Донька загиблої Дар'я розповіла журналістам про той трагічний день. Дівчина зазначила, що маму шукали пів року, але ДНК так і не збіглася.
Зверніть увагу Удар по ТРЦ у Кременчуку: відео і все, що відомо про трагедію
Жінку вважали зниклою безвісти пів року
Лариса Коханівська мала трьох доньок. Жінка працювала прибиральницею в магазині Comfy.
"Вона була світлою, доброю, чуйною, веселою, чесною. Все життя хотіла всіх обігріти, наповнити цей світ добротою, теплом. Така ідейна була людина, хотіла допомагати, волонтерити. З початку війни ми волонтерили", – зазначила Дар'я.
Лариса Коханівська з донькою / Фото надані "Фактам"
Донька пригадала, що зранку 27 червня мати пішла на роботу. Однак, згодом діти почули вибух, вийшли на балкон і побачили, що ближче до центру палає, тож кинулися на місце трагедії.
Поїхали на місце трагедії з сестрою, тато підійшов туди. Там розгорнули штаб, ми надали мамині дані. Потім поїхали під лікарню, чекали, може, там якісь новини надходитимуть. Потім поїхали на ніч додому. Дорогою додому нам зателефонували та попросили, щоб я здала ДНК,
– розповіла Дар'я.
Дівчина мала вперше в житті подібний досвід. Поділилася, що спочатку аналіз взяли у відділку поліції. Вже вдруге – у Києві. Втім, жодна експертиза так і не підтвердила збігу. Тож Ларису Коханівську вважали безвісти зниклою близько пів року.
Аби зрозуміти, чи була жінка в будівлі на момент обстрілу, рідні змусили слідчих показати відео з камер спостереження.
Ми бачили відео з камер. Через нього ми й дізналися, що мама була там дійсно всередині, і влучила ракета,
– зазначила донька.
Через пів року родина подала до суду. Лише нещодавно жінку визнали загиблою, видали свідоцтво про смерть.
"Не вистачало якогось логічного завершення ситуації, це не враховуючи, що в принципі це все було важко переживати майже рік. Був підвішений стан, бо вона не загибла, вона безвісти зникла. Ми навіть не могли казати, що вона загибла, бо ні підтвердження, нічого не було. Десь місяців два чи два з половиною ми судилися. Ми мали довести, що мама дійсно там була, допити проходили знову. Сусідів допитували, друзів допитували маминих", – розповіла дівчина.
Офіційно Лариса Коханівська весь цей час була єдиною безвісти зниклою. Могили в неї теж немає, так вирішили найрідніші.
Це не потрібно. Ти приходиш на могилу і розумієш, що її там немає. Для чого це? Роблять сквер-меморіал пам’яті у нас біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Як на мене, то для мене цього достатньо. Я хочу, щоб на місці "Амстору" поставили меморіальну дошку поруч. Цього мені буде достатньо, щоб було місце, куди можна було б прийти,
– підкреслила Дар'я.