США, Європа та Китай: що робити Україні
Маса людей зараз робить цю роботу формальними та неформальними каналами. Усі, хто має ділові, людські, інші контакти, можуть включатися. Про це заявив Олексій Копитько, інформує 24 Канал.
Читайте також США виходять з гри? Як Україні втримати підтримку Заходу
Стійке низове тло про потребу співпраці реально допоможе. Розвороти та протверезіння в політиці не рідкість. Це потребує часу, беручи до уваги, що чинна адміністрація сприймає нас як прикру перешкоду, що підлягає усуненню. Навіть за тимчасового відкату відносин діапазон цього відкату може бути драматично різним: від відсутності допомоги до прямої шкоди, ембарго. США залишаються гегемоном, центром тяжіння, джерелом знань, тільки вони мають потрібні універсальність і масштаб.
Жодних порівнянних відносин з Китаєм у нас навіть теоретично бути не може. Для Китаю ми не існуємо як суб'єкт зі свободою волі. Просто не існуємо. Тільки як проксі США, що дратує Росію.
Ображатися на Дональда Трампа можна, але Китай – це не альтернатива. Росія здатна досі вести війну виключно завдяки Китаю. Лізти на рожен не треба, галузево взаємодіяти треба, але жодних ілюзій.
Європа дуже різноманітна. Навіть в умовно лояльних до нас країн є розрив між військовими та політиками, суспільством та армією. У нас, за всіх проблем і застережень, рівень залучення цивільних до оборони – космічний порівняно з Європою. Зміни там, якщо й будуть, то нешвидко. Із гойдалками та відкатами. Потрібно дуже тверезо оцінювати реальні можливості Європи з поправкою на якийсь час.
На ментальному рівні в Європі продовжують готуватися до минулої війни. Ми на три корпуси попереду. Це є аргумент. Тому що росіяни теж на три корпуси попереду. Європа може порівняно швидко та у потрібному обсязі допомогти грошима, щоб розігнати наші внутрішні ресурси. Також вона може допомогти дипломатичними та політичними контактами у різних країнах. Це багато.
Важливо Ворог обрав дивну тактику на двох напрямках фронту
Росіяни дуже ефективно можуть наганяти страху. У кожній країні Європи треба розвивати контакти з групами, які розуміють, що залякування, які розпочалися, не припиниться ніколи, якщо не усунути джерело або не позбавити агресора можливості залякувати.
У разі наростання кризи в ЄС чи в окремій країні, імовірніше, шукатимуть можливість домовитися зі США та Росією нашим коштом, аніж ризикуватимуть. Щонайменше найближчі кілька років. Тож ресурси точно будуть, допомога точно буде, просто треба усвідомлювати їхні межі.
Найслабше місце України
Найслабше місце – це не фронт, а мізки в тилу. Росія не може нічого зробити нашій армії швидко. Якби могла – вже давно зробила б. Швидко вона може лише залякати тил. Наприклад, за допомогою масованих ударів по інфраструктурі та житлових будинках. Може виносити енергетику.
Об'єктивно ми краще підготовлені, ніж три – два – півтора року тому. Інвентаризуємо і заряджаємо всі батареї, перетрушуємо й оновлюємо аптечки, викидаємо зношений запас і додаємо новий. Просто готуємось, як уже готувалися.
Час зараз – понад усе.
Наприклад, у Росії незабаром розпочнеться сезон пожеж. Цього року він буде раніше через суху зиму. Вже горить Примор'я. Накладання різних сповільнювальних факторів може стати несумісним із потребою тиснути на фронті.
Що нам робити далі
Зараз ідеальний час, щоб упорядкувати голову і зробити висновки. Те, що я напишу далі, не всі сприймуть відразу, а тому просто обміркуйте.
Я вже згадував народний супутник, куплений влітку 2022 року. Скільки тоді було криків та істерик! Мовляв: "Навіщо? Партнери ж нам все дають!" Вчора вийшла публікація з посиланням на ГУР, у якій зауважили, що цей супутник – не єдиний. Щонайменше, ще є щось "за підтримки Німеччини". Я про це щось згадував раніше без конкретизації. Це теж розпочалося у 2022 році.
У 2022-му – першій половині 2023 років було чимало зроблено для диверсифікації з багатьох важливих напрямів. Починаючи від умовної "Богдани", яка нині штампується в неймовірному для Європи темпі. Просто робилось у тиші, підсвічувалася іноземна допомога. Саме тому Україна демонструє загадкову стійкість.
Не скрізь, але багато в чому ми сильніші, ніж здається і чим можна сказати. Ті, хто бачить загальну картину на рівні метаданих війни, це знають. Тому дотискати Україну без нашого добровільного рішення – можна втомитись. Тому тиснуть на мізки. Тому системно випилювали людей, які працювали на підвищення внутрішньої суб'єктності.
Саме час провести інвентаризацію. Зафіксувати критичні залежності. Запам'ятати, хто публічно та непублічно обслуговував появу цих залежностей. І хто зараз продовжує це робити. Інакше – нуль шансів вирватися. Не на цьому, то на наступному етапі заженуть.
Наступне екзистенційне завдання – перегляд самогубних настанов, які роками натягували на країну банди лобістів на користь зовнішніх гравців. Але це потребує окремого тексту.
Зауважте США виходять з гри? Як Україні втримати підтримку Заходу
Зараз весь наш маневр полягає у тому, щоб зміцнювати фронт і підвищувати стійкість. Жодних чарівних таблеток немає. Якщо хтось сподівається комфортно "підморозитись" чи здатися – то зараз навіть опції такої немає. Все буде максимально некомфортно.
Тому знайдіть спосіб контролювати тривожність, не відривайтеся на те, що прямо на вас не впливає і що ви навіть теоретично не можете змінити. Нехай воно розважає, не з'їдаючи душевну енергію. Вона знадобиться, щоб підтримати близьких.
Березень точно буде важким. До квітня будуть нові вступні. Наприклад, частково запрацює нова корпусна система організації військ. Більш динамічно зможе реагувати Європа. Трамп та його оточення почнуть отримувати віддачу за свої екзерсиси.
Буде день – буде їжа.