Чому українцям варто взяти участь у цьому голосуванні? Як кількість читачів у країні впливає на рівень ВПП та навіть кількість тюрем? Якою мовою читають українці? Відповіді на ці та багато інших питань – в інтерв’ю з директоркою Українського інституту книги Олександрою Коваль.

Пані Олександро, чому для проєкту "30 знакових книжок нашої Незалежності" було обрано саме такий формат – вибір експертів, а потім відкрите голосування?

Спочатку ми хотіли визначити знакові книжки тільки через опитування користувачів соцмереж. Це голосування тривало кілька тижнів і показало, що таким чином нам не вдається донести саму ідею "знаковості". На опитування відгукнулося дуже багато людей, але, переважно, вони називали дуже неочевидні книжки, оскільки їхні автори і назви практично не повторювалися іншими респондентами. А хотілося знайти саме ті твори, оцінка яких об’єднує мешканців різних регіонів України, читачів з великих і малих міст, створити список книжок, які залишаться з нами на багато років, які вже вплинули і впливатимуть і на літературний процес, і на світогляд наших сучасників та наступних поколінь.

Зверніть увагу! Україна обирає 30 знакових книжок Нашої Незалежності

Тому, зафіксувавши "список з фейсбуку", ми сформували експертну групу, до якої увійшли відомі і авторитетні у книжковій сфері люди. Ми передали список їм, домовившись, що експерти консенсусом сформують топ-100 книжок, які й були виставлені на громадське голосування. Ймовірно, можна було провести соціологічне опитування вибірки 2000 респондентів. Але наш досвід включення подібного питання в опитування щодо стану читання, проведеного у 2020 році, показав, що таки чином "тридцятку" також не вдається сформувати, тому що респонденти вкрай рідко називають саме книжки, обмежуючись деякими авторами, серед яких найчастіше називають Ліну Костенко.

Тож, видається, що саме експерти змогли створити більш-менш релевантний список. А коли ми будемо проводити наступне опитування, років за 5, то подумаємо і порадимося, як удосконалити його формування.

Загальна мета проєкту очевидна – популяризація української книги і читання. А можливий практичний момент: українці потягнуться в книгарні і бібліотеки, аби вибрати щось з топ-30? Чи у нас "це так не працює"?

Я дуже сподіваюся, що опублікований нами список 30 знакових книжок викличе саме таку реакцію читачів. Можливо, теперішнім 20 – 40-річним буде цікаво дізнатися, що видавалося в далекі 1990-ті чи в "нульових"? Звісно, що деяких з цих книжок уже давно немає в продажу, та й у бібліотеках, поповнення яких відбувалося з ганебною недбалістю, їх вже не знайдеш. Тому ми спробуємо домовитися з правовласниками про розміщення цих раритетних видань в Українській цифровій бібліотеці і, таким чином, продовжимо їхнє життя. А якщо ці книжки розпалять публічну дискусію – буде ще краще. В США і Канаді дуже популярні акції, коли інтелектуали публічно обговорюють важливі книжки. Щиро вірю, що бодай кілька книжок з нашого списку 30-ти викличуть у людей бажання подискутувати про них.

Якщо ігнорувати кризу – нас чекає сумне майбутнє

Ви очікуєте, що у 2022 році Український інститут книги отримає з бюджету 728 мільйонів гривень, що майже у 5 (!) разів більше, ніж цьогоріч. Це було б дуже добре! Але невже реально у країні, де грошей "завжди не вистачає"?

Сума справді виглядає фантастично, порівняно зі 151 мільйоном гривень, які ми маємо в цьому році і які наразі заплановані для Інституту книги в бюджеті-2022. Але навіщо ж ми спільно з Міністерством культури та інформаційної політики розробляли Стратегію розвитку читання на 2021-2025 роки?!

Якщо Президент України, уряд, народні депутати й далі ігноруватимуть затяжну кризу в культурній, освітній та інтелектуальній сферах, яка вже довгі роки наростає і поглиблюється і яка вже відображається в низькій ефективності української економіки, відсутності продуктів з високою доданою вартістю, малій купівельній спроможності українців, боюся, нас, наших дітей і внуків чекає сумне майбутнє в нашій країні…

Збільшення фінансування на закупівлю книжок для бібліотек, на сертифікати для купівлі книжок молодими людьми дозволить зупинити стрімке падіння видавничого ринку, сприятиме поширенню української мови, вихованню покоління з навичками, необхідним для виживання й успішного функціонування у ХХІ столітті.

За нашими підрахунками, на нормативне оновлення бібліотечних фондів на 5% щорічно необхідно 800 – 900 мільйонів гривень, на сертифікати для придбання книжок приблизно стільки ж, 200 – 300 мільйонів гривень треба на підтримку книговидання і ще стільки ж – на промоцію української літератури і читання. І це дійсно мала ціна за входження до цивілізованого світу.

Авторитетна думка Читати українське – це класно і сучасно, – інтерв'ю з письменницею та співачкою Тетяною Власовою

Які головні завдання Стратегії розвитку читання? Що очікуєте від її впровадження?

Стратегія розвитку читання-2021-2025 передбачає рух у двох важливих напрямках:

  • перший – підтримка спроможності головних діячів книжкового ринку: творців контенту (авторів, перекладачів, ілюстраторів) – видавців – книготорговців – бібліотекарів, зокрема, через збільшення бюджетного фінансування (поповнення бібліотечних фондів, прямі дотації на створення інтелектуального культурного продукту, яким є книга, податкові пільги для видавців, компенсації та інші стимули для роздрібної книжкової торгівлі, дотації для споживачів у вигляді сертифікатів на придбання книжок);
  • другий – стимулювання зацікавленості до паперових, електронних та аудіокнижок, сприяння розвиткові читацьких навичок і звичок задля кращого оволодіння інформацією та знаннями, необхідними для соціальної адаптації, професійного зростання, врешті, для збільшення задоволення від життя.

Дослідження, які регулярно проводяться в різних країнах, свідчать що саме так це і працює: читачі мають вищі доходи, є соціально активними і відчувають більше задоволення від життя. Нема жодних підстав думати, що в Україні мало б бути інакше, просто ще не всі "нечитачі" знають, яких перспектив вони позбавляють себе і своїх дітей.

Саме по собі збільшення фінансування позитивно вплине на книговидання, наповнення бібліотек... Але, боюся, суттєво не вплине на інтерес українців до книг. Що треба робити державі, активній спільноті, аби українці знову почали читати?

Насамперед, позитивний вплив на зацікавленість читанням матиме доступність. Трирічне поповнення бібліотечних фондів актуальними, розмаїтими і цікавими книжками вже засвідчило, що бібліотеки, які ці книжки отримали, читачі відвідують активніше, їх стає більше, а "книговидача" зростає. Але, на жаль, це поки що дуже мала частка бібліотек.

Маємо жахливу ситуацію з роздрібною книжковою торгівлею: на всю Україну, на 40 мільйонів українців – усього 200 книгарень. Якщо завдяки системі стимулів книгарень стане вп’ятеро більше – кількість продажів книг і, відповідно, рівень читання зросте.

Врешті, коли звичка читати формуватиметься з самого дитинства, коли в переважній більшості родин читанню з дітьми приділятимуть хоча б 20 хвилин на день, коли цю звичку закріплять спочатку в дитячих садках, потім у молодших класах – за 10 – 15 років матимемо читаюче покоління.

А для дорослих у нас наразі є презентації, різні заходи, літературні фестивалі, кількість яких завдяки фінансуванню від Українського інституту книги має зростати. А також конкурси, премії, рейтинги, інші проєкти – як ось "30 знакових книжок нашої Незалежності"…

До теми Варто прочитати кожному: 10 книг про українську ідентичність

Українці все більше обирають книги українською

Можете описати портрет сучасного українського читача? Як часто бере книгу до рук, якими мовами читає, яким жанрам надає перевагу…

Сучасний український читач набагато стабільніший, ніж європейський. На нього не діє ані карантин, ані інші обставини – він стабільно мало читає. Якщо вірити даним по європейських країнах чи Північній Америці, то читачі масово скуповували книжки, локальні книгарні набули більшої ваги, адже люди почали купувати більше "на районі", а видавці змогли продемонструвати позитивну динаміку за кількістю проданих книжок ще наприкінці 2020 року.

В Україні цього не сталося, люди стали уважніше, поміркованіше обирати книжки, зменшилася кількість спонтанних придбань, бо ставалися вони, в основному у книгарнях в офлайні. Дехто каже про особливий тренд на самоосвіту, нонфікшн літературу… Загалом він почався не у карантинний період, але однозначно підсилив популярність такої літератури. Проте з точки зору статистики це не дуже вплинуло на ситуацію. В Україні, як і в усьому світі, читачі стають все вибагливішими – про це свідчать скорочення накладів та збільшення кількості назв – тобто асортимент на будь-який смак зростає, а велику кількість примірників продати стає дедалі складніше (щоправда, в Україні на це має вплив і те, що купити книжки просто нема де, кількість книгарень настільки несуттєва, що навряд можна говорити про зростання кількості читачів).

Натомість є одне позитивне зрушення, яке можна констатувати: у 2020 році – вперше з 1991-го – кількість людей, що обирають українську мову як більш зручну для читання, переважило над тими, хто раніше принципово обирав російську. Це означає, що український книжковий ринок все-таки має шанс на ствердження у форматі незалежного.

Поради для вас Як почати читати більше

Кажуть, що кількість регулярних читачів у країні напряму впливає на її економічний розвиток. Що ви думаєте про це? Можливо, знаєте якісь конкретні дані про те, як читання чи книговидання піднімають загальний добробут у державі?

Наші дослідження стверджують, що в українських реаліях існує безпосередній зв’язок між читанням і успіхом у житті (який респонденти дослідження могли уявляти по-різному, йдеться не лише про фінансовий успіх), стресостійкістю та досяганням поставлених цілей. Читачі частіше досягають бажаного і задоволеніші своїм життям, не піддаються стресу. Проте бар’єром для читання залишається відсутність мотивації – люди не розуміють, що саме така активність принесе, або ж не готові "читати на довгострокову перспективу". Інші наші дослідження констатують, що вирішення буденних проблем та соцмережі забирають час і увагу людей.

Натомість про кореляцію між добробутом та читанням можуть свідчити приклади Німеччини, Канади та Швеції, що лідирують за кількістю регулярних читачів. Для порівняння: кількість українців, які читають щонайменше раз на тиждень – 27%, щонайменше раз на місяць – 46%; тим часом, відповідно до звіту Міжнародної асоціації видавців, кількість канадців, які читають мінімум раз на тиждень становить 67% регулярних читачів, Франція – 60%, Ісландія – 53%…

Існує безліч досліджень – і про розрив між успіхами у навчанні між країнами з розвиненою читацькою грамотністю і невисоким її рівнем, між кількістю читачів і кількістю тюрем, між ВВП і рівнем читацької грамотності – але всі вони вказують на кейси розвинених країн, де держава робила цілеспрямовані кроки для розвитку читання.


Проголосувати за 30 знакових книжок дуже просто… ​

Чому варто проголосувати за знакові книжки

Яку книгу ви зараз читаєте і чому обрали саме її? За яким принципом взагалі формується ваш топ для читання? Мабуть, багато доводиться читати не "для душі", а "для роботи"?

Давайте не будемо про сумне! :) Хоч я й купую по 10 – 20 книжок щомісяця, проте читаю, переважно, лише ті, які, ймовірно, стануть у нагоді в роботі. Зокрема, я скупила майже всі книжки про переговори, вміння робити презентації й переконувати, щоб налагодити діалог з людьми у владі, які тебе не чують. Але поки що вдалося порозумітися лише з тими, хто і без моїх переконувань розуміє значення книг і читання.

Читаю також дитячі книжки з моїм 4-річним внуком. Давид зараз захоплюється космосом і картами, тож ми їх досліджуємо з допомогою книжок. Оскільки він з батьками живе у Львові, то читаємо ми, переважно, завдяки різним месенджерам.

Остання прочитана мною художня книга – "Принцип втручання" Тамари Горіха Зерня. Чекають своєї черги книжки Артема Чеха "Хто ти такий" і Олени Стяжкіної "Смак радянського" і ще кілька десятків, куплених раніше. Колись я й до них доберуся. :)

Що ви можете сказати тим українцям, які ще не проголосували за 30 знакових книжок? Чому їм варто взяти участь у проєкті?

Дорогі люди, голосуйте за 30 знакових книжок, хоча б для того, щоб засвідчити, що українські книжки вам цікаві, що ви хочете, аби гарних авторів і гарних видань було більше.