Він повернеться озлобленим реваншистом, який прагне помститися глибинній державі, яка вкрала у нього перемогу на виборах 2020 року, європейським політикам, які зневажали його всі 4 роки першого президентства. І, крім того, Україні, допомогу якій вже понад 3 місяці блокує жменька його найфанатичніших прихильників у Палаті, погрожуючи спікеру відставкою, якщо той наважиться поставити це питання на голосування.
Читайте також Підвищення з нюансом: росіяни додумалися, як ліквідувати своїх найкращих бійців
Сценарій поразки Заходу у війні
США, Європа, Україна – такий самий список об'єктів ненависті, що й у його давнього партнера – російського президента Владіміра Путіна. Вони вже щасливо переморгуються через океан. Їм не треба жодних таємних посередників та жодних секретних переговорів. Вони й так чудово розуміють, як синхронно діятимуть у третій декаді січня 2025 року.
У перші 12 годин, як мало не щодня обіцяє пан кандидат, він зупинить війну в Україні, що їхньою пташиною мовою означає припинення постачання зброї Україні. А за перші 12 днів він виконає путінський ультиматум НАТО грудня 2021 року (про який той і згадувати вже не смів після Гостомельської поразки у лютому 2022 року): "Збирайте речі та вимітайтеся на лінію Батия – Джугашвілі 1245 – 1945 років".
З ранку 22 січня 2025 року в низці країн Центральної Європи починають відбуватися спочатку, здавалося б, незначні, а потім все більш тривожні події. У Ризі агресивний марш молодих "ветеранів великої вітчизняної війни", в Нарві "зелені чоловічки", які невідомо звідки взялися, оскверняють символи естонської держави. Серія прикордонних інцидентів у районі Сувальського коридору та на російсько-фінському кордоні. У зіткненні з поліцією гине проросійський демонстрант у Таллінні. Москва вибухає грізними застереженнями до пів дюжини країн-членів НАТО, звинувачуючи їх у русофобії та відродженні нацизму.
Заступник голови Ради безпеки Дмітрій Мєдвєдєв пропонує точкове застосування Росією ядерної зброї. Звичайно, всі погляди звернені на Вашингтон і Брюссель. Трамп витримує мхатівську паузу, не коментуючи те, що відбувається. Штаб-квартира НАТО, вже завалена зверненнями країн-членів щодо актуалізації статей 4 і 5 Статуту НАТО, не може висловити жодної позиції, оскільки США, одна з провідних країн Альянсу, не беруть участі в консультаціях.
До вечора 25 січня Угорщина, Словаччина та Болгарія заявляють про свій вихід із НАТО. Нарешті, 26 січня на всіх світових екранах з'являється президент США Дональд Трамп і повідомляє, що на запрошення свого друга Владіміра він негайно вирушає до Москви для укладання з ним чудової угоди щодо забезпечення миру та безпеки в Європі на десятиліття вперед. "Вам сподобається", – запевняє він країни, які звернулися до НАТО з проханням виконати дані ним гарантії безпеки.
Путін особисто зустрічає Трампа в аеропорту. Два державні діячі, не гаючи часу, починають працювати над параметрами своєї історичної угоди, їдучи в одному лімузині у Кремль.
Зауважте "Маски-шоу" чи боротьба з корупцією: один критерій може встановити правду
Після ночі, конструктивно проведеної з Путіним, Трамп повертається до Вашингтона. Спускаючись із трапа борту №1, він вітає людей, енергійно розмахуючи кількома папірцями, які тримає у високо піднятій руці.
Змістом цих листочків він поділиться за кілька годин у своєму зверненні до нації:
"Дорогі співвітчизники! Ми з моїм другом та найважливішим геополітичним партнером Владіміром дійшли висновку, що створена в середині минулого століття організація НАТО органічно не справляється сьогодні із завданням забезпечення безпеки на європейському континенті. На додаток, її бездумне механічне розширення вже призвело до великої війни в Європі. Ця організація в принципі не реформується, ми дійшли висновку, що гарантами безпеки в Європі на найближчі десятиліття мають стати дві великі держави — США і Росія.
Першим кроком ми маємо намір негайно зупинити війну в Україні. Я вже схвалив рішення про повне призупинення військових поставок в Україну. Я направляю до Конгресу законопроєкт про визнання США територіальної цілісності Росії та України в межах, визначених конституцією Росії. Зі свого боку Владімір готовий визнати будь-який уряд України, який:
- поверне Росії окуповані нею сьогодні російські території,
- буде готовий підписати з Росією договір про дружбу та добросусідство, що гарантує права російськомовного населення на території України.
Владімір хоче запропонувати укласти подібні зобов'язувальні договори урядам Латвії, Литви та Естонії. У разі їхньої згоди він готовий обмежитися мінімальними територіальними вимогами, абсолютно необхідними для забезпечення безпеки Росії: повернення Росії Нарвського регіону та надання Союзній державі Росії та Білорусії Сувальського коридору, який пов'язує її з територією Калінінградської області Росії".
Два способи, як уникнути найгіршого
Отже, існує екзотичний, але цілком реальний сценарій поразки Заходу у світовій війні, нав'язаній йому силами абсолютного зла, попри всю його величезну стратегічну перевагу. Лише дефіцит політичної волі американської адміністрації не дозволив ЗСУ досягти перемоги ще восени 2022 року. Якби той все ще вельми обмежений набір західної зброї, який після довгої тяганини переданий Україні сьогодні, був у її розпорядженні під час харківсько-херсонського наступу, усе б закінчилася повним розгромом російського угруповання.
Є два способи уникнути викладеного вище катастрофічного сценарію.
Перший і найрадикальніший – це здобути беззаперечну перемогу над путінською Росією задовго до 21 січня 2025 року, а ще краще до республіканської та демократичної конвенцій (призначених відповідно на липень та серпень 2024 року). Для цього достатньо негайно надати Україні дві сотні винищувачів F-16 і стільки ракет ATAMCS дальності 300 миль.
Не треба буде жодних позиційних боїв та проривів лінії фронту. Україна просто повністю ліквідує дистанційним впливом кримське угруповання противника, що стане не лише військовою, а насамперед психологічною та політичною катастрофою для путінського режиму.
Важливо Вбивства цивільних – панацея по-російськи: чому окупанти кошмарять Донецьк
Найкращий кандидат на посаду президента США
Другий спосіб не суперечить першому, а навпаки, його логічно доповнює. Він полягає у тому, щоб дати можливість американському суспільству обрати на президентських виборах дійсно найбільш затребуваного для них сьогодні кандидата. Стверджую, що з трійки претендентів, що залишилися в гонитві, таким, безумовно, є Ніккі Гейлі. У жодному разі не Дональд Трамп або Джо Байден, які обидва мають величезний антирейтинг. За всіма опитуваннями громадської думки і Трамп, і Гейлі перемагають Байдена на президентських виборах, але Гейлі з більшою перевагою.
Я вас ще не переконав? Так проведімо простий контрольний експеримент, який досі не спромоглися зробити догматично зашорені американські полстери (фахівці, які займаються підготовкою, проведенням та аналізом результатів опитувань громадської думки).
Моя робоча гіпотеза полягає в тому, що Гейлі стійко виграватиме подібні опитування. Отже, вона є найзатребуванішим кандидатом у президенти для американського суспільства.
То чому ж тоді вона може програти Трампу республіканські праймеріз? Дуже просто. Тому що учасники праймеріз – це не загальноамериканська і навіть не республіканська вибірка, а вибірка найбільш заангажованих активістів Республіканської партії. Найбільш гідний та затребуваний кандидат може не пройти внутрішньопартійне сито. У цьому суттєвий недолік американської традиційної виборчої системи та практики. Але в нашому конкретному випадку ми намагатимемося виправити цю несправедливість.
Актуально Відновити міжнародне право у світі може лише Україна
По-перше, саме проведення запропонованого мною експерименту може суттєво прочистити дуже багатьом американцям мізки і позитивно позначитися на шансах Гейлі виграти республіканські праймеріз.
Якщо ж Республіканська партія на своєму з'їзді в липні таки висуне кандидатом у президенти Трампа, ніщо не завадить Демократичній партії на своєму з'їзді в серпні висунути набагато більш затребуваного та приреченого на перемогу кандидата – Гейлі.
При цьому Гейлі не доведеться ні присягатися на якійсь демократичній біблії, ні тим більше вступати в Демократичну партію. Вона жодного рядка не змінить у своїй республіканській програмі. Так само, як демократи підуть на вибори до Конгресу зі своєю демократичною платформою. Просто на президентських виборах переважна більшість американців матиме загальнонаціональне завдання: у жодному разі не допустити до Білого дому маньчжурського кандидата.