Три бійця, три долі, однак відтепер три барельєфи на рідній школі. Василь Задорожний з позивним "Кавказ" був водієм у медичній роті Нацгвардії. Рятував поранених бійців із самого пекла Дебальцівського котла. Та ворожий капкан замкнувся саме під час останнього виходу колон військових, в якій був і Василь.
Читайте також: У прес-центрі ООС оприлюднили найгарячіші точки на Донбасі минулої доби
"Коли вони їхали, там було замінування дороги. Вони підірвалися на протитанковій міні, деяким хлопцям вдалося врятуватися. За ними ще їхав БТР-4, який мав забрати поранених, але оскільки джип їхав перший, то підрив був під ним", – розповів побратим загиблого Василя Задорожного Андрій Дякович.
Єдиний син родини Пасельських Назар завжди мріяв про кар'єру військового. Ще малим написав справжній роман про бійця-льотчика. На війні із перших днів, коли ще у березні 2014 року 80-ту бригаду підняли по тривозі. Потім визволення окупованих міст та сіл і трагічна смерть від ворожого снаряду.
За три дні до ротації його не стало. Хлопці мали вже приїхати, а він не повернувся,
– сказала мати загиблого бійця Анна Пасельська.
Народився у Львові, кохання знайшов у Дніпропетровську: поранений побратим Андрія Бернацького із 93 бригади пригадує історію, двічі мотивувати друга не доводилось, він точно знав де місце чоловіка у час війни.
Він був настільки світлою людиною, що таких в мене друзів немає і по сьогоднішній день. Він постійно посміхався, навіть якщо щось не виходило,
– зазначив побратим загиблого Андрія Бернацького Артур Кирєєв.
Поблизу школи, яка зростила трьох воїнів – учні, вчителі, родичі та побратими. Усі троє – кавалери ордена Богдана Хмельницького "За мужність" посмертно.