Візьміть казна-що, "закачайте" туди кілька мільярдів бюджетів, залиште без нагляду у сухому теплому і темному місці. В результаті щось отримаєте, але мільярди кудись зникнуть.
Попередній випуск Проєкт "Дзвін": епічний провал Генштабу Збройних сил на 600 мільйонів
Це груба, неприємна, узагальнена і, попри все, доволі точна аналогія українського оборонно-промислового комплексу: з його ручним керуванням, золотим клубом обраних, допущених до контрактів, і відсутністю реальної конкуренції. І все це десятиліттями працює як замкнена система.
Замкнена оборонна система
"Ніде в Європі немає комплексів, є просто оборонна індустрія. У нас є комплекс, який будували як окрему державу в державі, як систему в системі. Ринку тут немає", – сказав ексрадник міністра оборони України Артур Переверзєв.
Секретні військові закупівлі
У військових закупівлях секретно майже все, крім побутових речей: форма, взуття, харчування чи паливо. Однак закупівля військової техніки, запчастин, боєприпасів – таємна. Настільки, що сам факт такої закупівлі – таємниця.
За словами Переверзєва, відкрито можна закупляти 80% і більше відсотків. Водночас ракетна програма може бути справді таємною.
Більша частина таємних закупівель стосується старої техніки, ховати яку немає жодного сенсу. В Україні приблизно 20 мільярдів йдуть на озброєння і військову техніку.
З них, як відзначив Переверзєв, лише 1,5 – 2 використовують на новітні технології. Але більшість грошей йде на модернізацію.
Секретна оборонка України / Фото Укроборонпром
"БТР, танки, звичайна зброя, яка є на озброєнні десяток років, не має сенсу закупляти по таємниці. Бо їхні тактико-технічні характеристики всім відомі, особливо нашим ворогам", – наголосив ексрадник міністра.
Таємність – лише на етапі закупівлі
В реальності ця секретність існує лише на етапі закупівлі, а потім вона зникає. Питання полягає саме в закупівлях: контрактах, цінах, виборі постачальника.
Чому в нас виникла така прірва між формальним і реальним? Надмірна засекреченість оборонки – не лише простір для корупції, це навіть приємний побічний ефект. В основі – пострадянська міцно вкорінена звичка.
Закон про державну таємницю
Якщо про причини секретності запитати чиновників – вони навряд чи говоритимуть про звичку. Вони скажуть – є ж закон.
Називається він закон про державну таємницю. До нього Служба безпеки України складає Звіт секретних відомостей. Це повний перелік всього, що секретно.
Водночас закон не вимагає тієї зручної тотальної секретності, до якої все прийшло. В законі мовиться: "Інформація, що може бути таємницею". Але це "може" завжди трактували як "повинно".
Наприклад, зручно і безпечно не проводити відкритих тендерів, а оборонний бюджет розподіляти лише між компаніями зі спеціального списку.
Масонська ложа для компаній
Переверзєв зазначив: "Це як масонська ложа. Кожна з цих компаній існує, але вони разом – таємно". Укроборонпром – серце того самого українського оборонно-промислового комплексу. Для міністерства оборони – концерн – один із виконавців оборонного замовлення.
Які результати секретності закупівель / Фото Міноборони
Але навіть державний концерн не знає планів міністерства. Він не може конкурувати за замовлення, бо конкуренція відсутня.
У нас є наступна картина. Група чиновників міністерства оборони без відкритої і ринкової комунікації з власне оборонною індустрією щось там собі секретно планують.
Зверніть увагу ЗСУ передали 5 модернізованих танків Т-64 та Т-72
І зараз мовиться не про високі технології. А про те, як розподілити багатомільярдні бюджети після секретного планування секретно роздають контракти секретним виробникам. Якось так все і працює.
Результати секретності
► Проблема перша – певна кількість людей підтримує відсутність конкуренції. Тобто нібито не треба якихось умовно відкритих чи частково відкритих процедур, адже їм простіше так працювати.
► Проблема друга – відсутність планування і конкуренції. Це проблема не тільки для армії, а й для виробників. Армія втрачає можливість отримати краще і дешевше, але і виробники втрачають шанс виробляти краще.
► Проблема третя – корупція. Навіть в армійських "побутових" закупівлях – постійні скандали: то закупили щось неякісне, то задорого, то монополію організували.
Скандали з "побутовими" закупівлями
У 2017 році військові купували рації у танки. Купили – турецькі на 100 мільйонів доларів. Після укладення контракту, виявилось, що рації в танки не влазять. І заплатили за них підозріло багато.
У 2018 році – скандал із санітарними машинами. Волонтери виявили, що автомобіль взагалі не придатний для фронтового бездоріжжя.
Авто виробляла компанія Олега Гладковського. Точніше, купувала китайські авто за 10 тисяч доларів. Встановлювали не броньований кунг, комплектували мінімальним медінвентарем – і продавали армії по 32 тисяч доларів.
Олег Гладковський / Фото Hromadske
"Якщо переглянути найбільших постачальників МОУ останніх років – це компанії, що безпосередньо пов'язані з різними політичними фігурами, які свого часу займали важливі посади у сфері оборони. Вони мали доступ до унікальної інформації про те, що і коли закуповуватимуть за бюджетні кошти", – відзначив голова неурядової експертної організації StateWatch Гліб Канєвський.
Проєкт "Дзвін" мав розробити АСУ у Збройних силах України. Замовили приватній фірмі, витратили 4 роки часу і 600 мільйонів гривень. А тепер самі військові відмовляються приймати те, що вийшло.
Провал головного IT-проєкту в оборонці: дивіться випуск "Наші гроші"
Аудит і приймальна комісія виявили низку недоліків і ризиків, через які система може бути для української армії в сучасних умовах просто непридатною.
Досвід інших країн
Поговорімо про досвід інший країн, зокрема Організації Північноатлантичного договору, куди прямує Україна.
Там все навпаки. Чим розвиненіша у країні оборонна сфера, чим більше там новітніх технологій, то вона відкритіша і публічніша.
Екскомандувач військ США у Європі Бен Ходжес розповів, що у США все бюджетне – повністю прозоре, за винятком спеціальних операцій (існують певні категорії лише для сил спеціальних операцій, які недоступні для громадськості).
Водночас у загальнодоступній інформації – все інше, зокрема закупівля:
- боєприпасів;
- озброєння;
- вантажні перевезення;
- вертольоти;
- літаки;
- кораблі.
"Також у розвідки є певні можливості, які, цілком очевидно, ми не хочемо, щоб стали публічними. Про все інше ви можете просто зайти в інтернет і знайти у бюджеті США", – сказав Ходжес.
Досвід США – позитивний / Фото Юрія Бірюкова
Також читайте Генерал Ходжес розповів, чи США й надалі допомагатимуть Україні та від чого це залежить
Також в Америці є агенція DAPRA. Її використовують для заохочення приватних досліджень та розробок. Тому ці гроші є видимими.
Зрештою, Україні доведеться рівнятись на європейський та американський досвід, тому що їй з ними працювати.
Штати планують виділити Україні 300 мільйонів доларів як військову допомогу. Одна з умов – підвищення прозорості оборонних закупівель, адже ефективність нашої таємної методики – не таємниця.
Закон про оборонні закупівлі
Ще влітку 2020 року Верховна Рада ухвалила новий закон про оборонні закупівлі, який мав їх реформувати.
Для нетаємних закупок – спрощена процедура: замість закритого клубу – електронний реєстр, замість довічної засекреченості – розсекретити хоча б вже виконані контракти по ДОЗ.
До теми Зеленський підписав закон про оборонні закупівлі: що він передбачає
Але перед голосуванням щось пішло не так. І десь під час правок до законопроєкту перелік речей, які мали стати розсекреченими – навпаки переїхав у розділ "секретно".
Тож попри новий закон, в нас все по-старому, секретність в плані закупівель – як була. А автори проєкту тепер працюють над черговими правками, щоб виправити попередні правки до правок.
Чи потрібна секретність в оборонній сфері? Звісно, там, де потрібна. Чи потрібна секретність в оборонних закупівлях, в тому вигляді, в якому вона в нас зараз – ні. Для початку потрібно виправити закон. Далі складніше: перепрошити оборонних чиновників на нові алгоритми роботи.