Цирк без тварин: що означає заборона використання звірів у шапіто

Київська міська рада прийняла рішення про заборону пересувних цирків з тваринами ще два роки тому, однак захисники подібних розваг намагалися через суд його скасувати. Тепер же вони від своїх спроб відмовилися, тому заборона набула чинності остаточно.

Читайте також: Суд остаточно заборонив пересувні цирки з тваринами у Києві

Що означає це рішення

Тварин це не звільнить, але значно обмежить ринок – не будуть створювати нові цирки з їх використанням. Ті що існують, поїдуть в інші міста, але нових тварин уже не купуватимуть.

Ще у 2017 році був прийнятий законопроект про посилення відповідальності за жорстоке ставлення до тварин, який, зокрема, передбачав заборону пересувних звіринців і цирків, де використовують звірів. Тобто по суті вже кілька років по всій території України де-юре заборонені пересувні цирки з тваринами. Втім де-факто вони продовжують працювати. Тому наразі єдиний дієвий інструмент – це локальні заборони, прийняття яких є у повноваженнях міської влади.

"Бій" за таке рішення у Києві, за словами засновника зоозахисної ініціативи UAnimals Олександра Тодорчука, був надважливим. По-перше, це – знак для інших міст, що вони дійсно можуть приймати такі рішення. По-друге, у Києві лише за офіційними даними живе близько трьох мільйонів людей (насправді – в кілька разів більше), які не будуть фінансувати ці жорстокі розваги.

Читайте також: Жорстокість заради розваги: чому українці протестують проти тварин у цирках

За невиконання рішення передбачено штраф, однак, за словами зоозахисників, за два роки таких порушень зафіксовано не було.

Що стосується законодавчої заборони, якої ми вимагаємо, то законопроект передбачає 5-річний перехідний етап. Тобто повна заборона набуде чинності через 5 років після прийняття закону. Цього більше ніж достатньо, аби передати тварин у реабілітаційні центри. Саме за таким планом йшли країни, які вже заборонили садизм на арені– пояснив Олександр Тодорчук.

Чи заборонять шоу з тваринами по всій країні?

Сьогодні в Україні існують цирки двох видів – пересувні та стаціонарні. Відповідно до даних ДП "Дирекція пересувних циркових колективів України", під егідою Міністерства культури України функціонують 8 колективів. У програмах представлені різні циркові жанри, зокрема є і номери з дресированими тваринами.

Проте точна кількість тварин, яких використовують у цирках, у тому числі й пересувних, не відома: офіційного реєстру ніхто не веде, а більшість чотириногих – приватна власність дресирувальників.

"Мені здається, що просто тварини не скажуть, скільки їм дали їжі, скільки на них витратили, і це дуже зручно для тих, хто намагається на тому ще якісь гроші заробити. Насправді провести облік тварин у цирках – абсолютно не складно", – пояснив Олександр Тодорчук.

Наразі до Верховної Ради внесено два основних законопроекти: один передбачає заборону використання тільки диких тварин, а другий – усіх. Зоозахисники вимагають повної заборони.

Глобально ми не полишаємо спроб, продовжуємо боротьбу за законодавчу заборону використання тварин в усіх цирках України: як стаціонарних, так і пересувних. Боротьба триває– зазначив Олександр Тодорчук.

В активістів у інших містах України є кілька інструментів:

1. Зоозахисники радять реєструвати петиції на сайтах своїх міст, а посилання – надсилати UAnimals, які допоможуть їх поширити.
2. Якщо є можливість – сконтактувати через соціальні мережі чи іншим шляхом з тими депутатами свого міста, які готові допомогти у просуванні цього рішення.

Що кажуть у цирках

Головний режисер ДП "Дирекція пересувних циркових колективів України" Наталія Сєдова у коментарі 24 каналу розповідає, що кількість тварин у шапіто уже значно скоротилася, а номерів із залученням чотириногих стало менше.

Наразі у виставах беруть участь лише домашні тварини: собаки, коти, свині, коні. Декілька колективів використовують ще ручних пітонів, які "працюють" у цирку уже багато років. Дикі, хижі та екзотичні тварини в програмі відсутні, відповідно до закону.

Цирк без тварин – це не цирк. Завдання циркового мистецтва – виховувати шанобливе ставлення глядача до тварин. Основні фанати циркового мистецтва – це діти дошкільного та молодшого шкільного віку, які йдуть на виставу заради тваринок. То чи зможе маленька дитина зрозуміти циркове шоу без тварин? Звісно, що ні– зазначила Наталія Сєдова.

Номери з дресированими тваринами взимку показують лише у стаціонарних цирках, а "гастролі" відбуваються уже у весняно-літній період. Якщо у певному місті діє заборона на використання тварин у шапіто – працюють там без них, створюють нові шоу.

"Ми пропагуємо ненасильницькі методи дресури, виступаємо за нормальну демонстрацію тварин та утвердження у суспільстві позитивного іміджу державних циркових підприємств, як установ, які рішуче засуджують знущання над тваринами", – говорить режисер.

Державні пересувні цирки в Україні тепер показують лише свійських тварин

Багато артистів цирків уже відмовилися від шоу з тваринами: здали їх у зоопарки й притулки, а самі змінили вид діяльності чи зробили інші номери без залучення чотириногих. Частина тепер "безробітних" тварин живуть вдома у працівників цирку, як члени родини.

Так, колишня дресирувальниця Валентина Шрамко розповідає, що заборона використання хижих тварин у пересувних цирках стала для них абсолютною несподіванкою і змінила повністю життя її родини. Вони з чоловіком (який теж працював дресирувальником) залишилися без роботи, а двох дресированих ведмедів віддали до притулку під Житомиром.

Читайте також: Цирк без тварин: активісти вийшли на акції протесту в Києві та Харкові

Жінка розповідає, що найважче було прощатися з тваринами: один ведмідь, Синок, був фактично членом родини – його взяли ведмежам і він жив з ними 8 років. Ведмедиця Любочка молодша – на момент "переїзду" їй було два роки.

Перший рік після заборони тварини жили з родиною, у вольєрах на території їхнього приватного будинку у Ніжині. Спочатку не було думок про те, щоб їх віддавати. Однак згодом стало зрозуміло, що це погано впливає передусім на здоров’я ведмедів – вони потребують руху, а у вольєрах замало місця. Після багатьох відмов від зоопарків, зрештою, через знайомих вийшли на притулок, у якому ці циркові тварини і живуть зараз.

Валентина Шрамко переконана: цирк повинен бути з тваринами. Однак має бути державний контроль. Оскільки, як і в кожній професії, тут є недобросовісні працівники, "через яких страждають професійні дресирувальники".

Все життя я думала, що вчу дітей, що можна жити у гармонії з природою. І ведмедя можна поцілувати, якщо його люблять (йдеться про один із номерів, – 24). А з нас зробили садистів. Нашу точку зору уже ніхто і не питає– зазначає колишня дресирувальниця.

Важливою проблемою, за словами Валентини Шрамко, також є те, що держава жодним чином не допомагає людям, які тепер залишилися без роботи. Після невдалих спроб влаштуватися у місцевий театр та будинок культури ("немає місць"), вона звернулася на біржу праці. Там їй запропонували працювати листоношею.

"Ну уявіть: артистка цирку, у якої у кожному місті брали інтерв'ю і телебачення показувало як зірку, на афішах було моє обличчя... тепер я – листоноша? Але якось треба жити. От мені 41 і я пішла навчатися на майстра манікюру", – розповідає жінка.

Так само, за словами Валентини Шрамко, дресирувальник має розуміти, куди можна віддати тварину, оскільки далеко не скрізь їх готові приймати:

Це мені ще пощастило, що моїх тваринок забрали у заповідник. А скількох одразу ділять на шкуру і м'ясо! Чому, коли мені ведмідь виносить на арену квіти – це знущання, а їсти ведмедя – нормально?