На човні через Атлантичний океан: які перспективи чекають Європу без допомоги Україні

Поки Європа "уникає ескалації", КНДР та Іран активно допомагають Росії

Отже, почнімо спочатку. У 1994 році Україна заради миру у всьому світі – і звичайно під тиском усього цього світу, зреклася 3-го на планеті ядерного потенціалу. З такою кількістю ядерних боєголовок, ракет та літаків будь-яку країну світу Київ міг за бажання перетворити у самі-знаєте-що.

Читайте також Трамп не хоче втрачати козир проти Байдена: до чого тут Україна

Добрі українці повірили в запевнення інших країн ядерного клубу – а саме Великої Британії, США та Росії, до яких пізніше приєдналися Франція та Китай – про те, що після відмови від ядерної зброї ніхто й ніколи не нападе на Україну, а якщо й нападе, члени ядерного клубу гарантують їй безпеку.

Але не минуло й 20 років, як один із підписантів порушив цей документ, напавши на Україну, а решта – порушили його, відмовившись повною мірою виконувати зобов'язання щодо гарантій безпеки. У зв'язку з цим найвпливовіший і, судячи з усього, найсвідоміший з учасників саміту в Будапешті – Білл Клінтон – публічно розкаявся в тому, що тиснув на Україну, щоб та відмовилася від ядерної зброї.

І ось що ми маємо сьогодні. Україна спочатку 8 років відбивалася від російської гібридної агресії. А що таке гібридна агресія?

• Це кілька десятків тисяч військ;
• кілька мільярдів доларів на рік на антиукраїнську пропаганду;
• економічна війна та руйнування ворогом найбагатшого промислового регіону;
• російське вето в Раді безпеки ООН.

На це все Європа не відповіла взагалі нічим. Окрім, звісно, занепокоєння. І тут у 2022 році Росія вдирається в Україну вже з усією своєю військовою силою, використовуючи у війні до мільйона солдатів на своїй та чужій території – і Європа починає думати про те, як допомогти Україні, щоб уникнути ескалації. Ескалації!

Спочатку вони рік думали, чи варто постачати Україні важку техніку. Потім пів року її передавали. Коли стало зрозуміло, що час важкої техніки вже минув і настала фаза артилерійського протистояння, з'ясувалося, що Євросоюз не може не те що збільшити постачання, але й навіть вчасно надати Україні обіцяну раніше партію.

Домовлялися, що ЄС протягом року зможе передати Києву 1 мільйон снарядів. Цей задум провалився. Дай Боже, щоб до призначеного часу надіслали хоча б половину. В той самий час на іншому кінці земної кулі безумці з КНДР на прохання безумців з Росії всього за місяць передають росіянам понад мільйон снарядів. Тобто зубожіла Північна Корея за місяць передала Росії стільки снарядів, скільки ЄС передасть добре, якщо за 2 роки.

У зв'язку з цим у мене до європейців запитання: ви точно розумієте, що відбувається? Не впевнений. Тому продовжую. Крім артилерійських снарядів, КНДР передає Росії балістичні ракети. Хочу наголосити: Кім Чен Ин не ставить Владіміру Путіну умови "не бити по території України". Він не боїться ескалації. Він прямо каже: "Бий, куди хочеш".

Водночас у Європі досі не лише не ухвалили рішення про передачу Україні тактичних ракет Taurus, а й не зняли абсолютно абсурдних обмежень на удари по території держави-агресорки. Тобто Росія може бити будь-якою зброєю вглиб України, а на своїй території накопичувати будь-що і в будь-яких обсягах, бо Україна не має можливості відповісти окупантам ракетами зі свого боку. Тому що це ж може призвести до ескалації!

Зауважте Відносини з Росією будуть неможливими щонайменше для 3 поколінь українців

Тут я мушу нагадати ще дещо. Окрім Північної Кореї, Росії активно допомагає воювати проти України величезна держава Іран. Вже понад рік Тегеран тисячами Москві свої бойові безпілотники, а навесні планує також налагодити постачання своїх балістичних ракет. Уявіть собі: вони теж не кажуть Росії, що вона має право використовувати ці засоби лише на власній території.

Трагікомедія від США

На цьому тлі найтрагікомічнішою видається нещодавня заява з Вашингтона. Там кажуть Києву: нехай по ваших заводах луплять ракетами трьох країн, ви відповідати не повинні, але при цьому будьте ласкаві налагодити власне виробництво на своїй території, а то у нас тут змінився фінансовий настрій.

"Ми продовжуватимемо підтримувати Україну стільки, скільки потрібно. Це не означає, що ми продовжуватимемо підтримувати її на тому ж рівні військового фінансування, що й у 2022 та 2023 роках. Ми не вважаємо, що це необхідно, тому що наша мета – щоб Україна повністю стала на ноги. Ми хочемо допомогти їй побудувати власний військово-промисловий комплекс, щоб Україна сама могла виробляти, фінансувати та купувати озброєння".

Тобто ще раз: щоб протистояти атакам з повітря, Україна має створити власні ракети та системи ППО на заводах, які 24 на 7 перебувають під атаками з повітря. Нічого не бентежить?

Наближається "чорний лебідь"

Я міг би ще років 15 розповідати Заходу про його повільність і нерішучість, і що далі, то менше ефекту мали б ці розмови, але, мабуть, не доведеться. Наближається так званий "чорний лебідь". Усього за 2 місяці Путін проведе в Росії так звані вибори. Їх можна було б взагалі не проводити, бо останнім часом його владі нічого не загрожує.

Однак після подій 2023 року, коли Путіна ледь не зігнали з престолу вирощені ним же терористи з ПВК "Вагнера", він вирішив, що було б непогано продемонструвати всьому світу, а особливо росіянам, що він на престолі ще дуже надовго. А також що його підтримує більшість росіян, а отже, вони підтримують і все, що він робить. Росіяни готові воювати до останнього і ніякі втрати їх не бентежать. У країні, де стадний інстинкт вищий за інстинкт самозбереження, цей план, швидше за все, приречений на успіх.

Відразу після так званих виборів Путін зможе оголосити в Росії нову хвилю мобілізації. Що вона означатиме? Насамперед втрати російської армії на війні проти України виростуть ще більше. Мова піде вже не про 30 тисяч громадян на місяць, а про 50 чи навіть 100 тисяч. Але ось у чому справа – Путіна, в принципі, це влаштує. Бо якщо Україна втрачатиме навіть утричі менше – вона суто математично не потягне такої війни.

Для перемоги над Києвом не потрібно буде навіть чекати винищення всього українського населення, хоча цього Путін, звісно, дуже хотів би. Достатньо буде відібрати необхідну кількість робочих рук в української економіки, вона почне тріщати по швах, і тоді Київ буде змушений підписати якусь подобу мирної угоди.

У цій ситуації найвразливішою стороною виявиться та сама Європа. Тому що сотні тисяч, а то й мільйони путінських зомбі, які вивільняться з фронту, треба буде кудись подіти.

Путіну потрібно буде давати своїм масам ще більше пропаганди і ще більше "перемог". Населення Росії не має більшої цінності, ніж аби Заходу було гірше, ніж їм. Ці імперці століттями харчуються власною пропагандою про те, що у всіх їхніх бідах винен надто багатий і надто освічений Захід.

Цікаво Шановне видання упустило дещо важливе про наступ на Куп'янськ

Та кривава бійня, яку для власних земляків влаштували 100 років тому російські більшовики, повторюватиметься в Європі у набагато жахливіших формах. Адже тоді вони розправлялися зі своїми, а тепер вони розбиратимуться з чужинцями, які, на їхню думку, винні у всіх їхніх бідах. У цьому сенсі втеча в Африку на гумовому човні видається найбезпечнішим і найраціональнішим рішенням. На другому місці – спроба переплисти на гумовому човні Атлантичний океан, щоб потрапити до Америки. Ну, і на третьому та останньому місці – рішення залишитися.

Я хочу, щоб Європа почула мене просто зараз. Ми всі в одному човні. Хлопець із Києва та дівчина з Мадрида. Пенсіонер із Чернігова та пенсіонер із Парижа. Всі в одному човні. Поки що він на плаву. На плаву він лише завдяки героїзму та професіоналізму Збройних Сил України, а також завдяки терпінню українського народу. Але всьому є межа. Якщо хтось думає, що має шанс вийти сухим з води ціною України, він сильно помиляється. Цього не буде. Платитимуть усі. Хтось більше, хтось менше, але точно всі.

Заходу треба брати приклад з Естонії

Що ж робити, щоб не сталося найстрашнішого? Щоб на вулицях Парижа та Берліна через кілька років або місяців не з'явилися російські озброєні грабіжники та ґвалтівники?

По-перше, потрібно перезапустити європейське військове виробництво та передавати Києву все, чи принаймні все необхідне. Усвідомте: вам не потрібно готуватись до війни з Росією на своїй території. Вам потрібно допомогти нам знищити російську армію на нашій українській території. Гляньте, що пропонує прем'єрка Естонії Кая Каллас та зробіть, як вона каже:

"Вклад Естонії у перемогу України становитиме 0,25% від ВВП протягом наступних чотирьох років. Якщо кожна країна внесе по 0,25% від ВВП – це буде саме те, що потрібно Україні для перемоги у цій війні. Сподіваємось, що наше рішення стане прикладом для всіх інших".

Чверть від 1% від ВВП! Ваша економіка навіть не помітить цих витрат. Натомість українська армія отримає технологій та озброєння на більш ніж 150 мільярдів доларів. Це менше, ніж нам потрібно, але якщо хоча б такий самий внесок зроблять США – буде саме те.

Тому, по-друге: працюйте зі Сполученими Штатами. Вибивайте з них ATACMS та F-16 для України в якомога більших обсягах і в якомога коротші терміни. Поки ви розганятимете свою військову промисловість, вони повинні постачати те, що у них давно лежить на складах. Якщо викаблучуватимуться – крутіть їм зізнання від Білла Клінтона.

У демократичних країнах майже все залежить від думки та настроїв населення. Тому будьте абмасадорами України і амбасадорами свого власного порятунку – завжди і скрізь. Гоніть російських агентів у шию.

Рішення для тих, хто на Заході "втомився від війни"

По-третє, стимулюйте не лише українську армію, а й українську економіку. Для цього навіть необов'язково платити із власної кишені. Достатньо передати Україні те, що їй належить за правом – заморожені активи держави-агресора. Хоча Росія завдала Україні набагато більшої шкоди, прямо зараз мовиться про 300 мільярдів євро, більшість з яких заморожені в Європі.

Рекомендуємо Не ненависть до України: справжня причина, чому Трамп проти виділення допомоги

Ці гроші поки що бояться передавати, тому що це може призвести до того, що європейські фінансові ринки, бачте, стануть менш привабливими для інвестицій з інших країн-терористів. Вимушений вам повідомити, що у разі не конфіскації цієї суми європейські фінансові ринки ризикують припинити своє існування раз і назавжди. Хочете жити за комунізму?

Крім того, припиніть стріляти собі в ногу, ухвалюючи абсолютно ідіотські економічні рішення, які б'ють по Україні та допомагають Росії. Наприклад, забороняти або обмежувати український експорт, заплющуючи очі на обхід Росією санкцій. З країн ЄС досі в Росію ллються ріки обладнання, необхідного для виробництва зброї.

Ну, і зрештою. Якщо ви так "втомилися від війни" і вам хочеться миру та спокою в Європі, відправте в Україну малесенький контингент своїх солдатів. Скажімо, по 20 тисяч солдатів – тобто по 5 бригад. Причому необов'язково воювати на фронті, вони могли б охороняти північний кордон України від нового вторгнення з Білорусі або становити 2 – 3 лінію оборони на Півдні чи Сході.

Якби хоч 7 європейських країн направили сюди по 20 тисяч своїх солдатів, це дозволило б Україні вивільнити колосальні ресурси для створення потужного ударного кулака для нових наступів не через роки, а вже найближчим часом. Тоді наша спільна мрія про перемогу свободи, демократії та миру у всьому світі здійснилася б набагато швидше, ніж можна собі уявити.

А тепер скажіть мені: чи було у цьому тексті щось таке, що Європі було б дуже важко зробити? Особливо, коли на горизонті замайоріла перспектива кинути все і плисти на човні через Атлантичний океан? Ні. Тому потрібно просто взяти та зробити.

Дивіться повний відеоблог Арсена Цимбалюка: