Росія штовхає Білорусь у хвіст і в гриву

Своє обурення недружніми діями Росії Лукашенко висловив після того, як 1 лютого вийшов наказ директора ФСБ Олександра Бортнікова про встановлення прикордонної зони на кордонах Смоленської, Псковської і Брянської областей з Білоруссю. У цих зонах з'являться пункти в'їзду та попереджувальні знаки. На думку президента Білорусі, глава ФСБ "одним розчерком пера" перекреслив міждержавну угоду між Білоруссю та РФ щодо кордону. Адже таких зон між країнами не було з 1995 року, коли Росія і Білорусь об'єдналися в Союзну державу.

Існують міждержавні договори і угоди, і один якийсь міністр, нехай навіть сильний, ФСБшник, одним розчерком пера поставив хрест на всіх домовленостях,
– сказав Лукашенко.

Росія пояснює свій крок тим, що Лукашенко видав указ щодо введення терміном на п’ять днів безвізового режиму для громадян 80 країн. Вводячи режим прикордонної зони, Росія начебто хоче запобігти проникнення на свою територію потенційних біженців з третіх країн.


Росія вирішила на кордоні з Білоруссю встановити пункти пропуску

Водночас Олександр Лукашенко заперечив інформацію про те, що Білорусь планує через цей конфлікт вийти зі складу пострадянських інтеграційних структур – Євразійського економічного союзу, Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) чи, власне, об'єднаної Союзної держави. Всі ці структури за участю колишніх радянських республік, як відомо, створила Росія, яка фактично є їх керівником і розпорядником.

При цьому глава Білорусі вважає, що Росія "штовхає ці договори у хвіст і в гриву", і загалом російсько-білоруські відносини переживають кризу. Одна з причин цього, за його словами – певні сили в керівництві РФ, чиї дії розходяться з позицією Путіна.

Останнім часом ситуація розвивається не дуже добре. Але ще раз наголошую: сили там різні. І Путін прямо мені каже: "Ти не звертай уваги. Те, що ти мені сказав, я навіть цього не знаю, у нас настільки цей спектр..." Знає, не знає, щось, напевно, знає, але не наважився сказати,
– говорить Лукашенко.

Двосторонній шантаж

Насправді проблема в білорусько-російських стосунках – це не лише встановлення кордону. Швидше за все, це на даному етапі стало свого роду останньою краплею. Лукашенко не вперше висловлює своє незадоволення діями Москви, але, схоже, це метод для шантажу. Як тільки Росія робить певні поступки Білорусії, Лукашенко знову грає на полі Путіна. Приміром, Білорусь проголосувала проти резолюції ООН про порушення прав людини в окупованому росіянами Криму.

Загалом, "дружба" цих країн досить прагматична. Росія має свою геополітичну зону у центрі Європи, стримуючи просування НАТО до своїх кордонів. Мінськ за це отримав економічні преференції: дешевий газ і нафту. Але саме навколо цього між Москвою і Мінськом останніми роками постійно виникає суперечка. Зокрема, Лукашенко вважає, що газ для Білорусії повинен коштувати 83 долари за тисячу кубів. Але в 2016-му російський "Газпром" встанови ціну в 107 доларів.

Проблеми виникли і з постачанням нафти. В 2016 році Росія скоротила поставки у півтора рази. Одна з причин – борги Мінська, який ще й за рахунок виготовлення нафтопродуктів з дешевої нафти отримує непоганий прибуток. Це призвело до того, що Олександр Лукашенко звинуватив Москву в економічному тиску. Хоча досить пафосно заявив, що незалежність для нього важливіше доступу до російської нафти.

З іншого боку, як зауважує доцент НТУУ КПІ імені Сікорського Євген Магда, не треба забувати, що відносна економічна стабільність Білорусі спирається на поставки російських ресурсів, насамперед енергетичних. Дійсно, хоча Мінськ і не задоволений ціною на газ, але в нього один з найнижчих тарифів в Європі. Тому союз з Росією для авторитарного Лукашенка, який не має тісних економічних зв’язків з Європою, вигідний. З іншого боку, через антиросійські санкції зменшилася і фінансова підтримка Білорусі Росією. Москва не готова з такою легкістю, як чотири роки тому, дотувати білоруську економіку.


Газонафтовий конфлікт між Білоруссю і Росією може покласти край союзу зі старшим братом?

Є також ще одна суттєва проблема у відношеннях "союзників": недопуск білоруських товарів на російські ринки. Справа дійшла до того, що Лукашенко доручив порушити кримінальну справу проти глави "Россільгоспнагляду" Сергія Данкверта за завдання шкоди білоруській державі. Данкверт пригрозив перекрити шлях до Росії білоруській яловичині і багато разів блокував поставки білоруських сирів, молока і яблук.

Але, схоже, це не особливо вплинуло на російське керівництво, яке продовжує тиск на Білорусь, починаючи встановлювати пропускний режим на кордоні.

Ухвалення цього рішення не самим Путіним, а одним з підлеглих, вважає директор аналітичного центру "Політика" Микола Давидюк, свідчить про те, що Білорусь для російського президента вже не на порядку денному. А сам Лукашенко став для Путіна нецікавим. Ставки Путіна сьогодні так виросли, що йому не до Білорусії, яку він сприймає, як частину Росії.

Лукашенко так і не зрозумів, наскільки сильно змінився світ. Він не усвідомив британський Brexit, Дональда Трампа і роль Путіна у всіх цих процесах. В тому числі, що стосується війни в Україні і Сирії. Уже немає того містка між Мінськом і Москвою, який колись називався ЄврАзЕС. Путін на Білорусь дивиться виключно, як на свої шість областей. І тому вирішення білоруських питань віддав своїм міністрам,
– зазначає політолог.

За словами Давидюка, Лукашенко і досі думає, що з Росією може бути так, як в старі-добрі часи. Коли Москва робила щось "недружнє" стосовно Мінська, Лукашенко напряму телефонував Путіну і все вирішувалося. І це було головним лейтмотивом нещодавньої семигодинної прес-конференції президента Білорусі.

На думку Євгена Магди, дії Росії щодо Білорусії продиктовані тим, що Москва завжди намагається тримати своїх союзників на короткому повідку. Тому навряд чи Путін піде на якісь поступки Лукашенку.

Тиха окупація Росією і зміна військової доктрини Мінська

Олександр Лукашенко попри постійні загравання з Росією, вочевидь, розуміє, яку загрозу становить для Білорусі "старший брат". Недарма білоруський президент після анексії Росією Криму і розв'язання військового конфлікту на Донбасі досить активно підтримав ідею створення в Мінську переговорної платформи, куди вже три роки поспіль приїжджають українські та європейські чиновники. Президент Білорусі вирішив, що трохи лояльності з боку Євросоюзу йому не завадить.

З іншого боку, за словами Євгена Магди, Лукашенка на пострадянському просторі можна назвати найпослідовнішим союзником Путіна. Але якщо вже Лукашенко виступає проти Путіна, то це свідчить, що справді все не так гладко.

На думку Миколи Давидюка, президент Білорусі розуміє, що Путін дивиться на нього як на жертву. Причому дуже швидку. Тому в Мінську роблять деякі кроки, щоб хоча якось відмежуватися від тотального російського впливу.

Олександр Лукашенко розуміє, що треба готуватись до такого нападу, який Росія здійснила на Україну. Але Україна завжди мала сильні, хоча й хаотичні, політичні партії. Населення завжди мало відчуття свободи, альтернативи. Такого в Білорусії немає і Лукашенко намагається десятимильними кроками це наздогнати,
– говорить Давидюк.


Для Росії Білорусь вже давно стала частиною території

Однак, підкреслює Давидюк, Лукашенко не буде відмовлятися від ідеї консервації радянського режиму. Хоча, вважає експерт, це йому не допоможе, так як у Путіна ідеологія схожа, але набагато сильніша – і при цьому більше ресурсів, грошей і велика армія. На переконання політолога, відбувається тиха окупація Росією Білорусі, що, хоч і негласно, вже стало причиною зміни військової доктрини. Крім того, треба не забувати, що в Білорусі розташована російська військова база. (До речі, одразу після заяви Лукашенка, неофіційний, так би мовити, рупор Путіна – Жириновський – закликав приєднати Білорусь до Росії).

Білоруські військові говорять, що головний ворог тепер не тільки НАТО, але й Росія. Не так Білорусь потрібна НАТО, як може бути завойована Росією. Тому в Білорусі думають, як оборонятися,
– зазначив політолог.

В той же час, як говорить Євген Магда, обрана Лукашенком модель поведінки торгу між ЄС і Росією, його намагання показати, що він такий принциповий і послідовний, навряд чи призведе до якихось суттєвих змін у зовнішній політиці Білорусі.

Лукашенко демонструє велику самостійність, але без політичної і економічної підтримки з боку ЄС і США це більше декларація про наміри, ніж реальні дії. Білорусь грає роль молодшого партнера Росії незалежно від того, які заяви робить її президент,
– переконаний Магда.

Тому поведінка і різкі заяви Олександра Лукашенка, можливо, і викликані незгодою з аж ніяк не добросусідськими відносинами з боку Росії; водночас сумнівно, що президент Білорусі готовий до кардинальних дій. По-перше, підтримка з боку Росії для вже "передостаннього диктатора" в Європі дуже важлива. І економічна, і політична. Білоруська економічна модель дуже застаріла і без фінансової підтримки Росії просто збанкрутує.

По-друге, інстинкт самозбереження не дозволить Лукашенку розірвати стосунки з Путіним і реально повернутися в бік Європи. Він розуміє, що це загрожує не тільки тим, що Росія окупує Білорусь, а Європа не стане втручатися. Найжахливіше – для нього особисто – він може позбутися своєї посади. Причому це може бути не просто відставка. В Білорусі далеко не всі повністю підтримують президента і у випадку загострення внутрішньополітичної ситуації опозиціонери цілком можуть вдатися до радикальних дій.

Читайте також: Спекотна Авдіївка: про причини і наслідки чергового загострення на Донбасі