Справа про фінансування тероризму й расову дискримінацію
31 січня Міжнародний суд ООН, застосовуючи консервативний підхід та перетворюючи міжнародне право на lettre morte, відкинув більшість скарг України проти Росії.
Читайте також На човні через Атлантичний океан: які перспективи чекають Європу без допомоги Україні
Попри те, що судді наполягають, що відсутність порушень за конвенціями, на які посилалася наша держава, не свідчить про легітимність діянь Росії, остання святкує перемогу.
В той самий час арсенал юридичних механізмів для захисту цивільних осіб на окупованих територій у світі – значно звужується, а доведення за таких обставин протиправності нав'язаного громадянства, політично вмотивованого переслідування, втручання в культурні права та свободу слова, видається надскладним завданням.
Навряд чи сприятиме сталому миру у світі й вузьке тлумачення фінансування тероризму та відмова визнавати таким постачання зброї й тренування бойовиків. Навпаки, враховуючи не завжди "мирну" позицію самого Суду (наприклад, відмову винести наказ про зупинення бойових дій у Газі та виведення військ), держави ставатимуть все більш схильними до вирішення своїх спорів іншими, силовими, методами.
Велике майбутнє маленької перемоги
Згадане рішення Міжнародного суду ООН все ж не безнадійне. Судді визнали расовою дискримінацією запровадження Росією власної освітньої системи в окупованому Криму після 2014 року щодо шкільної освіти українською мовою. З цього погляду наявність міжнародного протиправного діяння може свідчити й про наявність міжнародного злочину, а, отже, дає простір для притягнення до відповідальності осіб, винних у дискримінаційному переслідуванні та викоріненні української ідентичності.
На практиці Україна має звернути увагу Міжнародного кримінального суду на відповідні висновки Міжнародного суду ООН, передавши додаткові докази щодо винуватості вищих посадових осіб Росії, зокрема, міністрів просвіти, а також службовців окупаційних органів влади. Крім того, слід наполягати, що після 2017 року (саме такою була часова межа юрисдикції у справі в ООН) ситуація з освітою українською мовою лише погіршилася, а відповідна політика посадовців Росії була поширена й на нові окуповані території.
Цікаво У чому полягає план Трампа про завершення війни в Україні за добу
Варто згадати й ставлення до вивезених до так званих таборів перевиховання українських дітей, яким було заборонено спілкуватися українською мовою.
Ще в жовтні 2023 року уповноважена при президентові Росії з прав дитини Марія Львова-Бєлова обіцяла передати відповідну справу для провадження в слідчому комітеті Росії, однак досі жодної інформації щодо цього розслідування і його результатів оприлюднено не було.
Перспектива успішного доведення злочину проти людяності – дискримінаційного переслідування щодо відсутності доступу до шкільної освіти українською мовою – також може стати підґрунтям для притягнення до індивідуальної кримінальної відповідальності самопроголошеного президента Білорусі Алєксандра Лукашенка та його посіпак. При чому за такої правової кваліфікації шанси отримати нові ордери на арешт вищі, ніж у випадку доведення депортації.
Справа про геноцид
2 лютого Міжнародний суд ООН виніс проміжне рішення щодо наявності в нього юрисдикції розглядати скаргу України проти Росії за Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. У своїй ухвалі Суд розділив 2 аспекти заяви нашої держави, наполягаючи на компетенції визнати надалі Україну винною або ні у вчиненні геноциду на Донбасі. Однак самоусунувшись від розгляду порушень Конвенції з боку Росії, які спричинили визнання нею незалежності так званих "ЛДНР" та початок "спеціальної військової операції".
Ця позиція поставила хрест на прагненнях України отримати бодай якесь визнання неправомірності за міжнародним правом агресії Росії. Однак дала шанс на нову епопею навколо злочину проти миру вже в іншій інституції.
Річ у тому, що тепер саме на Росії лежить тягар доведення, що Україна вчиняла геноцид. Зважаючи на попередню практику Міжнародного суду ООН за такими скаргами (справи Боснія і Герцеговина проти Сербії і Чорногорії, Хорватія проти Сербії) переконливо продемонструвати вигаданий російськими пропагандистами геноцид – не вдасться.
Зауважте Відносини з Росією будуть неможливими щонайменше для 3 поколінь українців
Отже, Україна все ж отримає юридичне рішення про фактичну безпідставність початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Ця ухвала матиме значення на інших міжнародних майданчиках, зокрема, як одна з обставин, що актуалізує і частково легітимізує створення Спеціального трибуналу з агресії проти України.
У всякому разі визнання Росії винною у вчиненні навіть незначної кількості порушень має значення. Це дозволяє зафіксувати місце держави-агресорки серед тих, хто нехтує нормами міжнародного правопорядку на довгі роки й забезпечує право на правду для тих, кого визнано постраждалими.
Водночас рішення Міжнародного суду ООН самі по собі все більше втрачають вплив. Закостенілі й формалізовані, вони не забезпечують головної мети існування цієї інституції – відновлення справедливості та врегулювання спорів мирними засобами.