Росія фінансує терористів і порушує права людини

Україна звернулася з позовом у Міжнародний суд ООН 16 січня, щоб притягнути Кремль до відповідальності за вчинення актів тероризму та дискримінацію під час агресії. В своїй заяві Україна вказує на те, що Росія порушила дві міжнародні конвенції: про боротьбу з фінансуванням тероризму шляхом надання зброї та інших видів допомоги незаконним збройним формуванням, які скоїли низку актів тероризму на території України, а також – про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Мова про дискримінацію кримських татар і етнічних українців в анексованому Криму.

Окремий акцент українська сторона робить на збитому росіянами літаку "Малайзійських авіаліній" рейсу MH17 – жертвами цієї трагедії стало 298 людей. Також Київ звертає увагу міжнародного суду на терористичні акти проти мирного населення, зокрема, обстріли житлових районів Маріуполя і Краматорська, знищення цивільного пасажирського автобуса біля Волновахи і вибух під час мирного зібрання в Харкові в 2015 році.


Чотири дні суд заслуховує сторони, рішення ухвалюватиметься протягом 2-7 років

Міжнародний суд протягом чотирьох днів – з 6 по 9 березня – вислуховував аргументи сторін, після чого розглядатиме надані докази і факти. Швидкого рішення не буде, адже мова йде про конфлікт між двома державами. Міністр юстиції України Павло Петренко очікує, що розгляд триватиме 5-7 років. Однак експерти припускають, що рішення буде трохи швидше – через 2-4 роки, а рішення про введення тимчасових заходів щодо Росії Міжнародний суд ООН винесе до кінця квітня.

Петренко заявив, що Україна має достатню доказову базу і переконаний, що українська сторона переможе. За його словами, для цього суду це буде безпрецедентне рішення, тому що фактично мова йде про війну в центрі Європи, яка триває кілька років. З іншого боку, спостерігачі говорять про певні застереження, хоча також переконані, що рішення, вочевидь, буде на нашу користь. Однак експерти зауважують: Україні не треба розслаблятися. Свого часу Грузія програла позов проти Росії, звинувативши її в порушенні Конвенції про расову дискримінацію.

Аргументи і контраргументи

На перший погляд, факт російської агресії проти України більш ніж очевидний. Але, як зазначає директор аналітичного центру "Політика" Микола Давидюк, Україна думає, що весь світ про це знає, а потім виявляється, що про це ніхто ніколи не чув. Тому, вважає політолог, суд у Гаазі надзвичайно важливий з історичної точки зору. Хоча подати позов Україна повинна була давно. Але краще пізно, ніж ніколи.

Російські так звані аргументи не витримують критики. Але необхідно зважати на кожне сказане російськими юристами слово. Як відомо, представник РФ Ілля Рогачов, виступаючи по першому питанню – щодо фінансування Росією тероризму – заявив, що Москва не причетна до постачання зброї бойовикам на Донбасі. Всю зброю "шахтарі і трактористи" начебто знайшли в шахтах Донбасу – мовляв, це запаси радянських часів. А що "не росло" в шахтах – те, за словами росіян, залишила українська армія, яка "тікала". Щоправда незрозуміло, звідки ж у "шахтарів" знайшлося стільки боєприпасів, якими вони "щедро" обстрілюють українські позиції вже три роки поспіль. Крім того, Рогачов не став коментувати наявність у бойовиків зброї, яка є виключно у російської армії.

Однак, говорячи про збитий літак, росіяни непрямо визнають, що це могли зробити бойовики. Звісно, РФ включає, як кажуть в народі, "дурачка", заперечуючи, що Boeing збили з російської установки "Бук". І цей факт доведений міжнародною слідчою групою. Тому заперечувати очевидне неможливо. І зрозуміло, що установку "трактористи" не витягли з шахти, та ще й разом з ракетами.


Росія продовжує стверджувати давно очевидні речі: її "нема" не Донбасі, а російські танки "впали" з неба

На думку голови правління Центра прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка, контраргументи російської сторони не дуже переконливі. Але, за його словами, проблема в тому, що досить непросто довести фінансування тероризму.

Якщо абстрагуватися і подивитися на ситуацію з позиції суддів, то складно визначити поняття тероризму: його ознаки, що можна вважати терористичними діями, а що ні. Не випадково основна дискусія точилася навколо катастрофи Boeing. Хто і чому його збив. Навіть російська сторона не прямо, але допускала, що це могли бути бойовики. Але вони наголошують на тому, що нібито не було злого умислу,
– говорить Фесенко.

Водночас росіяни заявляють про те, що установкою "Бук" терористи хотіли збивати українські бойові літаки. Це – непрямий доказ того, що Росія причетна, як мінімум, до постачання зброї терористами.

Також не витримують критики "аргументи" Росії щодо обстрілів Маріуполя, Краматорська і пропускного пункту біля Волновахи. Росія наполягає, що бойовики і окупанти стріляли не по мирним жителям, а по пропускним пунктам, які є військовою ціллю. Але не треба забувати, що поруч цих пунктів знаходяться житлові квартали. До того ж, через ці пункти постійно пересуваються мирні жителі і це добре знали терористи.

За словами заступника міністра закордонних справ України Олени Зеркаль, Україна має відповідь щодо кожної позиції по фактах.

Детальне представлення наших аргументів щодо цих фактів буде відбуватися на подальших стадіях процесу. Зараз важливо показати, що наявної інформації достатньо для запровадження тимчасових заходів,
– наголосила Зеркаль.

Хоча, як зазначає, політолог Михайло Басараб, в України не дуже чітко сформована позиція щодо підтримки Росією тероризму.

"Не маючи чіткої позиції, кажучи, що Росія лише підтримує тероризм, а не розв'язала війну; покладаючись тільки на "Мінські домовленості"; підміняючи поняття "окупації" терміном "ефективний контроль"; затверджуючи урядові плани з реінтеграції ОРДЛО за нинішніх обставин – збудували собі навіть не собачу буду, а пастку", – пише у Facebook Басараб.

З іншого боку, як говорить Микола Давидюк, примітно, що Росія не зовсім розуміє всю серйозність ситуації. З грошима Кремля і інтелектуальними здобутками російські юристи, на його думку, могли би бути сильнішими.

Багато російських юристів розлінилися в силу закритості судової системи РФ, де все вирішує тільки телефонне право і політичний вплив. Тому їм важко працювати на міжнародній арені. Адже в суді ООН політично росіяни не зможуть вирішити питання. Те, що вони почали гратися у фейки, з ними потім зіграє злий жарт,
– переконаний Давидюк.

До речі, Москва найняла для захисту німецького і англійського адвокатів, вочевидь, розуміючи слабкість своїх юристів.

Що стосується порушення Конвенції про расову дискримінацію, то, як вважає Володимир Фесенко, тут не повинно бути проблем. Адже досить очевидним є факт порушення етнокультурних прав кримських татар і етнічних українців у Криму.

Треба також додати, що раніше Генасамблея ООН проголосувала за проект резолюції "Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)".

При цьому, на думку російського політолога Костянтина Борового, головне завдання Росії в Гаазі – не стільки довести свою "невинність", скільки показати, що Київ, нібито, не мав підстав для подачі позову до Гааги. Власне, судячи з виступів представників російської сторони в останній день слухань, Москва дійсно хоче довести, що в України взагалі немає підстав для позову. Зокрема англійський юрист Самуель Вордсворт заявив, що свідоцтво про постачання озброєння Росією бойовикам некоректні і не можуть переконати суд.

Підтвердження факту агресії на міжнародному рівні і вимога компенсації

Як підкреслює Володимир Фесенко, висновок суду повинен ґрунтуватися на визнанні факту анексії Криму і агресії Росії проти України на Донбасі.

"Якщо будуть визнані поставки зброї бойовикам Росією, то це факт агресії. Надалі в ООН при спробі Росії нас звинуватити ми можемо посилатися на це рішення", – говорить експерт.

Однак, говорить він, не варто перебільшувати значення Міжнародного суду. Максимум, що може бути в його результаті, – це заклик до Росії припинити поставки зброї та фінансування бойовиків. Звичайно, не факт, що Москва виконає рішення. Експерт нагадує, що в Росії змінили законодавство, і для них не є обов'язковим рішення міжнародних судів.

Микола Давидюк зауважує: Україні треба думати вже зараз, що потім робити з рішенням Міжнародного суду? Яким чином вимагати репарації від Росії?

Знищена інфраструктура, бізнес, убиті люди. Тому Києву треба проектувати, як з Росії вибивати гроші. Це не суд заради суду. В РФ багато закордонної нерухомості. Посольства, які вони "віджали" в СРСР. Ці рішення треба переводити в тверду валюту. Росія має заплатити за свою агресію. Це має стати уроком для наступних поколінь російських політиків,
– наголошує Давидюк.

Крім того, на його переконання, Україні треба ухвалювати рішення, щоб завдати удар по самому Путіну. Експерт нагадує: Путін у фільмі, "присвяченому" річниці анексії Криму, підписується під тим, що він був головним організатором окупації півострова.

"Був схожий приклад, коли Саддам Хусейн анексував Кувейт і за це поплатився. Тому фільм про анексію Росією Криму – це явка з повинною. Не треба ворога абстрагувати. Потрібно називати прізвища і завдавати персональних ударів", – говорить політолог.


Україна має висувати конкретні звинувачення проти Путіна

Рішення Міжнародного суду ООН у Гаазі, звичайно, матиме важливе значення. Головне, щоб Україна дуже ретельно зібрала всі докази. Одна справа – коли західні країни і різні міжнародні інституції закликають Росію припинити агресію, а інша – рішення Міжнародного суду. Москва може на нього не зважати, але світ знатиме і матиме конкретні докази того, що в Україні ніякий не громадянський конфлікт, а справжня війна, яку розгорнула сусідня держава, і яка за це має понести покарання.

Крім того, вже сьогодні США і європейські країни, спостерігаючи за судовим процесом і слухаючи заяви російської сторони, матимуть ще один аргумент для того, щоб не пом’якшувати антиросійські санкції, а посилити їх. Також це підстава для того, щоб підтримувати Україну, зокрема, що стосується надання зброї. Не можна і далі закривати очі на "іхтамнєтов" і російських військових у "відпустці", що заблукали в Україні разом з танками і боєприпасами. Інакше скоро вони "заблукають" в інші країни Європи.

Читайте також: Війна і мир на Донбасі: про реальність загроз і сценарії розв'язання конфлікту