Це означало лише одне – готується інформаційна атака. Таку тенденцію спостерігаю вже багато років – як тільки в "Укр неті" ставало багато новин від "Вєстєй", через два-три дні через ресурс Кремля одразу ж починалися масштабні вкиди фейків та пропаганди.

Читайте також: Коли холодильник перемагає розум: навіщо терористи зменшили комендантську годину

Так само діє й "Страна". Інші сайти, чиї працівники та керівники отримують гроші від росіян та чекають танків ЗС РФ у Києві теж вкладають гроші у розповсюдження своїх матеріалів, але роблять це здебільшого після випуску потрібної публікації. "Страна" ж готується раніше – користується тактикою збільшення власної аудиторії перед атакою, щоб ефект від неї був сильніший. До речі, досить професійний підхід, який відпрацював Іскандер Хісамов, колишній куратор та зв’язний головреда "Вєстєй" та "Страни".

Яку ж атаку спланували цього разу у Москві? Виявилось, що всього лише черговий етап руйнування і без того не дуже гарної репутації діючої влади у рамках підготовки до виборів. Інформаційний привід дала Юлія Тимошенко – судячи зі всього, лише одна з кандидатів на посаду президента від Росії.

Сказати, наскільки реально ставить Путін на інших, складно, оскільки в них слабенькі рейтинги, а от на лідера "Батьківщини" сподівається дуже й дуже. Порошенко насправді виявився людиною, із якою Москва не може домовитись (не треба тішити себе, президентові взагалі не вигідно лягати під РФ, адже зараз можна увійти до історії та інтегруватися до кола найвпливовіших людей світу), тому росіянам підійде фактично будь-яка людина на місці голови держави, окрім нього самого. Суто через це й виділяються величезні гроші на чорні піар-акції та кампанії. Так фінансували протести Міхомайдану та інші численні спроби здійснити революції, включаючи провальні спроби силового захоплення влади Надією Савченко.

Втім, мова йде про діяльність пропагандистів, які виконують накази з Москви. У четвер, майже одразу після заяв Тимошенко про нібито домовленості Порошенко із ватажками терористів, на "Страні" вийшли досить непогано розписані матеріали про те, як "президент може почати війну заради збереження влади".

З одного боку, такий план дійсно може існувати. Шансів у Порошенка на переобрання все менше, а шансів мати впливову фракцію в парламенті - ще менше. І тому цілком можна допустити, що заради збереження влади Банкова може піти на "велику війну. Адже віддали Крим для того, щоб Південний Схід ніколи не був в більшості, – пишуть пропагандисти в одній зі статей на цю тему.

Акценти розставлені дуже влучно, тут сказати нічого. Виявляється, Порошенко, ще коли не був президентом, віддав Крим, щоб виграти вибори.

Російських окупантів при цьому "журналісти" називають "сепаратистами", а також фактично виключають те, що на Донбасі присутні військові іншої країни:

"Для початку "великої війни" зовсім не потрібно домовлятися з "ДНР" і "ЛНР", і взагалі з будь-ким. Для цього достатньо зробити велику провокацію, на яку сепаратисти відповідатимуть і без всякої домовленості".

Насправді, подібні матеріали виходять на багатьох сайтах майже постійно. Якщо розслідують діяльність фірм, які набирають українок для участі у програмах сурогатного материнства, то лейтмотивом статті є те, що нашим жінкам взагалі нема де заробити копійку, то ж вони вимушені виношувати дітей для заможних людей. У новині про суд над Віталієм Марківим й взагалі не вистачає "карателів" та розіп’ятих дітлахів – захисників України зробили тими, хто просто "нищив Слов’янськ з артилерії й мінометів, хоча насправді із використовуванням подібного озброєння з боку ЗСУ та добробатів на самісінькому початку війни була зовсім інша історія, про яку, думаю, пропагандисти "Страни", знають чимало.

Читайте також: Особливості "національного рекету" у Макіївці, або Як терористи розстрілюють підприємців

Саме через таку діяльність багатьох проросійських людей із посвідченнями журналістів влада й хоче прийняти закон про заборону роботи сайтів без обов’язкового на те рішення суду. Ті, хто створює своєю роботою небезпеку Україні, одразу ж почав кричати про "диктатуру" та "тоталітаризм", втім, погодьтеся, щось робити із пропагандистами такого пошибу реально треба. І якщо за нашими законами вони взагалі нічого не порушили, "забувши" про "ихтамнетов", це не значить, що їх не потрібно якщо не саджати у тюрму, то хоча б припиняти діяльність. А зробити це наразі можливо лише у випадку прийняття змін до законодавства, які, звісно, можуть використовувати не тільки для збереження незалежної України.