24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено. Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.

Яка ситуація у найбідніших країнах світу?

Ситуація є нагальною. Світовий банк нещодавно переглянув свою оцінку кількості людей, які живуть у крайній бідності (на менше ніж 3 долари в день). Їхня кількість становить 831 мільйон – а це близько 10% населення світу.

Читайте також 50 тисяч гривень за дитину: у чому слабке місце закону, і як роблять інші країни

Понад половина людей, які живуть у крайній бідності, перебуває у нестабільних державах, які постраждали від конфліктів. За прогнозами, ця цифра зросте до двох третин протягом наступних 5 років. Майже 40% населення цих країн вже живе менш ніж на 3 долари на день, при тому, що в країнах, які розвиваються, частка такого населення становить лише 6%.

Міжнародний комітет порятунку (МКП) здійснив аналіз, щоб визначити, які країни найбільше потребують допомоги. Ми склали список із 13 країн, типовим прикладом яких – є Судан, охоплений найбільшою гуманітарною кризою у світі.

Хоча 29% вкрай бідних людей світу проживають саме у цих найбільш постраждалих країнах, їм виділяється лише 9% міжнародної допомоги. Це означає дефіцит фінансування у розмірі 35 мільярдів доларів.

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, Україна стала найбільшим одержувачем допомоги у світі. Однак європейські країни дедалі частіше витрачають кошти, класифіковані як "допомога за кордон", на інтеграцію біженців у себе вдома. Ці витрати зараз становлять близько 14% від загального обсягу глобальної допомоги, приблизно стільки ж, скільки витрачається на гуманітарну допомогу.

Які рішення потрібні світу, щоб допомогти найбіднішому населенню?

Отже, навіть без скорочення фінансування США, знадобиться нове мислення щодо того, як працює сектор допомоги.

По-перше, нам слід зосередити грантову допомогу – яка становить понад 90% світового бюджету допомоги – на найбідніших людях у найбідніших регіонах. Це означає розв'язання проблеми невідповідності між приблизно 50% дуже бідних людей, які живуть у нестабільних та постраждалих від конфліктів державах, та 25% світового бюджету допомоги, який надходить до цих країн.

По-друге, нам потрібно виділити ресурси на науково обґрунтовані, перевірені та економічно ефективні програми, як-от програма вакцинації на рівні громад, яку ми започаткували у Східній Африці, куди доставили понад 20 мільйонів доз по 2 долари кожна.

Ми також запропонували спрощений протокол лікування гострого недоїдання середнього та тяжкого ступеня і тим самим досягли економії коштів на близько 20%. У нашому дослідженні взяли участь 27 800 малійських дітей з гострим недоїданням.

Але масштабування цих підходів вимагатиме зміни мислення донорів, щоб їхні зусилля давали агреговані результати, а не розмивали їх.

По-третє, нам потрібно більше інновацій у програмах, фінансуванні та реалізації. Наприклад, МКП зараз використовує штучний інтелект для скорочення часу діагностики мавпячої віспи в Африці з двох тижнів до п'яти хвилин. Ми також показали, як ця технологія може допомогти досягти дивовижних результатів у навчанні дітей, яке переривається конфліктами та стихійними лихами.

Звичайно, інновації вимагають нових капіталовкладень. Фінансування ризиків стихійних лих, наприклад, параметричне страхування, яке виплачується одразу після спрацювання тригерів для опадів, забезпечує передбачувані та швидкі потоки підтримки.

Але нам також потрібно запровадити боргові обміни в гуманітарній сфері. Ці підходи вже були використані для фінансування проєктів з покращення навколишнього середовища вартістю 1,7 мільярда доларів у семи країнах.

Цікаво Корупція і ризики: чому час переосмислити ставку на атомну енергетику

По-четверте, нам потрібна відповідальність за результати, а не за внески. Це скоротить бюрократію, підвищить гнучкість, сприятиме оптимальному використанню коштів та стимулюватиме інновації. Уряди та міжнародні установи повинні наслідувати приклад Швеції, яка вимагає від нас відповідальності за досягнуті результати. Важливий рівень освіти, а не кількість навчених вчителів, і кількість здорових новонароджених, а не кількість консультацій з питань здоров'я малюків.

По-п'яте, нам потрібно узгодити тягар допомоги зі структурою світової економіки. На США припадає 25% світового доходу, але їхня частка національного доходу, який виділяється на іноземну допомогу, становить лише 0,22%. Цей показник, ймовірно, навіть зменшиться після нещодавніх скорочень.

Водночас у лютневому опитуванні близько 89% американців заявили, що 1% федерального бюджету має йти на допомогу іншим країнам. Збереження такого фінансування може стати місією з єднання для американців.

  • Сьогодні 80% дітей, які страждають через гостре недоїдання в зонах конфліктів, не отримують лікування;

  • 60% випадків смертності жінок під час пологів трапляються в нестабільних державах;

  • 85 мільйонів дітей у цих країнах не відвідують школу.

Ефективна міжнародна допомога – це відповідь на ці виклики, а не проблема. Людство має більше ресурсів для добра, ніж будь-коли у своїй історії, тому від нас залежить, щоб ми використовували їх розумно. Виділення 1% федерального бюджету не є надмірним. Ці гроші можна використати з користю, і це в інтересах самої Америки. Чим швидше це станеться, тим краще