Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Українські спортсмени, які підіграють російській пропаганді: антирейтинг

      Сьогодні хочу поговорити про наших спортсменів. А точніше про те, як вони, умовно кажучи, підставляють своє потужне плече росіянам і підіграють російській пропаганді, висловлюючи свою, скажімо так – неприйнятну позицію щодо ситуації в нашій країні. У такий спосіб вони допомагають легітимізувати загарбницькі дії на нашій землі.

      Що цікаво, одні українські діячі не можуть сформулювати свого бачення подій в Україні, інші – можуть, але верзуть такі нісенітниці, які просто боляче слухати, та ще й не вбачають в цьому нічого поганого.

      Зверніть увагу! Українські спортсмени між патріотизмом і грошима

      Василь Ломаченко

      Розпочне мій своєрідний антирейтинг таких висловлювань зірка світового масштабу. Боксер, яким захоплюються, і який увійде до Алеї Слави боксерів світу – Василь Ломаченко.

      Василь Ломаченко
      Боксер Василь Ломаченко

      Він називає себе "Лома", преса та вболівальники дали йому прізвисько "Хайтек". І весь світ знає, що він українець, який приніс нашій країні багато спортивних перемог.

      Та от тільки до одного місця всі його підняття прапора, якщо він потім виставляє відео із російським спецназом та дякує за допомогу у зйомці "вежливым людям". Нагадаю, так російська пропаганда називала свої війська в Криму під час анексії півострова у 2014 році.

      Зазначимо, що відео в інстаграмі Ломаченка – у чорно-білих тонах. До цього воно також вийшло на каналі релігійної тематики "Корсунська пустинь" в ютубі, але в кольорі. Завдяки цьому на формі військових став помітним прапор РФ.

       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       

      A post shared by LOMA (@lomachenkovasiliy) on

      До цього Василь називав війну на Сході України, цитую, "якоюсь дільожкою навєрху". Реакція соцмереж була миттєвою і однозначною – на боксера навалився шквал абсолютно аргументованої критики. 

      До теми: Василю Ломаченку – 31: історія успіху видатного боксера

      Але Василь вирішив піти ще далі і опублікував свою відеовідповідь всім критикам у форматі вірша, у якому дав зрозуміти, що попередній ролик був про релігію і Бога, а триколор, мовляв, не мав жодного сенсового навантаження.

       Вірш Ломаченка, подається мовою оригіналу:
       

       Как много тех, кто хочет враз распять,
       Вас здесь с запасом даже отложили.
       Но от Христа не повернули вспять,
       Мне с детства до конца идти привили.
       Не вникнув в суть готовы на штыки,
       Еще вчера кричали вслед: "Осанна",
       Но а сейчас как с привязи быки
       Не остывают головы с дурмана.
       Спасибо всем, кто все ж увидел суть,
       Она была совсем не в триколоре,
       А чтоб с души отмыть скорей всю муть
       И брат на брата да не лез чтоб при раздоре.
       Забыли мы, что Бог у нас один,
       И бесы узы ловко разрывают.
       Вот камень вновь летит и не один
       Так как и тут в горячке что-то накопаю.

      Шановний Василю Ломаченко! Прапор, який ви підіймаєте після кожної перемоги – це той самий прапор, з яким я воював. Обірвані шматки якого я зберігав у броніку весь рейд, потім – в Песках, після – на Дебальцівському напрямку, тепер він висить у мене в піцерії. Для мене він особливий.

      Для мене це – почесно, і не тільки для мене. З цим прапором і за цей прапор загинуло щонайменше чотири з половиною тисячі наших військових, українських вояків. І загинули вони через тих, кого ви показуєте і кому ви дякуєте у своєму інстаграмі.

      Мій прапор – це не красива штучка, яку можна підняти на рингу, а потім безсоромно постити росіян і виправдовувати це релігією. Не хочу, щоб звучало пафосно, але інакше не скажеш: мій прапор – це моя країна, мій щит, моє життя.

      При всій повазі до безсумнівно крутих спортивних перемог Василя Ломаченка, я не думаю, що він зможе життя віддати за цей прапор. А люди віддають. І коли йому кажуть, що такі відео – це too much, то, напевно, варто про це добряче подумати, а не вірші складати.

      Важливо! Немає гідної зарплати, щоб йти на можливу смерть: ветеран АТО звернувся до влади

      Насправді переважна більшість спортсменів і зірок шоу-бізнесу, як на мене, це люди, дуже далекі від реальності. У деяких з них кілька паспортів, ймовірно, якесь майно в Європі. І коли прийде треш і повномасштабна війна, вони поїдуть саме туди, а не до військкомату.

      Саме тому вони у переважній більшості "за мир". Але ще Вінстон Черчилль, якого я дуже поважаю, сказав: "Не можна домовитись із тигром, коли твоя голова у нього в пащі".

      Олександр Усик

      Друге місце в моєму антирейтингу – за близьким другом Ломаченка, боксером Олександром Усиком. Він називає Крим "кримським" і досі не може сказати, що він – український. І дуже дратується, коли журналісти продовжують йому знову і знову ставити це питання.

      Олександр Усик
      Боксер Олександр Усик

      У відповідь називає все провокацією і наполягає, що представляє Україну в світі. Представляти-то представляє, його досягнення я не применшую, але сьогодні не мати чіткої позиції щодо такого важливого питання – як мінімум дивно.

      ​Цікаво! Олександру Усику – 33: історія успіху прославленого українського боксера

      Олександр Гвоздик

      На третьому місці – ще один боксер, Олександр Гвоздик, товариш Ломаченка та Усика. Він вважає, що Росія не нападала на Україну. Навіть більше: спортсмен каже, що війна – "це засіб наживи", що це "бізнес верхівки країни, її матеріальні інтереси", ну і взагалі вся проблема " в головах у людей".

      Олександр Гвоздик
      Боксер Олександр Гвоздик

      В інтерв'ю, цитати з якого я щойно навів, Гвоздик згадав також в якості прикладу легенду боксу Мухаммеда Алі, який відмовився їхати воювати у В'єтнам. От тільки Олександр Гвоздик погано вивчив матеріал.

      Алі боровся за права темношкірих і завжди казав: "Як я можу йти воювати не за свою землю? Війна у В'єтнамі була не захистом, а нападом на іншу країну. При цьому в моїй країні мене вважають за непотріб і обмежують у всьому".

      Тому хочу сказати пану Гвоздику, що він обрав невдалий приклад. Це не що інше, як спроба недолуго виправдати свою позицію.

      Таких спортсменів, діячів культури, зірок шоу-бізнесу, які хочуть дружити і які "за мир у всьому світі", в нашій країні, думаю, знайдеться чимало. Це не може не засмучувати, адже на них часто рівняється молодь, відстежуючи своїх кумирів в соціальних мережах. До їхніх думок дослухаються. 

      "На війні немає фанатів"

      Але особливо прикро, коли сильні і потужні чоловіки вигадують якусь діч, щоб виправдати дії Росії або просто не визнавати факту військової агресії проти України. Можливо, це просто через страх?

      Я знаю, хлопці. Знаю. Це страшно. Страшно думати, що можеш опинитися на війні, де немає тренера, який, коли повна дупа, зупинить бій. Де немає лікаря поруч, який готовий блискавично надати медичну допомогу. Де немає купи фанів, які підтримують і підбадьорюють.

      Війна – це страшно. Я знаю, бо я там був. І боявся. Коли йде бій, і все вибухає довкола, ти намагаєшся зрозуміти тільки одне – звідки стріляє ворог. І ніхто не кине тобі рушник, а медики приїдуть на місце в кращому випадку за годину-дві.

      Це якщо пощастить. Інакше змушений будеш сам себе штопати, або залишишся там назавжди. Там немає фанатів. І єдині свідки смерті, якщо пощастить, твої побратими, які потім заберуть рештки і повезуть додому. І будуть думати, з якого калібру був постріл, і яка мерзота це зробила.

      І от коли вони приїжджають додому, втомлені, спустошені, але не зломлені, то вони бачать вас – крутих боксерів, які або мають "вату" в голові, або не наважуються висловити свою справжню думку. Бо пристосовуються, щоб було "і не вашим, і не нашим", або просто бояться війни.

      Читайте також: Як російська пропаганда промиває мізки щодо ситуації на Донбасі – шокуючі факти

      Боятися – не страшно. Страшно – не зізнаватися у цьому і продовжувати вигадувати байки у дусі російської пропаганди.

      Наостанок, користуючись нагодою, я хочу передати вітання і величезну подяку шоумену і громадському діячу Сергію Притулі – за те, що він такий є, за його справжність і за сміливість називати речі своїми іменами.

      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук