Нові рекорди
Полярні сяйва, які також досягли й України, були викликані найпотужнішою геомагнітною бурею на Землі за останні два десятиліття. Своєю чергою ці збурення були викликані потужними спалахами на Сонці, які породили корональні викиди маси. Об'єднавшись в одну гігантську хвилю плазми, вони кілька днів неслися в наш бік, а потім врізалася в планету, тимчасово ослабивши магнітосферу.
Дивіться також Земля пережила найбільші з 2003 року магнітні бурі, але рекорди ще попереду
Як пізніше зазначили науковці, щонайменше 5 спалахів найпотужнішого Х-класу вирвалися з гігантської сонячної плями AR3664, яка на той час була більш ніж у 15 разів ширшою за Землю, встановивши рекорд за останні 10 років.
- Геомагнітна буря, що виникла в результаті, в основному була класифікована як G4, або "сильна", що є другим найвищим класом геомагнітної бурі. Але у двох випадках буря тимчасово досягала "екстремальних" умов G5.
- Її навіть порівняли з потужністю знаменитої "події Керрінгтона" 1859 року – найпотужнішої геомагнітної бурі в історії, яка викликала полярні сяйва на півдні, аж до Куби та Гавайських островів, а також призвела до вимкнення електрики на багато годин, телеграфів та численних інших неприємних наслідків для тодішніх примітивних технологій.
- Травнева буря була також першим випадком, коли Земля пережила умови G5 з часів Великих штормів на Геловін 2003 року.
На щастя, цей надпотужний шторм не спричинив жодних серйозних проблем із технологіями на Землі, окрім тимчасових перебоїв у роботі супутників та зв'язку. Проте, він розфарбував значну частину неба планети яскравими, різнобарвними полярними сяйвами, оскільки ослаблена магнітосфера дозволила великій кількості сонячного випромінювання бомбардувати верхні шари атмосфери і збуджувати молекули газу.
Ці світлові шоу охопили величезні території обох півкуль Землі і були "можливо, одним з найсильніших проявів полярних сяйв, зафіксованих за останні 500 років", – написали представники NASA у своїй заяві.
Ми вивчатимемо цю подію роками. Це допоможе нам перевірити межі наших моделей і розуміння сонячних штормів,
– каже Тереза Ньєвес-Чинчілла, яка виконує обов'язки директорки Управління NASA з аналізу космічної погоди.
Дивіться також Машини зупинилися: найсильніші за 20 років магнітні бурі стали кошмаром для фермерів
Зазвичай полярні сяйва трапляються лише в полярних регіонах, де магнітосфера Землі найслабша. Однак під час великих геомагнітних бур сонячне випромінювання може сягати значно далі.
- У Північній півкулі полярні сяйва від останнього шторму були помічені у значній частині Європи.
- У Південній півкулі тим часом полярні сяйва були помічені аж на північ від Галапагоських островів, які частково перетинають екватор, написав фотограф полярних сяйв Кріс Вікленд на X. Однак, це спостереження не було підтверджено жодною науковою організацією або новинними сайтами.
- Полярні сяйва також були помічені в Південній півкулі аж на півночі Нової Каледонії — острівної держави в Тихому океані між Австралією та Тонга. Місцевий фотограф Фредерік Демуленс зробив приголомшливі знімки рожевих вогнів, що заповнили небо, які, ймовірно, є першими фотографіями полярного сяйва, коли-небудь зробленими на острові.
Південне полярне сяйво у Новій Каледонії / Фото Фредерик Демулен
Південне полярне сяйво у Новій Каледонії / Фото Фредерик Демулен
Наскільки нам відомо, востаннє спостерігачі неба бачили полярні сяйва в цьому районі під час події Керрінгтона у вересні 1859 року, коли полярні сяйва спостерігали з корабля в Кораловому морі,
– розповів Spaceweather.com Хісаші Хаякава, вчений з космічної погоди з Університету Нагої в Японії.
Геомагнітна буря була настільки сильною, що магнітні збурення також були зафіксовані обсерваторіями на морському дні біля атлантичного і тихоокеанського узбережжя Канади на глибині до 4,3 кілометра, але найсильніше на глибині 25 метрів.
14 травня та сама сонячна пляма спричинила сонячний спалах магнітудою X8,7 – найпотужніший вибух поточного сонячного циклу. Однак цей спалах не вплинув на Землю.
Безпрецедентний рівень сонячної активності є результатом входження Сонця в найактивнішу фазу свого приблизно 11-річного циклу активності, відому як сонячний максимум, який настав раніше, ніж передбачалось, і наразі є більш активним, ніж вчені спочатку очікували.