Останній шанс? Чому Трамп рветься завершити війну в Україні за місяць

Відповідь: зміна формату та втрата Сполученими Штатами ролі лідера процесу. Чому? Коротко нагадаю про мотивацію Дональда Трампа. Для нього завершення (точніше, замороження) цієї війни під його керівництвом має три основні цілі. Про це пише Ігор Тишкевич.

Читайте також Чому Росія так боїться, що Китай долучиться до мирних переговорів

Чого хоче Трамп від завершення війни в Україні?

1. Заробити на обох сторонах. З Україною вже є договір про ресурси, украй вигідний для США (щодо України утримаюся від оцінок), є додаток від Росії з економічними програмами. І є (зокрема, у пунктах мирних планів) можливість розпоряджатися частиною грошей на відновлення України. Профіт. 

2. Підтвердити справедливість тези America First. Не з погляду морального лідерства – аж ніяк. А з погляду формування майбутнього світопорядку та конкуренції з КНР. Якщо лише США є ментором і модератором процесу, то місце інших геополітичних гравців – у залі для глядачів. Ну, або в ролі гаманців, які платять за виставу MAGA.

3. І – знову конкуренція з КНР – зіграти в Росію проти Китаю. Тобто використовувати програми співпраці з Росією для посилення в регіоні Кремля, щоб він став силою, яка стримує зростання впливу КНР. 

У цій формі в переговорах щодо припинення війни немає місця іншим гравцям, зокрема і державам Європейського Союзу. Вони просто повинні платити та мовчати. 

Але в такій формулі є слабке місце. Нагадаю, що після виборів у першій заяві про завершення російсько-української війни Трамп давав оптимістичні строки та писав, що "Сі допоможе". Китай справді зацікавлений увійти у процес. Але не як молодший партнер США, а на рівних. Точніше, сформувати разом із США та іншими інтересантами умови замороження війни, які задовольняють усіх. Але це не MAGA.

І саме тому Трамп почав поспішати восени. Це його останній шанс вирішити по-своєму, оскільки: 

• тема України вже підіймалася на зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна. Якщо США не просунуть свій формат, вона стане предметом обговорення під час візиту американського президента в Пекін;
• європейські держави, які не на жарт спантеличені політикою Трампа, досить швидко намагаються трансформувати свою зовнішню політику і зробити її менш американоорієнтованою;
• російська економіка все більше стає залежною від китайської. У разі проходження умовної точки неповернення Китай може спробувати розв'язати питання по-своєму вже без огляду на інтереси Трампа. 

Візит президента США до Пекіна має відбутися у квітні чи на початку травня. Саме тому Трамп так хотів би, щоб переговори пройшли і закінчилися конкретикою протягом місяця – до його поїздки до Сі.

Водночас КНР активізувала свою політику на цьому напрямі, включаючи контакти з українською стороною та навіть символічні рішення, як-от допомога з енергообладнанням Україні. 

Але тут важливе інше: США ведуть планомірну політику щодо знищення старого світопорядку та старої системи. Це дуже невигідно Пекіну й невигідно ЄС. Тому Китай у питаннях російсько-української війни більше схильний використовувати саме старі механізми – широке обговорення та формування багатосторонніх форматів. Це не тільки про війну, а й про демонстрацію більш адектватного (з погляду низки держав) підходу, ніж американський.

Тож Трамп поспішає. А в Пекіні був канцлер Мерц. І ось цитата Сі, яку наводить Сіньхуа: "Китаю важливо забезпечити рівноправну участь усіх сторін та закласти міцну основу для світу, взяти до уваги законні інтереси всіх сторін та зміцнити прагнення миру. Забезпечити загальну безпеку та побудувати міцну архітектуру світу". 

Я не здивуюся, якщо через місяць ми побачимо досить близькі позиції Китаю та держав ЄС. Трампу це не сподобається. Але важелів впливу в нього стає дедалі менше. Аж до головного – тарифів його імені. 

І я не здивуюсь візиту української делегації до КНР (думаю, на рівні міністра закордонних справ) у найближчі 8 – 10 тижнів. Можливо, з кимось із наших європейських партнерів, які активно працюють із Пекіном. Наприклад, із Польщею. Це щонайменше логічно.