Те, що з пивом добре смакує солена риба, у Львові знали ще у часи середньовіччя. І її тут був чималий вибір. Тепер в це важко повірити, але колись рибу з львівських ставів експортували навіть до Відня, а магістрат настільки пишався майстерністю рибних ремісників, що ставив на діжки з солениною міське клеймо якості.
У 19 столітті місцеві шинкарі запропонували львів’янам цікаві перекуски до пива - так звані "шніцлики". Це були невеличкі канапки з сиром, переважно бринзою, або ж зі сардинами чи вудженим м’ясом.
Всередині 19 століття, коли у місті налічувалось вже більше 40 пивоварень, бажання пивоварів здивувати клієнта не тільки смачним пивом, але й наїдками, змусило броварів проявити гастрономічний креатив. Так, чимало пивоварів відкривали ресторани одразу ж біля власних броварень.
Наприклад, відомо, що пивоварня Грунда була знана у місті не лише смачним пивом, але й смаженими курчатами, що до нього подавали.
Добре знаною у місті була і броварня Яна Кляйна, яка прославилася своїми знаменитими “кляйнівськими” варениками та печенею. Окрім їжі до пива, кмітливий пивовар також пропонував своїм відвідувачам страви і з пива – так неабиякої популярності серед міщан набула “Пивна зупа”, яка завдяки хмільній складовій могла добре зігріти в холодну пору року. Пивовар також усвідомлював, що дружини його клієнтів, стомлені після довгих прогулянок, будуть відволікати чоловіків від споживання пива, тож завбачливо розмістив біля броварні павільйон з морозивом.