Для нас ці олімпійські ігри настільки пересічні, наскільки й особливі. Пересічні, бо спорт під час повномасштабної війни відходить на другий план. Особливі, бо мати своє представництво і виступити настільки гідно в такі страшні часи — це фантастика. Це дуже достойна підтримка бренду "Україна" у світі.

Читайте також Курськ задає контекст: як друзі Путіна реагують на події в Росії

У нас багато що пішло не так від початку. Не всі наші спортсмени та спортсменки змогли кваліфікуватися на ці олімпійські ігри, бо війна накладає свій відбиток. Хтось втратив тренера чи близьку людину, сотні спортивних об'єктів пошкоджені або знищені через російські обстріли. А хтось просто поставив спорт на паузу і пішов захищати країну. Боксер Максим Галінічев був призером юнацьких олімпійських ігор і прагнув представити країну на дорослих стартах. Але у 22 роки він загинув, захищаючи Україну на Сході.

Цьогоріч ми мали 124 спортсменів і спортсменок на цих олімпійських іграх. Це найменше представництво в нашій історії. Врахуйте, що 18 з них – це футбольна команда, яка вперше відібралася на олімпійський турнір. До прикладу, в Токіо було 155, без футболістів.

Обставини не сильно сприятливі для перемог. Але ми довели, що вміємо стрибати вище голови, б'ємося до останнього, а ще непогано володіємо зброєю. Я багато разів щиро захоплювався нашими атлетами, але є кілька історій, які вразили найбільше.

Жан Беленюк

Дуже незвично бачити колегу по парламенту в трико. Але точно приємно, що це поповнює наш медальний залік.

Жан Беленюк – найбільш титулований український борець, на рахунку якого "срібло" Ріо, "золото" Токіо та "бронза" Парижу. Як народному депутатові вести законотворчу діяльність і при цьому активно готуватися до олімпійських ігор – не уявляю. Але схоже, що Жан створений для того, щоб бути героєм красивих історій.

У свої 33 Беленюк уже досить віковий проти інших представників своєї ваги. Але до півфіналу пройшов без особливих перешкод. У 1/2 програв супернику за рівного рахунку, а потім подужав поляка у бронзовому фіналі.

Зауважте Як російське міноборони само себе дискредитувало

Фірмовий гопак у Парижі, ефектний кидок від тренера на прощання та зняття борцівок як заява про завершення спортивної кар'єри. Жан зробив усе, аби у світі говорили про нього та нашу країну. Як же це важливо саме сьогодні. Спорт поєднався з дипломатичною діяльністю, що особливо вражає.

Той випадок, коли "бронза" на вагу "золота".

Олександр Хижняк

Одна з олімпійських надій, що справдилася на 100%. Боксер з Полтави Олександр Хижняк став четвертим, хто взяв "золото" в цій дисципліні, долучившись до елітного клубу Володимира Кличка, Усика та Ломаченка.

Ця історія надихає з багатьох причин. По-перше, в Токіо Сашко зупинився за хвилину до олімпійського золота. Він вів у рахунку у фіналі, але один точний удар суперника перекреслив усі сподівання. Роки роботи конвертувалися не в "золото", а в гірке «срібло». Але боксер прийняв рішення іти далі, на другу олімпіаду в житті.

Напередодні було багато проблем.

  • Перша — Олександр був вимушений виступати в більшій вазі (80 кілограмів замість 75) через скорочення олімпійських ваг. Хлопці там дійсно більші і вищі за "полтавського танка".
  • Друга – прикра травма, через яку спортсмен не виступав цілий рік. Рік без бойової практики – це дуже багато.

Але Хижнякові все вдалося. Таке важке і таке необхідне "золото" Парижу. По ходу турніру українець пройшов дворазового олімпійського чемпіона з Куби та чемпіона світу з Казахстану.

Сльози на очах під час церемонії нагородження. Подяка Богові, батькам та ЗСУ після фіналу. Цієї перемоги хотіли всі.

Важливо ЗСУ показали окупантам майстер-клас з темпу просування у Курській області

Жіноча збірна з фехтування

Усю увагу на фехтуванні до себе забрала Ольга Харлан. Уся команда (Олена Кравацька, Аліна Комащук та Юлія Бакастова) доклала зусиль для українського "золота", але саме Харлан ввійшла в історію.

Ольга взяла дві нагороди для України – "бронзу" в індивідуальних змаганнях і тріумф у команді. Перед останньою сутичкою українки поступалися збірній Південній Кореї з рахунком 37:40. Ольга вийшла на вирішальний поєдинок і зуміла вирвати перемогу – 45:42 на користь української збірної.

Справжнє лідерство, дух та характер, Ольга вкотре показує приклад поколінням і здобуває свою шосту олімпійську нагороду. Вона перша українка, кому це вдалося. Одна з найкращих спортсменок після відновлення незалежності.

"Україно, ми тебе любимо, це для тебе, рідна, це для тебе!" – прокричала фехтувальниця в камеру. Здається, цю емоцію ми відчули навіть через екран. Такий класний виступ і такий важливий сигнал для земляків і всього світу.

Хочеться щиро подякувати всім, хто поїхав і достойно представив нашу країну у Франції. Останні два тижні стали винятковим періодом, коли в стрічці соцмереж спорту було більше, ніж війни та політики. І це не відриває від головного – протидії Росії, а дає імпульс: українці – дуже сильні. Ми можемо стрибнути вище голови чи декласувати більшого противника. Ми можемо досягати більшого, коли ми єдині. Спортсмени й спортсменки вкотре зробили так, щоб вся країна була єдиною.

Єдність та позитивна емоція від перемог – це те, що наші олімпійці дали суспільству. На тлі всіх проблем ми були надзвичайно згуртовані. Дякуємо!