Детальніше про падіння вертольота в Броварах, чого очікувати від нового "Рамштайну" та як Україні допоможуть ракети на 150 кілометрів, які можуть передати міжнародні партнери, читайте в ексклюзивному інтерв'ю 24 Канала з радником голови Офісу Президента Михайлом Подоляком. У цьому матеріалі публікуємо першу частину розмови.

Важливо Сьогодні ухвалено кілька потужних рішень, – Зеленський звернувся до українців

Цей тиждень розпочався трагічно. Спершу це була російська ракета, яка влучила в будинок у Дніпрі. Це було те, що не давало нам видихнути й розслабитися. Людські долі, які вже не повернути. Ми спостерігали за розбором завалів і сподівалися, що знайдуть більше живих.

Вчора трагедія, яка торкнулася кожного українця, я в цьому абсолютно впевнена, кожен сприйняв її за особисту – це падіння гелікоптера у Броварах і загибель керівництва МВС та дитини у дитячому садочку. Чи є вже розуміння того, що відбулося вчора?

Безумовно, це трагедія. Зараз працює урядова комісія, відбувається слідство як таке. Я думаю, усі обставини ми з'ясуємо. Розглядаються усі версії, зокрема й щодо втручання в роботу вертольота – теракт як такий.

Про версії можемо говорити скільки завгодно. Але отримаємо результати – тоді буде зрозуміло, що відбувалося, і тоді зможемо чітко сказати, що це було.

Але. Я повторю слова президента Зеленського, що будь-яка трагедія сьогодні – це є результат війни, яку Росія веде проти України. Це треба підкреслювати, щоб не було ніяких двозначностей. Все, що стосується Дніпра та вчорашньої катастрофи – це прямі наслідки війни.

На жаль, не було б вторгнення, не було б такого агресивного сусіда, певно, усі ці люди були б живі. І взагалі, ми сьогодні не говорили б про трагедію, а про якісь мрії; про те, куди нам іти, що будемо робити; як будемо розвиватися, інтегруватись в цивілізовані суспільства. Маю на увазі об’єднаність.

Дивіться ексклюзивні світлини з трагедії в Броварах:


Пане Михайле, я бачила вчора одне з питань, яке мене особисто зачепило. Я розумію, що пізно говорити про те, що можна було б зробити. Але воно звучало так: чи можна під час воєнного стану збирати усе керівництво МВС?

Давайте так, я дуже люблю конспірологію та ідеальні системи. Ми взагалі живемо з вами в ідеальному світі. І люди, які говорять про те, що можна чи не можна – вони абсолютно праві. Вони все знають, вони чітко розуміють методологію того, як потрібно себе поводити у тій чи іншій ситуації, але, на відміну від них, ми живемо в реальному світі.

  • По-перше, не було зібрано все керівництво МВС. Був лише міністр, перший заступник і держсекретар. Інші заступники та керівники перебували на своїх робочих місцях.
  • По-друге, це війна, форс-мажор, який подекуди міняє певні правила. І, можливо, пану Монастирському та пану Єніну потрібно було перебувати на одному борту, щоб вирішувати серйозні питання, якими опікується МВС. Ми маємо це розуміти. Кожна ситуація – це окрема ситуація.
  • По-третє, на мій погляд, в принципі ми дотримуємося протоколів безпеки, зокрема, щодо керівників тих чи інших міністерств. Але ще раз підкреслюю: це – війна. І, безумовно, будь-які ексцеси можуть бути. Будь-які інциденти можуть бути. Будь-які аварії можуть траплятися. Але вони усі прив'язані до війни.

Я хотів би, щоб ми брали менше конспірології та взаємних обвинувачень до того, як буде проведене слідство і будуть зроблені певні висновки. Можливо, щодо протоколів безпеки й таке інше. Після цього проговоримо. Так має функціонувати система. Вона має вміти реагувати на помилки, зокрема помилки, які призводять до таких трагедій.

Дивіться інтерв’ю з Михайлом Подоляком на ютубі 24 каналу

Читала коментарі в російських пабліках і телеграм-каналах. Не те, щоб хотіла, але маю періодично це робити. Побачила величезну радість з того приводу, як і після того, як X-22 влучила в будинок у Дніпрі. Я пригадувала 1999-й рік – вибухи у Волгодонську – і тоді казала про те, що це, певно, єдиний час, єдиний рік, єдина історія, що нас об’єднувала. Тоді і росіяни, і українці відчували одне – біль і жах. Але це було у 99-му році. Я сказала, що терористами стали вони, адже радіють тому, що відбулося. І вони мають це якось "асазнавать". Але, мабуть, вони не збираються цього робити. Мені здавалося, що я вже не можу нічому дивуватися. Але щоразу, коли я бачу радість від смертей звичайних українців, я досі не розумію, як це може відбуватися. Як ви можете цьому тішитися і радіти?

Ви знаєте, ми з вами помилялися у 1999 році. Ми не побачили монстра, який і є сутністю будь-якого росіянина. Ми людяно до них ставилися — і не тільки ми, а й інші країни. Співчували, дійсно переживали разом з ними той біль, який, ми думали, що вони розуміють. Але ні, ми помилялися.

А до цього у 1997 році помилилася Європа, ще раніше – у 1994 – 1996 роках помилилися очільники США та Великої Британії, які підписували з Росією "Будапештський меморандум". Розумієте, ми усі помилялися. Росія – це взагалі інша країна. Вона інакше сприймає світ. Вони радіють, коли когось вбивають. Коли ти говориш "як це можливо", то очікуєш реакцію цивілізованої людини. А там немає цивілізації. Їм сьогодні дуже кортить нас вбивати.

Михайло Подоляк

Радник глави Офісу Президента

Ця війна вже не про території, і це розуміють наші партнери. Це не війна про те, як ми будемо жити через кордон, це не війна про те, хто є старший брат, не війна про культуру, не війна про історичну спадщину, не війна про Жукова чи Бандеру, не війна про українську чи російську літературу. Це війна людей і нелюдів.

Росія просто хоче знищити Україну, вбити нас. Вона може хотіти вбити інші країни, ми це розуміємо. Вона просто маскувала це. Вони говорили про те, що балетом займаються, що в театр ходять, що можуть платити роялті за використання авторського права, що вони цивілізовані, що вони хочуть мати бутіки, в яких продаватимуться іноземні товари, що вони хочуть літати у Європу і дивитися історичну спадщину там.

Вони вдавали, що мають такий самий вигляд, як і ми. Тому усе, що сьогодні відбувається, це просто зрив масок. Росія показує, якою вона є насправді. Ми маємо це розуміти й не очікувати від них зміни поведінки.

Я постійно підкреслюю, чому неможливі будь-які переговори з Росією. Тому що це країна, яка розуміє лише силу. Причому достатньо зрозумілу для них – максимально криваву силу. Тому нам доведеться довести цю війну до правильного кінця, до правильного фіналу.

А фінал може бути лише один – вибиті зуби дракона. Давайте на майбутнє – не треба чекати від них правильних реакції на ті чи інші події, вони поводитимуться максимально негативно. Вони будуть підкреслювати, що не є частиною людства як такого.

І ми вже маємо спокійно це сприймати. Просто робити свою роботу. Я офіційно можу сказати, що наша робота сьогодні — знищити якомога більше цих нелюдів.

До теми Джонсон розповів про своє бачення перемоги та майбутню битву за Крим

Ви розумієте, що відбувається у світі, коли ти офіційно, як представник держави, і це буде сприйматися цивілізованою частиною світу, говориш про те, що наша робота сьогодні – знищити максимальну кількість нелюдів, які прийшли на нашу територію.

До речі, ви знаєте, я бачила, що вони вже видають путівник знищеним Маріуполем, де краще зробити світлини для інстаграму. Ютуб у них мають заборонити з дня на день, інстаграм заборонили вже давно, але вони ще й досі хочуть собі красивеньких світлин. Ну і відповідно – де їх зробити, як не в знищеному Маріуполі.

Вони вигадали навіть термін "красівиє заброшкі". Саме про це ми зараз з вами говоримо. Це "разчєлавєчіная" нація, якщо говорити про них в їхній стилістиці. Вони взагалі не розуміють, як це виглядає збоку – з позиції інших країн, з позиції інших людей.

Вони навпаки бравують сьогодні цим, говорять: "Ми такі. Ми не такі, як ви всі. Ми вас будемо ставити на коліна, ми вас будемо нищити, ми будемо робити ці "заброшкі" по усьому світу". Вони дотримуються цієї позиції, постійно говорять про те, що готові знищити будь-яку іншу країну, говорять, що вони на Україні не зупиняться.

І ви знаєте, якщо ми раніше могли про це говорити як про теорію, то сьогодні інші країни мають зрозуміти, що це не теорія. Взагалі не теорія. І все, що відбувається в Україні, буде масштабовано, якщо це не зупинити.

Зброя – це не просто вони нам щось подарували, тому що в нас не вистачає своєї. Очевидно, що не тільки у нас, а в будь-якої іншої європейської країни не буде вистачати людського ресурсу і спроможності військової техніки для того, щоб протистояти тій орді, яка вкладала увесь цей час всі свої гроші, крім грошей олігархів, ще й в накопичення певних арсеналів зброї.

Тому ми пояснюємо сьогодні: "Це не просто ви нам щось подарували. Ні, ви захищаєте свій простір, своє право на вільне життя". Це ми говоримо нашим партнерам. Є декілька позицій, яких треба дотримуватися принципово. Все має закінчитися на окупованих територіях. Тобто ми маємо їх звільнити, маємо знищити там все, що має стосунок до Росії.

І після цього, дуже важливо, з позиції сили вести певні переговорні процеси, тільки з позиції сили. До речі, сьогодні наші партнери зі Сполучених Штатів Америки також підкреслили, що Україні треба надати будь-які військові можливості, зокрема й щодо знищення військової інфраструктури в Криму.

Вони практично відкрито про це говорять. Це суттєво підсилить позиції України для будь-якого переговорного процесу. Тому зброя нам потрібна не як подачка, типу "отримайте щось, бо ви не спроможні самі щось навиробляти". Ні, це спосіб захисту європейської чи глобальної демократії. І це не просто гарні слова, це конкретний елемент глобальної політики.

Ми маємо все закінчити на окупованих територіях – це перше. Друге – ми маємо з позиції сили провести потім денацифікацію Росії. Вона буде не такою, як Кремль захотів зайти в Україну і вбивати тут людей, вигадавши дивний термін "денацифікація", висловлюючи свої нацистські пропозиції.

Денацифікація Росії – це кримінальні наслідки для авторів війни, для виконавців війни та інших. Тобто це судові процеси, і це процеси політичної трансформації Росії. Ця еліта в повному складі має сісти на лаву підсудних. Це друга складова, дуже важлива.

Третя складова – ми не домовимось в жодному сенсі. Немає з ким домовлятись. Ми абсолютно чітко зафіксували: вони щиро вірять, що мають право приходити і вбивати людей. Тому закінчиться все на окупованих територіях. Звідси висновок – ескалації конфлікту можна запобігти тільки, якщо Україна виграє війну. Якщо Україна не виграє війну, тоді буде масштабування війни. Тоді це все звірство буде на інших територіях.

Пане Михайле, давайте про ті країни, які починають прозрівати. Я маю на увазі Сербію, Александара Вучича, який зазвичай дуже часто зустрічався з Путіним, але тепер він повідомив про те, що не підтримує Росію. Тепер він, як я розумію, на стороні добра?

Це питання дорослішання Сербії. Певний час Росія дійсно мала величезний вплив на низку країн Європейського Союзу, зокрема і на Сербію. Вони намалювали собі міфічну картинку, що вони з нами брати, із сербами брати. Тому на Балканській війні, яка була при розподілі Югославії, Росія приписує собі, що лише вона захищала Сербію. Певний прошарок населення підтримав Росію. Це була пропагандистська внутрішня складова самої Сербії.

Взагалі давайте повернемося до того, що відбувалося до війни. До війни було таке: Росія дуже потужно корумпувала політичні еліти різних європейських країн. Росія створила такий міф про себе як країну-монстра, яку треба боятися, інакше вони зможуть дуже суттєво впливати на внутрішні політичні процеси, навіть через політичні вбивства.

Всі боялися Росії. Росія ідеологічно працювала в низці країн, говорячи про те, що вони з ними "брати". Сербія потрапила до цієї парадигми. Крім того, Росія корумпувала суспільство деяких країн, надаючи можливість купувати, наприклад, дешевше ту чи іншу сировину, газ, нафту тощо. Росія давала дешеві кредити. Це стосувалися не лише Сербії, а й Угорщини, Білорусі тощо.

Але історичний процес абсолютно об’єктивний. На короткий проміжок часу – 10, 15, 20 років – Росія дійсно могла впливати на ці країни. Але сьогодні країни розуміють, що стратегічно мати відносини з Росією вкрай невигідно, тому що ти будеш таким самим ізгоєм, ти будеш мати набагато більше проблем, зокрема репутаційних, фінансових втрат. Ти будеш ізгоєм в центрі Європи. А це Сербії точно не потрібно.

Зверніть увагу Оце поворот: Сербія вирішила надіслати Україні допомогу для енергосистеми

Тому сьогодні Вучич говорить дуже просту річ. Мовляв, дивіться, це ж суверенні кордони, це міжнародне право, я хочу жити в рамках міжнародного права, тому що це гарантує певну стабільність. Тому Крим і Донбас абсолютно українські території. І це круто, тому що він підкреслює, що Росію сьогодні вже навіть не сприймають ті країни, які дуже залежали інформаційно, фінансово, сировинно від неї.

Але головне в словах Вучича навіть не те, що вони розуміють історичну беззмістовність дружби з Росією. Ні, Вучич опосередковано говорить про інше. Про те, що Сербія не боїться більше Росії. Тобто не треба боятися, немає образу монстра. І я про це теж постійно говорю, що Україна вже зробила величезну роботу.

Сьогодні цей фундаментальний міф, про те що Росія – це країна, яку обов’язково треба боятись, що це країна-монстр – цього міфу більше не існує. Й інші країни починають відходити від страху. Подивіться, які заяви роблять політичні лідери інших європейських держав, включно з Німеччиною.

Вони дуже чітко артикулюють головне – Росія має програти, Путін має сидіти. Це суттєва зміна світогляду. Все, що ми з вами не бачили до початку війни чи навіть до середини війни, сьогодні сприймається країнами інакше. Країни вийшли з цього мороку страху перед Росією.

То в Генрі Кіссінджера теж "період дорослішання" і він теж розуміє, що відбувається? Тому що, наскільки я пам’ятаю, він був записаний майже офіційним лобістом Росії, а тепер говорить про те, що Україну треба брати в НАТО.

Кіссінджер – це складніше питання. Ви маєте рацію, десь з 2006 року Кіссінджер практично працював офіційним лобістом Росії. На мій погляд, він багато в чому розділяв позиції про так званий "многапалярний мір".

Тобто країна, яка є агресивною, яка є абсолютно не технологічною, відсталою, яка не може побудувати нормальні соціальні відносини на внутрішньому ринку, яка просто продає сировину, бо так сталося, що на території Росії багато нафти, газу тощо… Ця країна хотіла претендувати на право на рівних сидіти за столом з великими державами і говорити про правила існування всіх інших держав. Ну це ж дивно було б.

Але, коли тобі платять великі кошти за те, що ти просував ці наративи, то ти будеш це робити, використовуючи свій авторитет. Це стандартна політика глобального типу. Але між тим. Сьогодні ми бачимо: активні офіційні лобісти Росії, розуміють, що це нонсенс – підтримувати її концепцію. Це ж не просто якась маленька війна – це війна в прямому ефірі. Всі її бачать.

Михайло Подоляк

Радник глави Офісу Президента

І коли ти бачиш, що Соледара немає, не існує взагалі міста, де проживали тисячі людей. І таких міст і сіл в Україні сотні і навіть тисячі. Це ж нонсенс. Коли ти говориш, що не може бути однополярного світу, тому прийдемо на Схід України, який, начебто, нас має з квітами зустрічати, і знищимо там все. Це взагалі про інше.

Ніхто в Україні не чекав Росії. Я не беру 2 – 5% людей з дивними збоченнями в голові, які вважають, що за Росією майбутнє, тобто колаборанти. Не будемо про них говорити, бо це юридична складова.

Ми з 2014 року починаючи говорили про якусь реінтеграцію людей зі збоченим мисленням. Тому маємо їм пояснити, що Україна – це дуже ефективна країна, яка дуже круто опікується соціальними питаннями. А Росія – це країна-табір. І вони повірять в це і почнуть більш прихильно дивитись в бік України? Ні, це все міфи.

Якщо ти внутрішній колаборант, якщо ти хочеш бути в Росії, то ми просто маємо тебе позбутися. Мається на увазі депортувати, чи, якщо ти вчинив певні кримінальні злочини, маємо треба ув'язнити. Не треба говорити про якусь реінтеграцію.

Але між тим, навіть Кіссінджер бачить, що Росія зробила на Сході України. Крім того, він розуміє, що всі ці підстави до вторгнення — це була фейкова історія. Яке НАТО? Україна не була в НАТО. Вона була сама по собі. Мала офіційно нейтральний без'ядерний статус.

Росія це знала, і все одно приходить у 2014 році, забирає частку території. Після цього Росія продовжує говорити про якісь там "народи Донбасу", які, начебто, хтось обстрілює. А до 2014 року ніяких "народів Донбасу" не було? Це було вкрай красиве місто Донецьк, якого сьогодні нема, тому що там – "руський мір". І після цього починається величезна війна. До чого тут НАТО?

І сьогодні Кіссінджер розуміє, що Європа і Росія – це абсолютно різні напрямки розвитку історії. І тому Україна має бути в НАТО. І таке усвідомлення своїх помилок – підкреслюю, це нормально, коли люди усвідомлюють і готові публічно говорити про це – воно буде наростати. Тому що Росія – це виключно країна-ізгой. Вона не потрібна в сучасній цивілізації нікому. Крім одного – "сірих" грошей, які Росія роздавала всім лобістам.

Ми говоримо між двома подіями. Вчора був Давос, ми ще очікуємо на "Рамштайн-8". Кілька тижнів ми чекаємо на те, що Німеччина погодиться дати нам танки Leopard-2. Тому що ми на них очікуємо, ініціатива має бути за Україною.

Ми розуміємо, що в якийсь період часу, що стосується Бахмута та Соледара, цю ініціативу перехопили війська загарбника. Вони це зробили за допомогою живої сили. Їм все одно скільки покласти життів заради того, щоб захопити ті три метри української землі. Для того, щоб перемогти, нам потрібна зброя. Ми говорили про 300 танків, але ми чекаємо, що дасть нам початок – 10 – 14 танків. Leopard 2 нам можуть надати, але це має бути колективне рішення, яке залежить від Німеччини. Вона говорить, що поки США не дадуть танки Abrams, ми не дамо Leopard 2. І ми знову повертаємось туди, звідки починали. Якесь замкнуте коло.

Замкнуте коло обов'язково розірвемо. Ми це постійно робимо. Зафіксуймо сьогоднішні позиції на відміну від позицій, які були місяць тому. В Європі формується танкова коаліція. Там обговорюють на різних рівнях можливість постачання Україні низки сучасних танків. Це – Challenger. Сьогодні з'явилась інформація про французькі танки Leclerc. І є ключовий європейський танк – Leopard 2.


Танк Leopard / Фото uaportal.com

Це на столі переговорів не тільки між Україною і європейськими партнерами, а також між самими європейськими партнерами. Одна з головних тем обговорення, а коли вона є головною в обговоренні, то рішення буде прийнято.

В рамках того ж Давосу ми сьогодні бачимо абсолютно чіткі заяви, включно з паном Шольцом, про те, що Росія має програти. А це можливе тільки, якщо Україна отримає всю необхідну поміч – у військовій спроможності. І Європа говорить, що ми маємо надати ці можливості Україні для того, щоб правильно фіналізувати війну. Ми про це говоримо вже з початку війни. Між тим сьогодні це говорять європейські лідери відкрито і прямо.

Тобто вони визнають, що жодного іншого варіанту, крім програшу Росії бути не може. Це дуже важливо, тому що це є світоглядне для того, щоб прийняти фундаментальні рішення.

Сьогодні є і публічна заява пана Зеленського про те, якщо ми хочемо запобігти більш руйнівним діям Росії з точки зору контрнаступу, наприклад, на певних напрямках – Бахмут, Соледар – запобігти подальшому руйнуванню нашої території, то нам потрібні танки, бронетехніка.

І сьогодні поряд з заявами пана Зеленського є сумісна заява міністра оборони Резнікова і міністра закордонних справ Кулеби щодо того, що бронетехніка – це ключовий інструмент. І це вже ми офіційно говоримо, а не просто на переговорах, в кулуарах про щось говоримо, партнерам по коаліції. Всі пакети військової допомоги це круто, але сьогодні головне питання – це танки.

Важливо Танки, гаубиці та боєприпаси: 9 країн пообіцяли надавати "безпрецедентну допомогу" Україні

І, безумовно, ми отримаємо танки, і це буде в зовсім осяжному часі. На "Рамштайні-8" будуть дуже суттєво вестись переговори. Я думаю, що це питання тижнів.

Але для мене більш важливе питання, і це вже друга важлива переговорна тема – це ракети підвищеної дальності – 100+ кілометрів. Тому що для Росії суттєвим елементом поразки буде втрата тилового логістичного забезпечення. Вони трошки перенесли свої склади після того, як ми почали ефективно працювати HIMARS.

Сьогодні для того, щоб знищити склади, зокрема в Криму, а це єдиний кількісний інструмент ведення війни з боку Росії, для цього нам потрібні ракети 100+ кілометрів. Тому що це абсолютно зрозуміла тактика.

Бронетехніка, з одного боку, для пришвидшення контрнаступу. А з іншого боку, треба суттєво зменшити можливість Росії захищати свої позиції, тобто зменшити можливість використовувати снаряди різного калібру. Оце ми маємо сьогодні проговорювати.

Але подивіться, як розвивається процес, як суттєво Україна вплинула на світогляд низки ключових країн. Всі позиції змінені. Всі розуміють, що війна не закінчиться посередині, якоюсь новою лінією розмежування, ніяких "Мінських угод" більше не буде. Всі розуміють, що Росія не договороспроможна. Вони не розуміють, що роблять. Вони просто прийшли вбивати. Це розуміють не тільки політичні еліти, але й спільноти інших країн.

Всі розуміють: для того, щоб війну щонайшвидше закінчити, без масштабування, Україна має отримати все, що потрібно: снаряди, у тій кількості, яка нам потрібна, ракети певної дальності, системи ПЗРК, і системи бронетехніки. Оце все ми з вами отримаємо, тому що є об'єктивний розвиток цієї війни. Інакше конфлікт не закінчиться. І про це всі зараз публічно говорять.

Ми, коли говорили про ракети великої дальності, зазвичай говорили про ATACMS. Очікували на них. Але тут говоримо зараз про інші ракети – GLSDB. Дивлюся, вже прорахували, куди вони можуть діставати. Я так розумію, що максимальна їх дальність – 160 кілометрів. Не весь півострів Крим ми можемо дістати.

GMLRS можете називати, про ці ракети теж говоримо. Не тільки про ATACMS. Там є низка ракет різного формату. Думаю, що якісь ми точно отримаємо. Це не питання довгого часу. Ви знаєте, для чого потрібні ракети певної дальності, навіть якщо вони всього 150-160 кілометрів? Бо це створить суттєвий тиск на Кримський півострів. Буде зрозуміло, що там немає захисту. І там будуть суттєво збільшуватися панічні настрої.

До теми Stryker, GLSDB, але не Abrams: Pоlitico припустило, що увійде в новий пакет від США

Не тільки в Криму, а й в окупантів на захоплених територіях, по всіх прикордонних територіях Росії. Також по російських пропагандистських пабліках вони навіть сьогодні обговорюють позиції, що треба готуватися, що війна може бути на території Росії, треба готувати бомбосховища.

Росія вже має в інформаційному порядку денному тему війни, яка перейшла на територію Росії. Безумовно, ми там не атакуємо нікого. Росія сама себе атакує. Вона вміє самознищуватися. Тому нам не треба буде заходити в Росію. Росія самознищиться. Це нормальний процес. Історичний процес. Коли держава не відповідає цивілізаційним нормам, то вона самознищується. Історичний час для смерті Росії в такому вигляді прийшов.

Хоче вона цього чи не хоче, але це об'єктивний історичний процес. Ми просто пришвидшили його. Тому що воно в них там набухало. Цей гній, в якому вони жили постійно – ненависть до всього світу, до правил життя в світі, до технологічного та гуманістичного прогресу – вони ненавиділи все це. Сьогодні воно прорвало. На жаль, на Україну прорвало. Але ми свою роботу виконаємо.

Тому оці удари по інфраструктурі тилового забезпечення, зокрема по кримських базах, дозволять ще більше викликати панічні настрої, ще більше пришвидшити в самій Росії відчуття війни.

А там ще будуть додаткові мобілізації, конфлікти, ампутанти, які вийдуть з лікарень і заполонять, як після Другої світової, практично всі центральні міста Росії. Це ж Росія. Вони ж людей викидають. Вони будуть без рук та ніг, але отримати якусь допомогу від Росії вони не зможуть. І будуть ходити і клянчити гроші.

Це ж філософія Росії – ви маєте стояти на колінах або клянчити гроші. Це буде по всій Росії. І вона буде суттєво знервованою країною. А суттєво знервовані країни з такою низькою моральністю, як в Росії, самознищуються.