Журналісти сайту 24 каналу побували на одній із таких локацій і поспілкувалися з волонтерами та вимушеними переселенцями.
Читайте ЄС виділить Україні 1,2 мільярда євро макрофінансової допомоги та 500 мільйонів – гуманітарної
"Людей важливо підтримувати"
Керівник навчально-методичного відділу та викладач Тарас Пенцак став начальником штабу цивільної оборони Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Чоловік розповів, що добровольцями є самі студенти та викладачі.
Біженка з Ірпеня / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Ми організовуємо та зв'язуємося з різними волонтерськими організаціями, з охочими та добровольцями, щоб забезпечити всім необхідним. Зараз є їжа, одяг, постіль. Умов для комфорту важко дотримуватися, але покласти спати є де, нагодувати є чим,
– сказав чоловік.
Керівник навчально-методичного відділу та викладач Тарас Пенцак / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Важливо Навіщо Лукашенко їздив до Путіна та чи наважиться на війну проти України: інтерв’ю з експертом
Що потрібно
Найбільш необхідним наразі є одноразовий посуд. Усім іншим забезпечує штаб. Інколи виникає потреба в ліках. Зокрема, найбільш потрібні – легеневі, бо багато людей є астматиками.
Таких препаратів у нас фактично немає. Якщо є можливість та бажання у когось – можете долучитися та допомогти,
– додав Пенцак.
Люди приїжджають з різних міст країни – Києва, Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Харкова, Чернігова, Сум, Миколаєва. Деякі з них живуть тут два тижні, інші – перебувають кілька днів, а потім пробують їхати за кордон. Наразі зупинилося 400 людей, яким немає куди їхати.
Українці змушені шукати безпечне місце / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Відверті розповіді переселенців
58-річний Святослав приїхав сюди з міста Дніпро. Чоловік розповів, що має інвалідність та не хотів покидати своє рідне місто. Вдома у нього залишилася собака Лінда, за якою він дуже сумує. Додав, що коли завершиться війна, то повернеться додому та буде гуляти своїм улюбленим парком Лазаря Глоби. Зараз читає в інтернеті новини. Зазначив, що душа болить за рідне місто – що там, як там?
Святослав, біженець з Дніпра / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Він пригадав, що 24 лютого прокинувся о 6:00, як зазвичай. Хотів попити каву, однак від ударної хвилі аж вікна повилітали.
Коли глянув новини, то сказали, що розбили аеропорт та воєнні склади. Потім знову була спроба. Коли ці фашисти вже увійшли в Енергодар й стріляли у ЗАЕС, то в цей же момент я вирішив бігти. Потім 6 березня намагалися захопити Дніпро з боку Харківської області. Від Балаклії в Дніпро – три годин їзди машиною,
– розповів він.
Місто залишали діти, жінки та люди з інвалідністю. Чоловік каже, що "скористався моментом", бо злякався за власне життя.
Також цікаво – Зеленський розповів про ракети на території НАТО, якщо не закриють небо: дивіться відео