Обидва бійці у цивільному житті працювали горновими у плавильному цеху №1 Запорізького заводу феросплавів. Трагічну звістку повідомили в пресслужби Запорізького заводу феросплавів.

Дивіться також Чи могла ексзаступниця генпрокурора Колінько померти від удушення: що сказали у поліції

Відвага і жертовність воїнів-металургів

На підприємстві зазначили, що, на жаль, дізналися про загибель своїх бійців із великою затримкою – їх немає серед живих уже пів року.

Валерій Мітрофанов став до лав ЗСУ у серпні 2022 року, був стрільцем у десантно-штурмових військах. Відомо, що він воював на найскладніших напрямках, життя обірвалося у бою під час мінометного обстрілу.

Кожен із них будував плани на майбутнє, проте широкомасштабне вторгнення ворога змусило їх надягнути військову форму, взяти у руки зброю та стати на захист рідної землі,
– йдеться у повідомленні заводу.

Сергій Давидцев приєднався до ЗСУ у лютому 2023 року, служив гранатометником. Колеги захисника відзначили, що у боях на найскладнішому напрямку він проявив свою незламність і загартованість.

"Знову і знову платять своїм життя наші Герої – мужні захисники України. Вони були справжніми металургами – міцними духом людьми", – додали на заводі.

Найкращі гинуть за Україну

  • Назарій Керницький, 37-річний захисник з Івано-Франківська, загинув у районі Авдіївки. Він був нагороджений відзнакою від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного за мужність та героїзм. Назарій воював у складі 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
  • Сергій Огарков, 51-річний захисник, загинув на Бахмутському напрямку. Він був відомий у спортивній спільноті як палкий прихильник футбольного клубу "Шахтар", за який грає його син Микола. Сергій мав позивний "Шахтар" і боронив Україну на одній з найгарячіших ділянок фронту. Його сім'я родом з Добропілля, а син Микола є перспективним футболістом.
  • Роман Ряжських, 27-річний журналіст і випускник Львівського національного університету імені Івана Франка, пішов на війну у вересні 2023 року. Він був поранений 4 січня та помер у лікарні 6 січня. Роман був активним учасником громадського життя та мав підтримку свого факультету, який збирав кошти на екіпірування перед його від'їздом на фронт.