Рівність, якої ніколи не існувало

Звісно, у нас жодної аристократії в країні немає і не заповідається, що колись вона буде. Про це заявив Андрій Дрозда, інформує 24 Канал.

Читайте також Україна придумала, як нівелювати одну з переваг ворога

Наші еліти доволі сумнівної якості. Українські інтелектуали у своїх статтях тривалий час іменували їх "компрадорськими". Портников добре каже, що демократія передбачає рівні права й обов'язки. Тобто всі громадяни мають воювати "поруч" за свою Батьківщину, незалежно від суспільного статусу, а відповідно до вимог закону.

У реальності ж на нашій війні проти Росії пересічний громадянин вкрай рідко може виявити поруч себе представника так званих еліт. Водночас цей громадянин може переглянути в медіа списки прокурорів, які отримали інвалідність через МСЕКи, переглянути розслідування Ткача про батальйони "Монако" чи "Відень".

Отже, рівності прав та обов'язків "еліт" і "пересічних громадян" в наших реаліях не існує, як її не існувало в середньовічних королівствах, про які згадує Портников. Не існувало в епоху Давнього Риму під час воєн з галлами і германцями, не існувало в часи Наполеона, не існувало в часи Радянського Союзу, де була привілейована партійна номенклатура.

Багаті й представники владної номенклатури можуть не воювати. В пересічного мешканця села чи райцентру такої опції не існує. Чи має це слугувати виправданням небажання йти у військо? Ні, не має, але це дуже поширене виправдання. Якраз його Портников і критикує.

Приклад Ізраїля для України

Проблема в тому, що в умовах республіки чи демократії ніхто і ніщо не знімає з так званих еліт обов'язку показувати "аристократичний" приклад хоча б на рівні пропаганди. У нас часом згадують Ізраїль як приклад для України. В Ізраїлі після нападу ХАМАС позаминулого року син прем'єра Беньяміна Нетаньягу, Авнер, мобілізувався у військо в перші дні війни. Про це писали всі газети.

До теми Проміжний етап чи шанс на завершення війни: важливе про угоду між Ізраїлем та ХАМАС

Так само газети писали про те, що військові Ізраїлю розкритикували іншого сина прем'єра – Аїра Нетаньягу, який залишався у Флориді й публікував звідти дописи про своє безтурботне життя. Можна згадати також армійську службу принців Вільяма і Гаррі та інші більш віддалені в часі приклади.

У нас цього і близько нема, газети пишуть про штрафи синові Порошенка за ухиляння від служби, що сприймається одними як прояв брудної політичної боротьби, а іншими – як додатковий привід для ниття "чому діти депутатів не воюють".

По перше, "низи" в Україні не раз показували "верхам" приклад гідності й самопожертви, згори ж подібні сигнали не надходили.

По-друге, ницо підхоплювати вкид Соловйова та інших росіян, щоб копнути Портникова. Тим більше, що інтерв'ю несвіже, а цитата вирвана з контексту розмови. Зізнаюся, що я не бачив цих нападок, поки фейсбук не переповнився дописами на захист пана Віталія. Така вже бульбашка.

Ознайомившись з випадами критиків, я б не зводив усе до кремлівської спецоперації. У кожного учасника цієї п'єси свої мотиви: хтось прагне хайпанути, хтось, як Роман Скрипін, має до Портникова свої задавнені суто особисті претензії, ще хтось, як Корчинський, просто талановитий професійний провокатор.

Я не вважаю, що Портников якийсь недоторканний чи носій незаперечних істин, але дебатувати потрібно виважено, виховано і по суті.