В 1956 році Ізраїль приєднався до британських і французьких військ та успішній операції примушення Єгипту до миру. Каїр спробував націоналізувати Суецький канал – морський шлях між Середземним і Червоним морями. Але це рішення ледь не завершилося тривалою окупацією.
Цікаво! Грузинсько-російська війна: основні дати протистояння
Ізраїльтяни вибили єгиптян із синайського півострова і погодилися трохи відступити, якщо Єгипет відмовиться від агресивної політики і не заважатиме ізраїльським кораблям проходити у Тиренські протоки.
Єгипет мав не заважати ізраїльським кораблям проходити у Тиренські протоки
З одного боку, агресія підігрівалася місцевою владою, яка використовувала єврейські страшилки, щоб підняти власний рейтинг. З іншого – араби відчували ентузіазм завдяки співпраці з Радянським Союзом. Літаки, танки, інструктори – Москва нічого не жаліла братнім народам, яких утискає сусід, що дружить з американцями.
На території Сирії та Єгипту були тренувальні табори бойовиків – федаїнів, які час до часу групами проходили кордон і влаштовували в Ізраїлі теракти. Умовне перемир'я в Ізраїля було тільки з одним сусідом Йорданією, яка контролювала Єрусалим. Але і це перемир'я висіло на волосині.
Гра наввипередки: хитрий план Ізраїля
Військові частини кількох арабських країн почали стягувати солдатів до кордонів з Ізраїлем. 240 тисяч єгипетських військових були розташовані на півдні, 100 тисяч сирійців – на півночі, 75 тисяч йорданців і 30-тисячний корпус – з Іраку. Майже півмільйонній армії арабів Ізраїль міг протиставити 264 тисячі людей, з яких тільки 50 тисяч були професійними військовими, решта були резервістами.
Читайте також: Боротьба Ірландії за незалежність: моторошні деталі відомої битви та страти повстанців
Отже, ізраїльтяни були в меншості. Єдине, що давало хоч якийсь шанс на перемогу – це раптовий превентивний удар. Щоб підготуватися до нього і в той же час не відкрити свої плани ворогу доводилося хитрувати.
Безумовно був бум дезінформації. Публікувалися фотографії, де солдати на відпочинку чи у відпустці. Тобто складалося враження ровного розслаблення та неготовності Ізраїлю до війни. Але назсправді за завісою недолугості йшла дуже серйозна робота,
– розповів військовий журналіст, ведучий "Армія FM" Олександр Шульман.
І ці зусилля як показав час – не були марні. Світ з острахом спостерігав, як хмари сходяться над Близьким Сходом. Це була епоха холодної війни.
Натомість СРСР мав інші плани на Близький Схід
Станом на 1967 рік в Москви були великі плани щодо Близького Сходу. Третій рік СРСР правив Леонід Брєжнєв, який із заздрістю дивився на здобутки свого попередника. Адже Хрущов міг похвалитися і запуском першої людини в космос, і спонсорством успішної кубинської революції. Тому витіснення американців на Близькому Сході стало для Кремля ідеєю-фікс.
Леонід Брєжнєв
"Радянський Союз просто нашпигував Єгипет сучасною зброєю: і системи ПВО, і літаки, і бронетехніка. Але ключовим були літаки та якісне радянське озброєння, завдяки якому Єгипет планував виграти війну", – сказав Ігор Семиволос із Центру близькосхідних досліджень. За його словами, Радянський Союз радив Єгипту краще підготуватися і не поспішати з першим ударом.
Через те що начинка і креслення новеньких "Міг-21" були засекречені – американці не дуже розуміли їх слабкі сторони. Це забезпечувало радянським штурмовикам зручніші позиції в повітряних боях.
"Міг-21" на Шестиденній війні
Але викрадений в Іраку "Міг-21" більше не був несподіванкою і це було безперечним плюсом для ізраїльських ВПС. Ще більше ізраїльські війська підбадьорило призначення на пост головнокомандуйючого Моше Даяна.
Цей легендарний ізраїльський воєначальник походив з єврейської родини, яка перебралася в Палестину з України. Військову кар’єру почав в 17-річному віці. Під час Другої Світової втратив око, виживши після кулі снайпера. Саме він взяв на себе всю відповідальність за стратегію і перебіг превентивного удару по арабських сусідах.
Як Ізраїль знищив всіх
Ізраїльтяни задумали бліц-криг – 5 липня 1967 року ізраїльські літаки, скинувши висоту, щоб зникнути з радарів єгиптян, взяли курс на Синай.
Ізраїльтянам вдалося повністю знищити систему ПВО Єгипту. Зруйнували літаки і посадкові смуги тощо – десь через 3-4 години єгипетська авіація перестала існувати,
– додав Семиволос.
Загалом було знищено 400 єгипетських літаків, а втрати ізраїльтян – менше 20-ти. Одночасно блискавичними авіаударами ізраїльтяни знищили сирійські та йорданські авіабази. Потім вперед рванули танкові бригади.
Ізраїльські танки у Шестиденній війні
Ізраїльські танки з піхотою рвались вперед. Після розгрому Єгипту прийшла черга Сирії. В сирійців на голанах були міцні укріплені райони, але оборонятися в них було марно. Після того, як був розгромлений Єгипет, сирійці були деморалізовані і сильно вгризатися в кам’янисті гори не бажали.
План ізраїльського бліц-кригу передбачав повернення святого міста. До йорданців, які контролювали значну частину Єрусалиму – в євреїв добряче назбиралося жалю.
Бої за Єрусалим почалися з 5 червня. Старе місто стало полем бою, де зустрілися елітні підрозділи ізраїльтян і арабів. Ізраїльтяни, штурмуючи Єрусалим, не застосовували артилерію чи авіацію, щоб не зачепити святині християнської, ісламської і юдейської релігій.
Шестиденна війна
Поки ізраїльська авіація пресувала єгиптян на суші – флот виставив вогневий рубіж, щоб не пустити єгиптян до Тель-Авіву. В цей час трапився неприємний інцидент, який мало не пересварив Ізраїль із американським союзником.
8 червня 1967 року пара ізраїльських винищувачів атакувала американський розвідувальний корабель USS "Liberty", 34 американці загинули. Офіційно, ізраїльтяни прийняли USS "Liberty" за один із єгипетських кораблів. Одна із неофіційних версій переконує, що помилка не була випадкова. Мовляв, за таких обставин, США вже не можна було звинуватити в участі у Шестиденній війні.
Вирішення конфлікту
Арабські країни почали вчитися жити, сприймаючи Ізраїль не фейковою квазідержавою, а як повноцінного сусіда. В Ізраїлі зітхнули з полегшенням, і продовжили чистити зброю.
Читайте також: Іспанія – СРСР: шанс Сталіна відігратися за російські поразки
Крім того, поразка арабських союзників була поразкою і для Радянського Союзу. Навіть на обличчі веселуна Брєжнєва зникала посмішка, коли він усвідомлював, що плани потіснити США на Близькому Сході провалилися.
Проте крихке перемир'я на Близькому Сході тривало недовго. Наступного разу до зброї взялися у 1973 році.