Скільки об'єктів Україна атакувала у Росії?
Україна вже має чимало перемог, які змінили перебіг війни. Про це пише Анатолій Амелін, інформує 24 Канал.
Читайте також Україна відклала свою війну – і саме це дало шанс вистояти сьогодні
Серед цих перемог – застосування дронів, які зупинили танкові колони під Києвом, нищівні удари "непереможному" Чорноморському флоту та звільнення від нього акваторії, а також непоправна шкода російській економіці через регулярне зупинення авіасполучення. А тепер ще знищення "свята святих" російської економіки – нафтового сектора.
За період 2024 – 2025 років українські сили здійснили понад 100 підтверджених ударів по російській нафтовій інфраструктурі, з яких детально з колегами ми вивчили 75 найбільш значущих кейсів.
В умовах штучних обмежень на використання західної зброї по території Росії, Україна створила власну модель асиметричної війни, яка може увійти до підручників військової стратегії 21 століття.
Згідно з комплексним аналізом 75 уражених об'єктів російської нафтової інфраструктури за 2024 – 2025 роки, картина вражає своєю диспропорцією.
Витрати України:
середня вартість одного дрона далекої дії (типу Beaver/Lyutyi): 50 – 200 тисяч доларів;
середня вартість однієї атаки: 50 тисяч – 2 мільйони доларів (1 – 10 дронів);
загальні витрати на кампанію (дуже грубо): 50 – 200 мільйонів доларів.
Збитки для Росії (ми просумували збитки по кожному об'єкту):
прямі втрати: 1 – 1,5 мільярда доларів;
мультиплікативний ефект: не менше 10 – 20 мільярдів доларів;
зниження перероблювання: 540 – 900 тисяч барелів на день (10 – 17% від загальної потужності);
вплив на ВВП Росії: 0,5 – 1% (орієнтовно 10 – 20 мільярдів доларів від прогнозованого ВВП у 2 трильйони доларів).
Співвідношення ефективності (наші витрати і втрати ворога) становить 1:50 – 1000. Це найкрутіша інвестиція.
Це означає, що кожен долар, вкладений Україною в далекобійні дрони, приносить від 50 до 1000 доларів збитків російській економіці. В окремих випадках, таких як удари по Астраханському газовому заводу, співвідношення досягає 1:7800.
Українська кампанія сфокусована на трьох ключових елементах.
1. НПЗ – уражені понад 30 заводів, зокрема й найбільші: Волгоградський (300 тисяч барелів на день), Рязанський (340 тисяч), Омський (442 тисячі).
2. Експортні термінали – удари по Усть-Лузі, Новоросійську та Приморську порушили експортні потоки на 10 – 20%.
3. Нафтосховища – понад 50 об'єктів, критичних для військової логістики.
Мультиплікативний ефект: ланцюгова реакція в економіці.
Прямі руйнування – лише вершина айсберга. Реальна шкода проявляється у зростанні внутрішніх цін на паливо на 10 – 20%, що б'є по всіх секторах економіки, поглибленні дефіциту бюджету, що досяг 1,7% ВВП у 2025 році, логістичному колапсі, адже відбулося порушення постачання палива для армії в прифронтових регіонах. Повністю відновитися Росія не може через відсутність західних технологій.
Які наслідки чекають на Росію через удари України?
Якщо Україна збереже поточну інтенсивність ударів (8 – 10 атак на місяць), то до кінця року очікуються деякі наслідки.
Для нафтового сектора Росії:
зниження перероблювання на 25 – 30% (1,3 – 1,6 мільйона барелів на день);
критичний дефіцит палива в 15 – 20 регіонах;
повне зупинення 5 – 7 великих НПЗ через неможливість ремонту;
падіння експорту нафтопродуктів на 30 – 40%.
Для російської економіки:
втрати бюджету: додаткові 15 – 25 мільярдів доларів (сукупно до 2% ВВП);
інфляція: прискорення до 15 – 20% через паливну кризу;
скорочення ВВП: додаткові 1,5 – 2,5% падіння;
дефіцит бюджету: зростання до 5 – 6% ВВП.
Зауважте Гра, в яку можна грати вдвох: Україна неочікувано посилила переговорні позиції
Соціальні наслідки:
паливна криза (вже почалась): черги на АЗС у 30 – 40 регіонах;
зростання невдоволення: протести в промислових регіонах через зупинку підприємств (ще рано);
електоральний вплив: падіння підтримки війни з 70% до 45 – 50% через економічні труднощі (а їм це не все одно);
міграція: посилення відтоку кваліфікованих кадрів.
Військові наслідки:
дефіцит палива на фронті: скорочення інтенсивності операцій;
логістичний колапс: неможливість забезпечення угруповань на відстані понад 200 кілометрів від залізниць;
пріоритезація: перерозподіл палива з цивільного сектора на військові потреби, що посилить соціальну напругу;
зниження мобільності: скорочення використання автомобілів та бронетехніки через дефіцит палива;
Важливо, що Україна не зупиняється на досягнутому. Найближчим часом очікується розгортання модернізованої ракети "Нептун" зі збільшеною дальністю та ракети "Фламінго" з дальністю до 3000 кілометрів та бойовою частиною вагою близько 1 тонни.
Це означає, що під ударом опиняться об'єкти в глибокому тилу Росії, зокрема родовища Західного Сибіру – серце російського нафтовидобутку.
При ураженні цих об'єктів на Росію чекає:
падіння видобутку на 15 – 20% (1,5 – 2 мільйони барелів на день);
критичне падіння експортних надходжень на 30 – 40 мільярдів на рік;
технологічний колапс через неможливість обслуговування без західного обладнання.
Тому будемо точно бити!
Українська стратегія демонструє, як технологічно просунута, але ресурсно обмежена країна може ефективно протистояти противнику з багаторазовою перевагою.
При інвестиціях менше як 200 мільйонів доларів Україна завдала збитків у 10 – 20 мільярдів доларів критично важливому сектору російської економіки.
До кінця 2025 року, при збереженні інтенсивності ударів, сукупні втрати російської економіки можуть досягти 35 – 45 мільярда доларів, що еквівалентно 2 – 2,5% ВВП. Це не просто тактичний успіх – це стратегічне виснаження противника, що підриває його здатність фінансувати і вести тривалу війну.
В умовах, коли нафтогазові доходи становлять 30 – 40% російського бюджету, кожен уражений НПЗ – це удар по військовому потенціалу агресора.
Паливна криза, що насувається, може стати тим фактором, який змусить Кремль переглянути свої військові амбіції.
Асиметрична війна України доводить: у 21 столітті Давид може не лише протистояти Голіафу, але й систематично руйнувати економічний фундамент його військової машини, створюючи передумови для внутрішньої дестабілізації агресора.