Путін хоче зупинити удари по НПЗ: на які поступки може піти Росія – інтерв'ю Андрющенка

Українські дрони дедалі глибше проникають у тил Росії, створюючи проблеми для нафтопереробки, паливного забезпечення та роботи авіації. Водночас Кремль шукає способи домогтися енергетичного перемир'я, яке могло б зупинити українські удари по його стратегічних об'єктах.

Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко в інтерв'ю 24 Каналу пояснив, чому атаки на російські НПЗ можуть особливо загострити паливну кризу напередодні зими, на які поступки може піти Путін заради припинення ударів і чому Росії дедалі складніше захищати навіть власну столицю. Також він розповів, як удари по дата-центрах послаблюють російську систему управління та чим для Кремля може обернутися протистояння з Європою.

Удари по російських НПЗ і паливна криза

Поки в Санкт-Петербурзі тестують сигнали повітряної тривоги, українські дрони долають до 2500 кілометрів і атакують стратегічні об'єкти, зокрема Омський та Ухтинський НПЗ. Росія не може ефективно захистити навіть віддалені підприємства, тож як безпілотникам вдається долати такі відстані й чому російська ППО не здатна їх зупинити?

Правильно, бо ми бомбили з території Російської Федерації. Я думаю, що прямо з Омська Омськ бомбили, не інакше. Навіть шукають краще. Ну не може український дрон пролетіти 2500 км, вразити НПЗ, і жодна російська ППО, жодні їхні мобільні вогневі групи не змогли його стримати. Це точно щось не те. Зрозуміло, що вони шукають у Казахстані, а я їм пропоную все ж таки пошукати десь на території Російської Федерації. Можливо, хтось за забором запускав, я ж не знаю, всяке там буває.

Якщо трохи серйозніше, то це дійсно жирне досягнення зі всіх боків. І з точки зору ураження НПЗ, і з точки зору кілометрів, які подолали наші дрони, і з точки зору нашого мілтеку, який зміг досягнути таких успіхів. Абсолютно з усіх позицій.

Що з цим тепер будуть робити росіяни – неясно. Нещодавно ми якраз розбиралися щодо паливного ринку, який почав трошки стабілізуватися, і фактично чотири НПЗ за останні дні ми по суті уразили – і знову буде дестабілізація на паливному ринку.

Мабуть, що знову будуть включати Трампа, щоб він знову просив Зеленського, щоб ми знову не били по НПЗ. Але щось воно не дуже допомагає росіянам і американцям. Події розвиваються не зовсім так, як вони планували. І це абсолютно в плюс нашим силам оборони, особливо напередодні зими.

Петро Андрющенко про атаки по Росії та можливе перемир'я: відео

Тепер НПЗ – це питання не тільки палива з точки зору економіки й логістики. Це буде ще питання забезпечення, наприклад, опалювального сезону. Бо зараз на окупованих територіях у Криму завдяки операціям, які ми проводимо, почне зникати світло. Треба запускати генератори, а генератори без пального якось на повітрі не працюють.

Хто ж міг подумати, що для того, щоб генератори працювали, треба паливо. Але так воно і сталось. Можна погрожувати Києву, можна погрожувати іншим містам, але в той самий час треба якось владнати ситуацію безпосередньо в своєму тилу. А тут є нюанси: спочатку треба запустити генератори, потім їх треба вберегти від наших ударів і при цьому ще й систематично завозити паливо. Це завдання на п'ять із зірочкою.

Якщо подивитися на їхнього "Рибаря", який дуже сміло справився санкціями і візовим режимом Чорногорії, то якось і тут у них не дуже. Тому, я думаю, на нас чекає дуже цікавий жовтень, потім дуже цікавий листопад, і ще подивимось, хто як переживе зиму.

Чи проситиме Путін енергетичне перемир'я і зняття санкцій

Росія, ймовірно, зацікавлена в енергетичному перемир'ї, адже паралельно вимагає скасування санкцій в обмін на припинення ударів. Наскільки Кремль потребує такої паузи та чи зможе Путін домовитися про це з Трампом?

Тут варто подивитися на візит, який відбувався нещодавно. Цей падонок Дмитрієв знову літав до Кушнера з Віткоффом. Це ще два великих перемовника на нашу голову – бізнесмени. Якщо вони так роблять бізнес, як вони перемовляються, то ясно, чому в них бізнес успішний. З іншого боку, зрозуміло, що він тимчасовий.

Тобто він їздив і продавав ідею не тільки тимчасового перемир'я, а й запуску певних економічних моментів. Але тут є ще один нюанс.

18 жовтня Трамп має підписати закон, фактично санкції, які застосовуються завдяки прийнятому закону. Він не може їх уникнути. Там так прописано, що він не може не застосувати санкції. Він їх зобов'язаний застосувати, а потім може пом'якшити і пояснити, принаймні Сенату, чому він їх пом'якшує, в чому тут питання національної безпеки і цікавості Сполученим Штатам.

І от на цей млин воду і ллють росіяни з енергетичним перемир'ям. Коли вони кажуть "енергетичне перемир'я, зняття санкцій", вони натякають на дизель, який зростає в ціні і продовжує зростати на території Сполучених Штатів. І це, звісно, б'є по економіці Сполучених Штатів. Тому вони спробують поторгуватися навколо цього.

Не думаю, що з цього щось вийде, тому що без нас торгуватися не сильно виходить ні в кого. Вони там торгуються, а ми їм продовжуємо виносити НПЗ.

Росії потрібно не просто енергетичне перемир'я. Їм треба набагато ширше перемир'я. Їм треба, наприклад, відкрити Чорне море. Їм треба займатися тим, що має піти експорт агропродукції. В першу чергу тепер уже не тільки борошна, не тільки збіжжя, а тепер ще олійні культури – мова йдеться про соняшник, який тепер теж накопичується.

Якщо вони не відкриють експортний коридор для себе, то, в принципі, наступного року можна вважати, що агроекспорт просто похований. І наші аграрії мають радіти, незважаючи на всі складнощі, тому що якщо Росія іде з ринку олії фактично і соняшника, то ми займаємо там монопольне положення по суті.

Росія так буде тиснути, буде торгуватися і намагатися домовитися з Трампом, щоб їм зняли частину санкцій, щоб запровадили енергетичне перемир'я, щоб запровадили ширше, аніж просто енергетичне перемир'я. Я переконаний, що буде мова про частково зняту блокаду з Азовського і Чорного морів.

Важливо! Трамп домовився з Путіним про виведення на світовий ринок підсанкційного російського дизеля для зниження вартості пального. Аналітики CNN вважають цю угоду суто політичною грою, яка дає Білому дому уявні передвиборчі бонуси, але водночас руйнує міжнародні санкції та фінансово допомагає Кремлю. Москва натомість розраховує, що Вашингтон змусить Київ припинити атаки безпілотників на російські НПЗ.

Це черговий раз доводить, що Росія може воювати вічно, але недовго. І ми до цього активно наближаємося. Ще б якби закінчилась війна в Іраку, в Ірані, то нам би це швидше допомогло.

З іншого боку, є ще один маркер, чому Росія зараз зашевелилася і чому вони так поспішають – не тільки наші удари. Bloomberg нещодавно опублікував, що постачання нафти з Румунської протоки досягло вже на сьогоднішній день довоєнного періоду. Я маю на увазі війну Сполучених Штатів з Іраном.

Це означає, що Іран потроху має стабілізуватися, а ринок, а це означає, що Росія тут взагалі нікому тепер не потрібна з її запасами нафти, навіть на судах. І це змінює абсолютно картину. Це має привести до того, що нафта буде втрачати в ціні. І будемо сподіватися, що швидко Росія буде недоотримувати свої нафтогазові доходи. А це означає, що грошей на війну знову стає менше.

Тобто вони дійсно потрапили в цю пастку, а тепер як з неї вибиратися – невідомо. Тому будуть торгуватися. І в них немає іншого вибору, насправді.

Тобто, можливе якесь часткове морське перемир'я, розблокування, а енергетичне?

Я думаю, що енергетичне теж буде. Вони ж хочуть за запоруку, щоб ми не били по їхніх НПЗ, тому що їм нема де брати фактично бензин і дизель на сьогоднішній день. Ми ж виносимо всю їхню переробку систематично, причому дуже розумно: ми не постійно добиваємо один і той самий завод, а потім, коли він тільки стабілізувався, ми його знешкоджуємо, частину виробничу, і росіяни змушені його ремонтувати. Це такі системні подвійні витрати, і вони не можуть дійти до нормального виробництва.

Тому енергетичне перемир'я їм теж потрібно. Їм потрібно енергетичне перемир'я і зернове перемир'я. Як вони до цього дійдуть – незрозуміло. Вони хочуть, щоб було і перемир'я, і якийсь ще бонус від Сполучених Штатів отримати. Бонусів вони точно не отримують. Зняття санкцій ніхто не підтримує перед Мітром у республіканців.

Подивимось. Це дуже цікава ситуація з точки зору того, що відбувається. Вона досить складна, бо ми отримуємо й отримуємо удари, на жаль, і будемо отримувати. Але ж вони б'ють не тому, що нема перемир'я. Вони б'ють тому, що вони можуть бити і їм нічого не залишається, окрім тактики прямого терору. Просто зверху цієї тактики вони намагаються прив'язати оці перемовини.

Тому, насправді, нічого не відбудеться. Не варто готуватися до якогось перемир'я. Скоріш за все, ми не досягнемо ніяких домовленостей. І в тій позиції, в якій ми є, принаймні будемо щонайменше зустрічати власне зиму, яка ось-ось має настати.

Російський терор проти України і дзеркальна відповідь

Росія системно атакує Україну, і ця політика не залежить від того, яких цілей вдається досягти українським силам у відповідь. Водночас Україна завдає ударів по стратегічних об'єктах у глибокому тилу Росії, зокрема по дата-центрах, тож який ефект це може мати для ворога?

Ефект цих атак на дата-центри шалений, тому що в Росії склалися всі, по суті, сервіси і вони не працюють. Це і військові, і державні сервіси, і бізнесові сервіси. Це шалені втрати. По суті, це частина інтернету Російської Федерації.

Вони ж хочуть працювати на себе виключно, такі чебурнети, як ми це називаємо. І він раптом став. Це напряму впливає на військово-промисловий комплекс, на зв'язок, на безліч речей, які ми навіть не можемо одночасно здогадатися. Це впливає на порядок організації перельотів, на організацію роботи залізниці в цілому.

Це дійсно шалена шкода, яку ми наносимо Російській Федерації цими ударами. Це не удари по дітях, але це удари туди, куди треба бити. І це удари там, де дійсно не буде яскравих картинок, які ми всі хочемо як відплату, відверто кажучи, з одного боку. З іншого боку, це точно наближає мир і точно спрощує ведення війни нашим військовим на лінії фронту. Це те, що відчувається практично одразу.

Чи відчувають окупанти дефіцит пального

А от до речі, а окупанти на півдні відчувають зараз у військовому компоненті атаки по нафтопереробних заводах? Якщо б дійсно 51% нафтопереробки скорочена, чи туди ще знаходять, але як доставляють тоді? Ми ж прекрасно знаємо, як прострілюється так званий сухопутний коридор і траса на Росію.

Ну, якось доставляють. Оце велике питання, як вони доставляють, особливо в Крим, як доставляють у Маріуполь, Донецьк, Луганськ. Це зрозуміло: дуже коротке логістичне плече – заскочив і все.

На жаль, поки що росіяни не відчувають на лінії фронту нестачу палива, але на все свій час, умовно кажучи. Сили оборони над цим працюють. Систематично йде полювання за бензовозами і за місцями зберігання палива. І росіянам це дійсно ускладнюється.

Але поки що не така велика кількість техніки потребує палива, бо такої кількості танків, як раніше, немає. Тому палива стільки не треба. З іншого боку, полювання дійсно є.

Звичайна логістика подвійного призначення останнім часом, от уже пару тижнів, показує, що росіяни стабілізували ситуацію від Криму до вздовж усього сухопутного коридору. Будемо сподіватися, що це тимчасове явище і що ми попрацюємо над цим. Маю на увазі сили оборони, бо дійсно це не порядок, коли так.

Для того, щоб був сухопутний коридор, забезпечений паливом, це означає, що якась умовна Москва або умовний Саратов, Воронеж чи якась Му*а*рань залишається без палива. Воно ж не береться з нікуди. Для того, щоб його привезти на окуповані території, треба в росіян тепер його звідкись забрати. І там вони відчувають кризу.

Чим більше буде шкоди нанесено на нафтопереробку, тим більше ця паливна криза буде накривати загалом Російську Федерацію. А це означає, що і лінію фронту, у тому числі, рано чи пізно це почне наздоганяти.

Плюс росіяни змушені відкривати свої стратегічні резерви. У них теж є на території Росії запаси, звідки вони беруть для того, щоб тягати на лінію фронту. Це не просто нафтопереробка, це те, що зберігалося роками, десятиріччями. І от прийшов час його розпаковувати, як колись вони розпакували всі сховища зі зброєю. Отак буде рано чи пізно з пальним.

Чи варто добивати Кримський міст

Ми тут згадували ще до дня народження Путіна, що 8 жовтня 2022 року було перший раз підірвано, явно, що не останній, потім був другий, третій у різних конфігураціях. Сподіваємося, скоро ця незаконна уродська конструкція – Керченський міст. Але чи він уже, як ми з вами говорили, не сильно зараз має якесь військове значення? Чи було б непогано його добити?

Ну, з емоційної точки зору, мабуть, що так. З точки зору того, щоб ткнути Путіна обличчям у залишки Кримського мосту, мабуть, що так. А з точки зору логістично-військового, я би за інші мости. Ми про це говорили. Все ж таки два залізничні мости в Ростові-на-Дону набагато більше значення мають на сьогоднішній день, ніж Кримський міст.

Якщо брати емоційну складову для українців, яка теж важлива, мабуть, треба все ж таки скласти цей Кримський міст і забути, що він колись існував. Рано чи пізно його все одно треба демонтувати. Але це не єдина штука, з якою треба працювати.

Можна працювати не менш емоційно з окупаційними адміністраціями на окупованих територіях – у Донецьку, Маріуполі, Бердянську, Мелітополі, Скадовську, де завгодно, щоб туди перестали ходити люди і наступав організаційний, остаточний колапс в окупації. Це так чи інакше впливає і на організацію оборони, і на організацію протиповітряної оборони, зокрема на малі вогневі групи.

Колаборанти мають знати: якщо ти йдеш на роботу в окупаційну адміністрацію, маєш чекати до себе якогось лютого, який без запису на прийом, позаштатно, до тебе завітає. Це буде шалений колапс, насправді.

Нам є теж над чим подумати і як відповідати росіянам на той терор, який вони нам влаштовують – не терором, а абсолютно контроверсійними штуками, які будуть наносити їм економічної, організаційної, логістичної шкоди. Воно має там усе палати.

Атака дронів на Москву і параліч російської столиці

Через повітряну загрозу в Москві зупинили роботу аеропортів, а літаки, зокрема борти льотного загону "Росія", кружляли над столицею, не маючи змоги приземлитися. Як такі атаки впливають на роботу російської авіації та чи здатна Росія захистити своє небо?

І вони там борються з дронами так, як ми змушені боротися. Я скажу: сьогодні і вчора дуже багато часу в Києві, і всі кияни та гості Києва знають, як це зараз по Києву пересуватися. Я маю на увазі відсутність GPS, якщо тобі кудись треба.

От хай Путін пошукає там потім, де сісти в безпечному місті Владивостоці, а потім машиною рухатись з відключеними GPS до Москви, шукати собі шлях. Чому б і ні? Виявляється, що 20 дронів достатньо, щоб паралізувати офіційно прямо візит Путіна до такого ступеня, що вони нічого не можуть зробити.

ППО ж не може працювати по дронах. А, мабуть, бояться friendly fire, що будуть збивати дрон, а зіб'ють борт номер один Російської Федерації. Для нас це, звісно, ок. Абсолютно. Це була б ідеальна історія. Не думаю, що, на жаль, вона можлива, але подивимось, чим справа закінчиться.

Це дійсно психологічний тиск, який демонструє всю слабкість російської військової машини. Вони можуть до нескінченності малювати свої "перемоги", що взяли там, не знаю, Святогірськ у черговий раз, але посадити літак, поки там всього 20 дронів кружляють десь над Москвою, вони не можуть. Це абсолютно дзеркальна адекватна відповідь, щоб вони почули, що таке насправді українське життя під час війни.

Я уявляю вже, коли туди балістика ще буде летіти. Але загалом тепер він буде боятися навіть і їздити, як думаєте?

Подивимось, що буде. Якщо трохи серйозніше, є нюанси, пов'язані з реактивними дронами. Якщо ми дійдемо до аналогів реактивних дронів, як по нам зараз б'ють, і ми будемо такі дрони застосовувати по Москві, то так, він буде боятися їздити.

Тут же вимкнення інтернету не сильно рятує, як ми знаємо поки що. І ми напрацюємо рано чи пізно альтернативу для збиття. Але росіяни до наших дронів ще не напрацювали ніяких компонентів, на щастя. Тому я думаю, що ми дійсно дійдемо до того, що його кортежі будуть пересуватися дуже-дуже обережно.

Можливо, будуть вести антидронові сітки над ними, прямо обварювати лімузин Путіна в антидроновий "мангал". Щось будуть думати. На чомусь ми точно ще посміємося з точки зору пересування Путіна по Москві. На все свій час.

Чому Чорногорія не хоче терпіти російських пропагандистів

Попри російську агресію та значні військові ресурси, Кремль не може уникнути проблем і на міжнародній арені: у Чорногорії представників російського пропагандистського проєкту "Рибарь" визнали загрозою національній безпеці та, за повідомленнями, вирішили видворити з країни. Що цей випадок свідчить про ставлення європейських держав до російських агентурних мереж?

Чорногорія робить непогано. Може, краще було б, якби вона його не депортувала, а посадила би, як воно того заслуговує. Але що робить "Рибар"?

По-перше, Чекалов долітався, "Рибар" дорибарився, як то кажуть. Він же ж поїхав туди розпилювати російський бюджет. Справа в чому: ось-ось Чорногорія має запровадити візовий режим для росіян. Це обов'язок Чорногорії до вступу в Європейський Союз.

Хто не знає, Чорногорія, на жаль, країна, у якої дуже велика кількість російських грошей, і вона достатньо проросійський курорт. Вона під них дійсно будувала і побудувала багато чого. Тому цей удар по візах – це реально дуже чутливий удар по росіянах.

Рибар поїхав туди продемонструвати, що, мовляв, можемо в Чорногорії візовому режиму продемонструвати середній палець. Цей середній палець, я так думаю, демонструє трохи в іншому місці, причому сам собі, коли його будуть видворяти з країни.

На це було виділено, напевно, велику кількість бюджетних грошей, тому що "Рибар" – це не якась блогерська помийка, яка існує сама по собі. Це абсолютно державне підтримуване медіа. Він отримував величезну купу грошей напряму з федерального бюджету. Йому ще на Бучу прописали сценарій, як вони туди потраплять.

Потрапили і думали, що це пройде, і можна буде виправдовувати, що вони кілька мільйонів рублів витратили на цю поїздку, і ще мати можливість тикнути ту саму Чорногорію обличчям у їхній власний візовий режим. Але щось пішло не так.

Якщо хто бачив попередній пост, то прямо в дописі "Рибаря" в соцмережах було про те, що які безглузді чорногорські прикордонники навіть не звірили з санкціями, пустили. Ну, от ми бачимо, я ж кажу, Чкалов долітався свого часу, як то кажуть. Тепер можна Чкалова змінювати на "Рибаря", і буде абсолютно точно демонструвати те, що відбувається на сьогоднішній день.

Реакція Медведєва і посилення антиєвропейської риторики

Дуже нам подобається, звісно, хто там оце Котьонок і щоб з ними щось зробили. Але дуже було б добре, якби їх не тільки з країни видворили, але це ж законодавство, так? Ну, в принципі. Але Дімка Медведєв дуже оживився, каже, тепер треба поповняти фонд американцями і європейцями, щоб оце міняти, значить, на наших, якщо затримують, і каже, "на наших охота". А що він думав? Хай біжить цей недозайчик.

Та ну таке, пусь беруть. Але чим більше вони зараз по безпределу оцьому російському НАБ спробують заарештувати іноземців, тим швидше більшу кількість росіян повернуть додому і закриють кордон. Будуть ускладнювати візовий і інші режими, які росіяни використовують для перебування в Європі.

Скільки ми розмовляємо з європейськими партнерами і переконуємо, що давайте ви маєте знову опустити залізну завісу і відправити росіян додому, тому що хороших росіян не буває, якщо вони ще дихають. Це факт.

Це може призвести дійсно до більш агресивних дій, але для нас достатньо було б європейських країн, які просто запросять росіян їхати туди, де вони мають перебувати. А ті, які кажуть, що там злочинний путінський режим і треба з ним боротися, от нехай вони їдуть, у тому числі боротися з ним там, де вони мають боротися. Бо з Парижа чи Лондона боротися з путінським режимом, звісно, комфортно, але щось малоефективно.

Події розвиваються, розвиваються, розвиваються. Ну, непередбачувано може бути зараз з хорошої точки зору, нарешті для нас.