Найлютіша весна
Ця весна точно мала стати теплою. Чи не найтеплішою за останні роки – це чітко обіцяла нам охоплена полум’ям холоднюча зима.
Важливо Ціна мирного неба – історії 8 років війни, що ожили в текстах 24 каналу
Ця весна справді була теплою. Так було, поки землю під ногами не накрило "Градом". Довкола стало по-справжньому спекотно, і погода тут зовсім ні до чого.
Слов'янськ, Волноваха, Горлівка, Макіївка, Дебальцеве, Іловайськ, Золоте, Станиця-Луганська – ми всією країною щодня знайомилися з географією сходу нашої держави. Колись, здавалося б, маленькі провінційні містечка ставали головними "героями" щоденних випусків новин.
Цей важкий рік нагадав, що світ не без добрих людей. На "бронік" скинулися всім селом, берці підігнали волонтери, а форму вже дістав сам – звісно ж, на ринку купив. Зізнаюсь чесно: страшно було до чортиків. Та що вже робити?
Як сьогодні пам'ятаю: найстрашнішим словом тоді була навіть не "війна", а "Донбас" і "Град". Щойно почув, у жилах холола кров, а тіло вкривалося мурашками розміром з тарганів.
"Вас вітає Луганщина" – за задумом, радісно мала б сповіщати табличка на межі двох областей. Та радості тут було мало – ком у горлі перебив подих на добру хвилину.
Чи може людина боятися чогось більше, ніж смерті? Хіба що усвідомлення її близькості. Здається, не так страшно помирати, як розуміння того, що смерть, мов шалена, літає просто довкола тебе, час від часу обіймаючи твоїх побратимів.
Історія українського воїна: дивіться відео
Варто побачити Біль, помножений на два: відверте інтерв'ю з батьком 2 загиблих українських бійців
Мій побратиме
Що найважливіше на війні? Звичайно, перемога. А якщо серйозно – це дружба та довіра до тих, хто прикриває твою спину. Та тут доля створює жахливий парадокс.
Щоб довірити свою спину іншій людині, ти повинен бути впевненим у ній на 100%. Та після загибелі першого побратима, другого… Усвідомлюючи, що втратити друга ти можеш будь-якої миті, ти більше не хочеш ніколи в житті заводити друзів.
"Орел", "Баррет", "Чорний", "Добряк", "Краля", "Малий", "Студент", "Акула"… Цей список можна вести вічно. Краще вже бути самому, ніж щодня лічити рубці на серці.
Дорогий побратиме, обіцяю, що наші діти і діти наших побратимів довіку пам'ятатимуть про тебе. Ми переможемо в пам’ять про тебе або я виборюватиму наш з тобою край до останнього свого подиху.
Українські воїни зіграли у футбол під зимовим Дебальцевим: дивіться відео
"Любий" враже,
Найбільшою твоєю помилкою було ступити на мою землю. Тепер я зроблю все, щоб вона горіла під твоїми ногами.
І не лише я, а й тисячі і тисячі моїх побратимів – таких самих простих людей, які хотіли просто будувати успішну державу, але змушені були брати автомат до рук, аби прогнати тебе.
Знаєш, ти називаєш мене "братом", але я можу сказати, що ми з тобою абсолютно різні. Ідеологічно, анатомічно…
Тебе сюди відправили, хоча ти цього й не хотів, але ж гроші… Ти отримуєш насолоду, вбиваючи мене і моїх земляків, поки у твоїй країні телевізор розповідає всім, що "тебе тут нєт".
Цікаво На нас казали "троє святих", – зворушлива історія, як на війну пішли батько, мати й син
Я ж на своїй землі, я тут народився і виріс. А рішення захищати свою країну від тебе – моє особисте. Та при кожному пострілі я думаю лише про те, щоб ця війна чимшвидше закінчилась.
Та найголовніша різниця в тому, що коли загину я, мене на колінах проводжатимуть усією країною. Мене пам'ятатимуть ще багато поколінь, нащадки пишатимуться мною та довіку будуть вдячними мені. Тебе ж по-тихому закопають якось серед тихої ночі і так само тихо забудуть.
"Любий" враже, у моїй перемозі сумнівів немає ні в мене, ні в тебе. Та чи зможеш ти спокійно спати з думками про скоєне?
Війна закінчиться. Мир прийде в Донецьк, Луганськ, як ми вже принесли його в Маріуполь і Слов'янськ. Вулицями міст знову гулятимуть люди, забувши, що таке комендантська година, а діти спокійно гратимуться у дворі без страху, що "прилетить".
Ми знову розбудуємо красивий і квітучий Донбас, а його назва назавжди зникне зі словника "лякливих" слів.
Окупований Донбас / Фото "Радіо Свобода"
