я відчуваю за тим, що ми не встигли провести фактично єдину успішну реформу, яку започаткував Володимир Зеленський. І зараз ми очікуємо, що Венедіктова так само підхопить, можливо, той темп, який задали ми в реформі. Оскільки насправді від реформи прокуратури багато залежить не лише в системі органів кримінальної юстиції, а і в роботі судової гілки влади. Чим якісніші матеріали прокурори подаватимуть до суду, тим швидше суспільство бачитиме відповідь на свої запитання щодо справедливості.
Коли фракція "Слуги народу" пояснювала претензії до вас, то однією з них було те, що купа прокурорських справ залишилися без нагляду саме через цю реформу. Наскільки я розумію, це був якийсь проміжний етап, коли ви очистили прокуратуру, але нових людей ще не набрали. Яке у вас є пояснення?
Мова йде про ті так звані 1100 чи 1300 проваджень, в яких нібито не було призначено прокурорів. Але ця проблема була пов’язана не з роботою Офісу генпрокурора, а і з роботою ДБР. І ця проблема, до речі, виникала ще за часів роботи Юрія Луценка на посаді генпрокурора. Тоді він декілька разів звертався до ДБР із вимогою виправити ситуацію щодо реєстрації кримінальних проваджень. Оскільки через те, що вони неправильно вносили дані у Єдиний реєстр досудових розслідувань, прокурори не бачили ці провадження. Відповідно, вони не могли призначати процесуальних керівників.
Тобто ця проблема існувала і до мене. На жаль, ні тодішнє керівництво, Роман Труба, ні потім Венедіктова цю проблему не вирішили. Тобто та проблема, яка існувала, не була пов’язана навіть із реформою органів прокуратури. Це були недоліки в роботі слідчих ДБР, які неправильно користувалися ЄРДР. Ми це пояснювали ДБР, і раніше Луценко та його заступники теж це робили. Але, на жаль, проблема, досі не вирішена.
Дивіться повне інтерв'ю з Русланом Рябошапкою на 24 каналі у програмі "Перехресний допит":
Про Коломойського та справу "Приватбанку"
Організаторами вашої відставки називають Коломойського та його парламентське лобі в обличчі депутатів Бужанського та Дубінського. Чим ви їм заважали? Які справи вели, які могли заважати Коломойському? Це справа "Приватбанку"?
По-перше, в моїй відставці були зацікавлені не лише ті депутати, які близькі до Коломойського, але і велика частина так званих орієнтованих проросійських народних депутатів. Ми бачили риторику ОПЗЖ.
Крім того, я вже говорив неодноразово, що ми передали велику частину матеріалів, які стосувалися розслідування справи щодо "Приватбанку" до НАБУ. І власне їм цих матеріалів не вистачало для того, щоби наблизитися до закінчення розслідування.
Очевидно, що ми могли б разом із НАБУ цю справу завершити. Залишалося лише зробити економічну експертизу, але нам просто не дали цього зробити. Наскільки я знаю, ця експертиза досі не проведена, а тому ніякого руху далі щодо "Приватбанку" не може бути. Для виконання експертизи НАБУ зверталося до відповідного інституту СБУ.
Що відомо про націоналізацію "Приватбанку" Уряд України 18 грудня 2016 року, пославшись на пропозицію НБУ і колишніх акціонерів "Приватбанку" (найбільші – бізнесмени Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов), вирішив націоналізувати найбільший на українському ринку банк. Для того, щоб врятувати його, держава здійснила докапіталізацію на понад 155 мільярдів гривень.
Ексвласники банку вважають націоналізацію незаконною. Тривають судові суперечки (і в Україні, і в закордонних юрисдикціях). Окружний адмінсуд Києва 18 квітня 2019 року за позовом Коломойського скасував рішення про націоналізацію "Приватбанку". У відповідь на це Кабмін, Нацбанк і "Приватбанк" одразу в травні оскаржили це рішення. Наразі у справі "Приватбанку" триває понад 600 судів різного рівня.
Ви думаєте, що цю справу хтось штучним чином гальмує?
Я думаю, що ці питання важливо було б поставити керівництву СБУ, оскільки за декілька місяців можна було б таки завершити цю експертизу і віддати матеріали НАБУ.
А чи можуть зараз, коли головою Офісу генпрокурора є Ірина Венедіктова, цю справу, наприклад, просто передати в СБУ – і там її поховати?
Історія свідчить, що так можуть зробити. І наскільки я знаю, в ЗМІ вже оприлюднені матеріали, як СБУ звернулася до Офісу генпрокурора із пропозицією передати справи, які стосуються одного з олігархів Бахматюка, які ми відкрили наново, адже вони були закриті. Ми їх передали до НАБУ, яке вже притягнуло до відповідальності низку осіб у цій справі. Так от, ці справи тепер хочуть забрати із провадження НАБУ і передати до СБУ.
Ми можемо прогнозувати і ми розуміємо, для чого це робиться. Оскільки результатом такої передачі буде те, що справи будуть втрачені, закриті, і ми там не побачимо винних та притягнутих до відповідальності. Я не виключаю, що така ситуація може бути і з "Приватбанком", з цим провадженням. Але хотів би відразу застерегти, що це явно суперечить Кримінально-процесуальному кодексу і цього робити не можна, тому що це явне порушення закону, яке може, зокрема, каратися і Кримінальним кодексом.
Читайте також Про справу "Приватбанку", зустрічі з Коломойським та можливість дефолту: інтерв'ю з Гончаруком
Нагадайте, будь ласка, яка відповідальність загрожує Коломойському у цій справі, якщо вона дійде до суду і до вироку?
Важко говорити наперед, яка відповідальність загрожує, оскільки для того, щоби визначити міру покарання, необхідно з‘ясувати багато різних обставин. Але очевидно, що злочин є тяжким. Мені здається, від 7 до 12 років позбавлення волі передбачає санкція частини 5 статті 191 Кримінального кодексу, в якій може фігурувати зокрема і колишній співвласник "Приватбанку".
Тобто в найгіршому випадку для Коломойського і в найкращому для країни він може сісти реально за ґрати?
Це залежить від багатьох чинників, але це достатньо реально. Відповідно до Кримінального кодексу.
Справа "Приватбанку" може потрапити в руки СБУ, а СБУ керує людина близька до президента – Іван Баканов. Я хочу зрозуміти, на якому рівні ці речі відбуваються. На рівні голови СБУ – і це означає, це відбувається з відома президента? Чи це відбувається на нижчому рівні, і Баканов просто не керує цією структурою?
Ви маєте не увазі, що саме?
Те, що певні справи можуть передати в СБУ, і там вони помруть. Це відбувається з відома Баканова і президента?
Що стосується справи Бахматюка, це точно відбувається і з відома глави СБУ, оскільки під цим листом стоїть його підпис. Тобто він розуміє, що він робить, і мабуть, усвідомлює, для чого він це робить.
Іван Баканов / Фото Сергій Долженко, ЕРА
Що стосується справи "Приватбанку" – тут треба з’ясовувати. В мене немає інформації, від кого це йде. Але, виходячи з того, що парламент в першому читанні прийняв законопроєкт, який унеможливлює повернення банків, які збанкрутіли, колишнім власникам – то тут є різні можливі думки того, хто є ініціатором цим процесів.
Про справи Майдану, вбивство Гандзюк та напади на Стерненка
Ви кажете, що так само, як і Коломойський, вашої відставки хотіли проросійські сили в парламенті. Чому?
Знову ж таки, потрібно було слухати риторику проросійських і прокремлівських народних депутатів і блогерів, які їх підтримували. Очевидно, що це справи, які пов’язані із колишньою владою і з подіями на Майдані. Оскільки вони, можливо, вважали за потрібне перевернути ситуацію: щоби переслідувати не осіб, чиї дії призвели до крові на Майдані, а людей, які повстали проти того, що відбулося наприкінці 2013 – на початку 2014 років. Цього не сталося (реваншу – 24 канал), відповідно, такий прокурор їм не потрібен був. Вони намагалися зробити так, щоб на посаду прийшла людина із більш проросійськими поглядами, яка могла б реалізувати цей юридичний реванш.
Судячи з заяви Ірини Венедіктової такий ризик є. Як ви думаєте – те, що ми зараз бачимо, вже є початком реваншу проросійських сил, початком перегляду історії Революції Гідності?
Поки що це публічні декларації. Сподіваюся, що ми не побачимо конкретних дій, які б можна було назвати таким реваншем. Принаймні, справи Майдану розслідуються й надалі, з’являються нові підозрювані, з’являються нові люди, яких притягують до кримінальної відповідальності. Поки що говорити, що діями підтверджується реванш – неможливо, але загроза існує.
Читайте також У ДБР знову кажуть, що хочуть скасування закону про амністію майданівців
А ті заяви про можливість скасування закону про амністію для учасників Революції Гідності? Чи можуть реально його скасувати, і що це буде означати?
Я думаю, що цей парламент навряд піде на скасування закону щодо амністії – це перше. Друге – з юридичної точки зору скасування цього закону вже нічого не змінить, оскільки закони мають зворотну дію в часі. Єдине, що я зробив би відносно цього закону – змінив би одну з його норм, яка передбачає можливість зберігання документів чи доказів, які зібрані у кримінальних провадженнях, пов’язаних із подіями на Майдані. Цю норму варто було б змінити – оскільки це дійсно може перешкоджати здійснювати розслідування – але безвідносно того, чи це майданівці, чи це представники правоохоронних органів.
А риторика, яку просувають проросійськи сили: мовляв, не розслідуються справ проти представників правоохоронних структур, які також отримали якісь травми на Майдані. Що ви можете сказати з цього приводу?
Ми ж бачимо, здається ще за Луценка були спроби притягнути до відповідальності Івана Бубенчика за злочини, які були пов’язані із замахами на життя та здоров'я правоохоронців. Тобто це розслідування відбувалося і раніше. Питання тільки в тому, коли воно буде доведено до кінця. Наскільки я знаю, наразі у слідства є доволі багато матеріалів щодо злочинів, вчинених і проти правоохоронців. Питання, наскільки це швидко можна буде довести і передати матеріали до суду. А обсяг роботи насправді надзвичайно великий.
Ми бачимо такий відкат не тільки в справах Майдану – а ще в кількох і дуже гучних. Наприклад, в останній вашій промові в парламенті в день відставки ви говорили про справу Катерини Гандзюк.
Частина промови Рябошапки перед відставкою: "Мене не цікавить думка Бужанського про реформу прокуратури. Для мене кращою оцінкою на відповідь у цій постанові є лист батька Катерини Гандзюк, у якого нарешті з’явилася надія, що вбивці його доньки будуть покарані. Я не став нічиїм слугою, я був і є незалежним. А незалежного прокурора не можна змусити, його можна тільки звільнити. І я йду, але я йду для того, щоб повернутися".
Після відставки справу щодо вбивства Гандзюк забрали у вашого заступника Віктора Трепака. Чи означає, що цю справу так само поховають?
Насправді, дуже шкода, що таке рішення було прийнято – і звільнено не лише заступника генерального прокурора Віктора Трепака, а й керівника департаменту, який здійснював процесуальне керівництво в розслідуванні цієї справи.
До теми Це реванш, – Рябошапка відреагував на відсторонення Трепака
Я хотів би наголосити, що розслідування з осені 2019 року здійснювалося здебільшого силами прокурорів. Власне, з приходом Віктора Миколайовича вдалося реанімувати це провадження і значно його активізувати. Ми почали розкривати не лише злочини, які безпосередньо пов'язані з нападами на Катерину, а й низку інших щодо активістів: економічні злочини, підпали машин, побиття.
Що треба знати про вбивство Катерини Гандзюк: дивіться відео
Тобто в справі щодо вбивства Катерини Гандзюк дійсно була перспектива, ми знайшли одного з ключових підозрюваних, і це знову ж таки завдяки силам прокурорів. Нам вдалося досить швидко організувати екстрадицію із Болгарії. Врешті-решт, коли ми вийшли на фінішну пряму в розслідуванні цієї справи – прибрали всіх людей, які мали системне бачення. То яким чином фіналізувати це розслідування? Наразі в Офісі генерального прокурора таких людей немає, тим більше таких людей немає в Раді досудового розслідування Служби безпеки. Тому результат цієї справи під загрозою. Я, чесно кажучи, не знаю, чи вдасться взагалі завершити розслідування в цій справі.
Що відомо про вбивство Катерини Гандзюк? 31 липня 2018 року невідомі напали на громадську активістку та радницю мера Херсона Катерину Гандзюк. Її облили сірчаною кислотою. Жінка зазнала 30% опіків тіла та потрапила до лікарні. Медики кілька місяців рятували Гандзюк, провели низку операцій, проте 4 листопада 2018 року активістка померла в лікарні.
Ще одна резонансна справа, через яку вашої відставки постійно вимагали Дубінський, Бужанський, Портнов – це справа активіста Сергія Стерненка. Він же заявив, що Трепака звільнили через відмову підписати йому підозру, а самого Стерненка зараз хочуть зробити не жертвою замаху на вбивство, а вбивцею. Ви особисто тримали цю справу на контролі. Що з нею буде зараз, і де у ній, насправді, правда?
Саме так, через цю справу мене почали атакувати практично з самого моменту призначення на посаду. Ми розуміли, що справа Стерненка не є настільки простою та очевидною, як нам це намагаються подати. У цій справі були докази, які свідчили про те, що до замахів на Стерненка могли бути причетні працівники правоохоронних органів. Ми розуміли, що Національна поліція не спроможна здійснити ефективне розслідування, оскільки вона зацікавлена в результатах.
Ми бачили тенденцію, що проукраїнських активістів переслідують. Тому було вирішено зробити таким чином: об'єднати всі справи, які стосуються нападів на українських активістів, в одному органі досудового розслідування в СБУ. Зокрема, туди ж було передано справу щодо замаху на Сергія Стерненка. Крім того, ми бачили, що є результати двох експертиз, які є взаємовиключні. Це знову ж таки свідчило про неефективність розслідування і певну його заангажованість. Саме тому ми теж працювали із слідчими СБУ над тим, щоби завершити проведення третьої експертизи і щоб ми могли чітко кваліфікувати дії як Сергія Стерненка, так і тих осіб, які на нього напали. Але, знову ж таки, як буде розвиватися далі ситуація – нам не зрозуміло, хоча певні публічні натяки ми отримали.
Сергій Стерненко / Фото із соцмереж
А як ви самі можете кваліфікувати дії Стерненка?
Я б не говорив про те, що там є умисне вбивство. Ті обставини, які супроводжували замах на Сергія, могли б свідчити про перевищення меж необхідної оборони. Але знову ж таки, це має бути підтверджено висновками експертизи. Очевидно, що замахи, які скоювали на Сергія Стерненка ще раніше – також повинні братися слідством до уваги для того, щоб кваліфікувати його дії. Є наявність загрози його життю і здоров'ю в той час, коли на нього було скоєно нібито 3-й за рахунком замах.
Я так розумію, що цю історію зараз намагаються перевернути і кваліфікувати зовсім іншим чином, намагаючись подати Стерненка як нібито вбивцю зовсім невинної і непричетної особи, батька декількох дітей.
Що відомо про напади на Стерненка? Три напади на Сергія Стерненка були скоєні в Одесі протягом лютого-травня 2018 року. Під час другого нападу активісту ззаду стріляли у шию, а під час останнього він поранив одного з нападників ножем у живіт, від чого той помер.
Сам Стерненко звинувачував в організації нападів одеського мера Геннадія Труханова та керівництво обласної поліції.
А ви розумієте, чому це відбувається? Кому так насолив Стерненко, що він став фігурою, зокрема через яку навіть вас відправили у відставку?
Власне, я про це теж починав говорити. Проросійські і прокремлівські сили атакували мене, оскільки я не був проросійським прокурором. І очевидно, що провадження Стерненка – одна із частин можливого проросійського реваншу. Стерненко, потім справи щодо Майдану. Зараз ми можемо побачити й інші елементи повороту в такий бік.
Напади на одеських активістів / Інфографіка 24 каналу
Те, що Ірина Венедіктова чи то дозволяє, чи то допомагає усьому цьому відбуватися – це означає, що Офіс генпрокурора перейшов в режим ручного керування?
Це означає, що є такий світогляд у цієї людини. І очевидно, що вона буде намагатися його втілювати руками прокурорів, які власне працюють в Офісі генпрокурора.
А на скільки вона взагалі професійна, щоб займати цю посаду?
Я не хотів би оцінювати її професійність зараз публічно. Але, на мою думку, це був найгірший вибір з боку Зеленського із тих кандидатів, які були на цю посаду.
А хто ще був?
Наскільки я розумію, обговорювалась кандидатура Сергія Іонушаса як заступника керівника правоохоронного комітету в парламенті. Мені здається, що цей вибір був би значно кращим, в плані людських якостей.
Ірина Венедіктова / Фото dbr.gov.ua
А ви розумієте чому зупинились саме на ній? Колись Зеленський у розмові з Трампом назвав вас 100% його генпрокурором, тепер Ірина Венедіктова його 100% генпрокурор. Чому він обрав саме її?
Мені важко сказати, чим керувався президент при цьому виборі, можливо той же керівник Офісу президента вплинув.
Новий керівник, ви маєте на увазі?
Так, саме так – новий керівник. І мотиви мені, чесно кажучи, не зрозумілі, президент мені їх не пояснює. Ми не мали можливості з президентом на цю тему поговорити.
Цікаво Принципи роботи Венедіктової: скандали довкола рішень нової генпрокурорки
Про Зеленського і його найближчих радників
А ви взагалі з ним говорили? Як він вам повідомив, що ви йдете у відставку? Тому що для мене, наприклад, було незрозумілим, що він не прийшов на те засідання, де вас звільняли. Підтримати як людину, яка керувала всіма антикорупційними процесами, рішеннями в його команді, яку він називав 100% своїм генпрокурором, на яку він покладав дуже великі надії у сфері виконання тих самих обіцянок.
Ні, ми не говорили ні перед звільненням, ні вже після. А єдине, що публічно почув – причини моєї відставки. Коли публічно це прокоментував, здається у поїздці до Полтави, що нібито не справився, якщо не справився, то ти не маєш право займати місце.
Тобто він вам особисто навіть не пояснив, чому він відправляє вас у відставку?
Ні.
Але ви сам вірите, що ті причини, які він озвучив – реальні? Чи це через рейтинги, як ви думаєте?
Я вважаю, що причин, насправді, декілька. Зокрема і необхідність принести в жертву когось тим рейтингам, які почали падати. Плюс – це питання, які пов'язані з кулуарною боротьбою, з намаганням найближчих до вух президента осіб призначити свою людину, в якій вони особисто впевнені і якій би вони довіряли. Я такою людиною для них не був. Плюс інтереси декількох багатших людей, про що ми знову ж таки говорили. Це все збіглося в певний момент, і відповідне рішення було прийнято.
А ви вже сказали, до речі, про дуже коротку лаву запасних у Зеленського. Хто зараз його найближче оточення і хто йому зараз замість Богдана нашіптує у вуха ключові державні рішення?
З того, що я знаю, і з того, що я бачу по фотографіях з того ж самого Офісу президента України – ці люди не змінилися, фактично. Найближчі помічники його – Сергій Шефір і керівник Офісу Андрій Єрмак. Наскільки знаю, також частий гість Офісу президента – міністр внутрішніх справ. Можна говорити, що це три ключові, найближчі особи, які формують світогляд президента на події, які відбуваються як в Україні, так і за її межами.
За словами Рябошапки, Шефір, Єрмак і Аваков залишаються найближчими помічниками Зеленського / Фото колаж 24 каналу
А чому ця лава запасних така коротка? Чому ви погодилися піти в команду до президента-неофіта, до президента, який викликав різні емоції, настороження ? Чому ви зважились, і чому дуже багато людей не зробили цього? Чи не пожалкували про те, що ризикнули піти в його команду?
Щодо пожалкував – жодним чином ні. І, якби повернути історію на рік назад, я б зробив знову такий вибір. Щобільше, я можу сказати, що сприяв тому, щоб до цієї команди долучився й Олександр Данилюк.
Чому проблема в короткій лаві? В тому, що, на жаль, існує проблема довіри виключно тим людям, з якими президент пройшов довгий життєвий шлях, і такої довіри менше до людей, які залучаються ззовні. Знову ж таки, ми говорили про проблему виборів президента, про проблему улюблених друзів і чим це закінчилося для Ющенка, і що така сама проблема може існувати і у нового президента. Власне, історія з Єрмаком і може бути таким прикладом.
Ви сказали, що ви все одно б повернулися, знаючи як все закінчилося, все одно б ще раз пішли в цю команду, попри те, що вас звідти попросили. Мені здається, що для багатьох людей, які теоретично могли б піти працювати в команду Зеленського, те, як вчинили з вами, було якраз доказом, що цього робити не треба, що тебе принесуть в жертву якимось рейтингам чи меркантильним інтересам. Ви б все одно це зробили, знаючи, що це закінчиться так?
По-перше, ми розуміли на той час, хто такий Петро Порошенко, і я був абсолютно переконаний, що він не повинен залишитися на другий президентський строк. Саме тому. Це було першим мотивом. Друге – Володимир проповідував, в принципі, ті цінності, що й ми: це демократія, це нульова толерантність до корупції, і він давав можливість ці реформи нам реалізувати.
Читайте другу частину інтерв'ю Венедіктова має можливість довести, що не є людиною Порошенка: ексклюзивне інтерв'ю з Рябошапкою
В принципі, за ці пів року, які в нас були, ми провели достатньо багато змін. Можна назвати і прийняття низки антикорупційних законів, і відновлення того ж самого закону відповідальності за незаконне збагачення, перезавантаження Національного агентства з питань запобігання корупції, це і запуск Антикорупційного суду. Тобто дуже багато було зроблено. Я сумніваюсь, що це було б зроблено за президентської каденції Петра Порошенка. Тому очевидно, що це необхідно було би робити. Ну, а те, як це закінчилося – власне треба ставити інтереси країни вище, ніж якісь власні емоції. Тому ще раз переконаний у тому, що зробив би так само.
Про корупцію та зарплату
Скажіть, будь ласка, а ви спостерігали якісь ознаки корупції за ті пів року чи за той рік, який ви працювали з цією командою чи бачили ви якісь натяки на те, що там теж корупція є?
Я не можу сказати, що серед керівництва Офісу Президента і керівництва Кабміну ми бачили речі, які пов’язані з корупційними проявами. Так, у деяких відомствах були сигнали про те, що щось не зовсім чесно, і ці сигнали дуже швидко відпрацьовувалися та зупинялися. А якщо говорити про середній і нижчий рівні, очевидно, що з цим було значно важче боротися, оскільки масштаби трохи більші, і ми не дійшли ще із реформами до такого рівня. І потрібно пам’ятати, що в нас було всього 6 місяців – це надзвичайно короткий час. За цей час нам багато ще чого не вдалося зробити.
Якою була зарплата генерального прокурора, чи отримували ви доплати поза тим, що вам платила держава?
Заробітна плата – треба подивитися в мою декларацію, вона вже оприлюднена. Вона була десь 120 – 150 тисяч гривень. Це, в принципі, абсолютно достатньо для того, щоб забезпечувати високий рівень життя в Україні, і в тому числі, людині, яка займає одну з ключових посад в Україні.
Що стосується доплати. Коли мене питали про Богдана, то, виходячи з моє зарплати, я б міг сам доплачувати йому, оскільки в Офісі президента заробітні плати були значно менші, ніж в Офісі генеральної прокуратури.
120 тисяч – це достатньо висока зарплата, щоб бути запобіжником для генерального прокурора країни і не зловживати тими повноваженнями, які в нього є?
Ця висока заробітна плата ніколи не буде достатнім запобіжником для того, щоб не зловживати повноваженнями. Оскільки ціна певних рішень може сягати і 1, і 2 мільйонів доларів. Очевидно, що 5 чи 6 тисяч доларів заробітної плати ніколи не втримають. Тут важливі принципи, з якими людина йде на посаду – це перше, ну і друге – це ті запобіжники правоохоронного плану чи карального плану, які не даватимуть брати ці хабарі і торгувати посадою.
Чи пропонували вам за ці пів року на посаді генерального прокурора хабарі?
Ні, цього не було. І я це оцінюю достатньо позитивно, бо це означає, що люди були впевнені в тому, що немає сенсу пропонувати мені хабарі, оскільки це не матиме жодного результату.
Що відомо про відставку РябошапкиВерховна Рада 5 березня на позачерговому засіданні відправила у відставку генпрокурора Руслана Рябошапку. Перед цим генпрокурор взяв останнє слово і наголосив, що став "незручним" та залишився незалежним перед владою.
Згодом Рябошапка покинув залу Верховної Ради, так і не дочекавшись голосування. Відео дивіться тут Руслан Рябошапка після емоційного виступу залишив залу Верховної Ради.
Рябошапка вважає, що Верховна Рада зацікавлена у його відставці, оскільки органи прокуратури після проведення реформи очистилися від тих співробітників, з якими парламентарі звикли мати справу.
Про плани на майбутнє
Перед своїм демаршем в парламенті ви сказали, що йдете для того, щоб повернутися. В якій якості повернеться в Україну Руслан Рябошапка і коли?
Очевидно, що після карантину. Бо умови, в яких ми сьогодні, на жаль, живемо, не дають можливості повернутися раніше. Ми поки що говоримо про створення експертної платформи, яка буде об’єднувати людей із хорошими знаннями, досвідом, які можуть пропонувати нові стратегії, нові реформи у сфері верховенства права – це прокуратура, органи кримінальної юстиції, антикорупція, судова реформа. Ці стратегії можемо пропонувати країні.
Ми б хотіли, щоб реформи просувалися й далі. Але ситуація розвивається так, що не виключено – найближчим часом можуть бути і політичні процеси, пов’язані з виборами. Тому очевидно, що хотілося б свої знання та досвід використати на користь країні. Це може бути як в експертній площині, так і в політичній.
Тобто ми можемо побачити якусь умовну партію антикорупціонерів на чолі з Русланом Рябошапкою на дострокових парламентських виборах?
Я, можливо, це назвав би об'єднанням людей, які пропагують сучасні демократичні цінності і які намагаються змінити країну. При чому, намагаються змінити країну якомога краще, в якомога швидший спосіб.
А в крісло генпрокурора ви б хотіли повернутися, якщо станеться все так, як ви собі плануєте?
Виключно з однією метою – завершити реформу, завершити очищення прокуратури.
Дякую вам за розмову. Дякую вам за ті пів року, які провели в Офісі генерального прокурора. Бажаю нам всім, щоб швидше закінчився карантин, щоб ви повернулися, і бажаю, щоб справдилися ваші слова про те, що треба особисті інтереси вміти принести в жертву державним інтересам. Я хочу, щоб таку саму фразу могли сказати всі люди, які керують нашою державою і формують тут і політику, і боротьбу з корупцією. Дякую вам за неї, і за інтерв’ю.
Дякую вам за те, що не забуваєте навіть під час карантину.