Неповторні краєвиди. Калімантан, Борнео, Суматра і Ява, крім того ще майже три тисячі більших і менших островів утворюють природній коридор між Індійським і Тихим океанами. Тут лежать кордони найбільшої острівної держави планети – Індонезії.
Читайте також: Сі Цзіньпін – авторитарний правитель і народний улюбленець
І це не єдиний факт цієї країни із префіксом "най". За офіційною статистикою тут проживає більше 230 мільйонів людей. Це четвертий показник після Китаю, Індії та США. Більшість населення сповідує іслам – тому Індонезія найбільша мусульманська країна світу. І єдина серед них – де не забороняють, а навіть пропагують альтернативну європейську музику.
Що й казати, якщо "порокенролити" на сцену виходить з гітарою сам президент. Джоко Відодо з легкістю зливається з простими людьми і усміхається як зірка Голлівуду. Схожі усмішки були у його попередників. Першого президента Індонезії Сукарно і його наступника – Сухарто. Епоха останнього шокувала світ геноцидом комуністів і китайців.
Сукарно
Перші європейці прибули на індонезійські острови на початку 16 століття. У суперечці за нову колонію, багату на дорогоцінні спеції португальців, англійців обігнали голландці. Панування Нідерландського триколора тривало тут впродовж чотирьох століть, аж до початку ІІ Світової.
Білі колонізатори правили так, що коли у 1942 році тут зявилися японські війська, місцеве населення швидко переходило на їх сторону. Це був вирок голландцям.
Місцеві патріоти бачили в союзі із самураями шанс на здобуття назележності. І він випав наприкінці ІІ Світової. Японія, щоб утримати вплив у регіоні навіть після програшу у війні допомогла проголосити незалежність Індонезійської Республіки влітку 1945 року. Першим президентом нової республіки, яка охоплювала майже мільйон квадратних кілометрів суші розкиданої на межі океанів став давній бунтар проти колоніальної влади Ахмед Сукарно.
Читайте також: Як "досконалий політичний хижак" Реджеп Ердоган "покусав" і Трампа, і Путіна
Харизматичний і авторитарний борець за національну незалежність він стальною рукою наводив порядок і розширяв кордони країни. Його особистий рекорд – 2 десятки років. Західна преса називала його "президент-посмішка" і обсмоктувала подробиці його інтимного життя. Сказати, що Сукарно любив жінок і тішився серед прекрасної статі популярністю – це нічого не сказати. Лише офіційних у нього було 8 дружин. Найколоритнішою з них була японка Наоко Немото, яка разом з шлюбною обручкою прийняла іслам і отримала нове імя – Ратна Сарі.
Ратна Сарі
Їх шлюб не був випадковим. Красуню познайомили з президентом представники японського бізнесу, які таким чином закріпили зручні для себе умови інвестицій в Індонезії.
Він нагадував про свої почуття кожен день, кожну секунду – квітка, маленька записка. Він писав: "Фізично я в кабінеті, на нараді, але серце моє з тобою". Коли я розчісувала своє довге, багато нижче талії волосся, він говорив, що його кохання довше мого волосся. Мій чоловік був таким поетом. Я зберігаю понад 500 його листів,
– розповіла екс-дружина президента Сукарно Ратна Сарі.
Навіть у доволі зрілому віці вдова Сукарно не боїться демонструвати свої принади. А сама Мерлін Монро світилася радістю на зустрічах із володарем найбільшої острівної країни.
Велика і незалежна Індонезія – ось яка першочергова задача стоїть перед нами,
– говорив Ахмед Сукарно, президент Індонезії в 1945 – 1967 років.
Його стратегія керованої демократії передбачала симбіоз соціалізму, капіталізму і релігії. Закріпляючи надбання молодої республіки Сукарно починає їздити по світу. Дорогою його перекуповує Москва. Офіційно Індонезія належить до позаблокових і її правитель підкреслює свою дружбу із найкапіталістичнішим з радянських сателітів Йосипом Броз Тіто. Але Москва і Пекін перетягують його на свою сторону, нагадуючи, що антиколоніальну боротьбу в південно-східній Азії комуністи ведуть найефективніше.
Під червоні прапори стали підконтрольні раніше французам індокитайські країни – Лаос, Кабмоджа і В'єтнам. Тому після легендарних візитів до Москви і розкурювання сигарет з Хрущовим, візитів на Кубу і прийому в Джакарті легенди кубинської герильї Че Гевари – в Кремлі готують для Сукарно небувалої щедрості придане. Поки він в 1961 році обговорює співпрацю і демократію з президентом США Джоном Кенеді і навідується до Ватикану на аудієнцію з Папою, під Владивостоком будується база для навчання індонезійських військових.
Читайте також: Як Лукашенко намагається відновити втрачену силу СРСР
Москва сподіваючись перетворити Індонезію на слухняну маріонетку і отримати контроль за коридором між Тихим та Індійським океанами не жаліє подарунків. Військовий крейсер, ескадрені міноносці, багато торпедних і ракетних катерів, і підводні човни. Кілька ескадрилей МіГ-17 і нових по суті навіть для союзу МіГ-21.
Сукарно почав гібридну війну за Північний Борнео. Він вважав, що острів має належати Індонезії. Але місця компактного проживання малайців утрудняли це бажання Джакарти. Більше того, Великобританія підтримала колись свою колонію Малаї і допомагала втриматися там при владі проанглійському уряду. Сукарно цього не визнавав і мислив цілком імпераіалістично: малайці – зіпсовані британцями індонезійці, Малайзія – фейкова країна, яку придбали колоніалісти під боком, щоб ослабити впливи Індонезії.
Сукарно
Але на стороні малайців виступили елітні сили англійців, австралійські інстурктори підтягнули місцевих воїнів. За чотири роки війни з 1962 по 1966 на театрі бойових дій шальки терезів стали не на користь індонезійських гібридних військ, які воювали в північному Борнео без розпізнавальних знаків. Більше того на невдалому конфлікті вирішили зіграти комуністи, які мали в своєму розпорядженні не лише впливові профспілки, але і почали озброювати воєнізовані формування. Індонезія почала стрімко рухатися під знак серпа і молота.
Американці спробували скомпроментувати Сукарно, використавши пристрасть до жіночих декольте і підборів. ЦРУ підробило порно-ролик. Спробу шантажу Сукарно зустрів жартом, попросивши собі окрему копію. А коли відео таки потрапило в маси, то виявилося, що його творці не врахували культурну особливість, і компромат запустив зворотню реакцію, репутація "жеребця" лише підняла рейтинги президента Індонезії.
Сухарто
В ніч з 30 вересня на 1 жовтня 1965 року частина прокомуністично налаштованих офіцерів Національної армії підняла повстання. Червоні берети вбили кількох генералів, захопили Джакарту і нейтралізували Сукарно. Але статус кво не втримався довго. Столицю провернули під урядовий контроль. 2 жовтня комуністичний теракт придушили. І влада опинилася в руках генерала, який керував придушенням повстання – Хаджі Мухамеда Сухарто.
Ми як військові, на сьогодні становимо надійну опору нашої держави. Повернувши закон на вулиці Джакарти, на сьогодні маємо обовязок також цю безпеку втримати і не допустити нових спроб комуністів захопити владу силою,
– сказав Хаджі Мухамед Сухарто, президент Індонезії в 1966–1998 років.
Колишнього президента, Сукарно, помістили під домашній арешт і його президентські функції остаточно згасли після позапланових виборів. Влада перейшла до Сухарто.
Сухарто
Комуністів оголосили поза законом і за ними почалося брутальне полювання. Спец-службам допомагали напіввоєнізовані формування і кримінальні структури.
Їх привозили ось сюди. Цілком здорових. Вони сиділи такі скулені. І спочатку ми просто забивали їх. Але через це було багато крові,
– розповів Анвар Конго Вовка, кат в 1965 році.
Масові вбивства зачепили китайців, багато з яких підтримували режим Мао на малій батьківщині і де-факто були надійною опорою індонезійської компартії.
Я йшов по вулиці Судербан і вбивав усіх китайців, які траплялися мені на очі. Я не пам'ятаю скількох, але, напевно, це було кілька десятків. Я вбивав, аж поки не вийшов на Азіястріт, і там зустрів батька своєї дівчини, теж китайця. І тоді кампанія "вбий китайця" набула нового змісту – вбий батька своєї дівчини. І я його зарізав,
– згадав ті часи кат Аді Зулкадрі Вовка.
Списки найактивніших лівих допомогли індонезійським спецслужбам скласти в ЦРУ, яка була зацікавлена поверненням Індонезії в американську сферу впливу.
Точну кількість жертв досі важко встановити. В різних куточках країни продовжують знаходити нові масові поховання. Лише за приблизними підрахунками різня комуністів забрала від 500 тисяч до мільйона жертв. Для Сухарто ця трагедія вимушена. Він називав це ударом на випередження.
Так, це правда були жертви. Але ми протистояли натиску комуністів, ми знали, що вони влаштували в Китаї, Камбоджі, В'єтнамі. І ми не могли опустити подібних злочинів у себе. Більше того, чи не здається вам дивним, що після, як ви кажете, різанини, ніхто не звернувся до суду, щоб визнати це злочином,
– зазначив Хаджі Мухамед Сухарто Василь.
Як Сухарто вдалося перебудувати країну – дивіться в програмі.