24 січня вдень на Київському водосховищі онлайн-трансляція діджей-сету несподівано перетворилася на офлайн-розважальний захід. Близько 500 людей зібралися на місці, співали й танцювали. Про це hromadske розповів діджей та ініціатор трансляції Дмитро Чубаков (Dj Mr.DiVibe).

Дивіться також Який вигляд має фабрика "Рошен" у Києві після масованого обстрілу

Що відомо про вечірку на Київському водосховищі?

За словами діджея, спочатку він хотів організувати живу зустріч, щоб люди могли потанцювати й зігрітися, але відмовився від цієї ідеї через заборону масових заходів під час воєнного стану. Натомість вирішив провести діджей-сет в онлайн-форматі через TikTok і анонсував трансляцію в соцмережах. Неочікувано близько 2500 користувачів Instagram написали, що хочуть приїхати на місце трансляції.

Після цього Чубаков опублікував відео з нагадуванням про правила безпеки на кризі та обмеження воєнного стану.

24 січня діджей привіз обладнання на водосховище й розпочав онлайн-ефір. Однак люди почали приходити особисто – танцювали й співали просто на місці. У результаті онлайн-трансляція фактично стала офлайн-подією, яка тривала з 12:00 до 15:30.

Гуляння продовжилися і наступного дня, 25 січня.

Як відбувалася вечірка на Київському морі: дивіться відео

Кияни водили хороводи на замерзлому водосхвовищі: дивіться відео

Чому реакції людей на вечірку були різними?

У мережі можна зустріти багато коментарів, сповнених захоплення:

  • "Щоб не плакати, вони співають, танцюють, гріються...Нашу націю не зломати нікому, бо дух незламний віками";
  • "Нас бомблять, а ми міцнішаємо. Тримаймося Українці! Разом переможемо!";
  • "Наші люди найкращі";
  • "Після тяжкої ночі, ніби свіжий ковток морозного повітря… дуже атмосферно";
  • "Якщо буде кінець світу, українці виживуть".

Але було чимало тих, хто не поділяє захвату від танцюючих киян після чергового масованого обстрілу.

  • "Немає світла, води, тепла – бідні, нещасні , а тому сіли в машини, набрали бухлішка і погнали на тусовку на море, танці, шмансі, дискотека";
  • "Не знаю...мені оці всі туси як "пір во врємя чуми"";
  • "Скільки старих людей померли від холоду у своїх квартирах?? Краще б свою енергію направили на допомогу найменш захищеним! Закупити продукти, принести воду та зайву ковдру!";
  • "Скільки грошей на військо зібрали?";
  • "Бачу мажорів, простий народ чи на фронті чи бусифікований".
  • "Ну так можна стрибати і зі світлом. Та для цього взагалі великого розуму не треба. Переможні – це коли, самі можуть обігріти квартиру, приготувати їжу, а не стрибати";
  • Ну, таке... Знаю одну "тусу" за кількасот кілометрів на схід. От там "весело".
  • "Щастя має бути тихим. А це показують в новинах іноземцям, і вони бачать що в нас все добре і допомога не потрібна";
  • "Чому не йдуть до ТЦК, щоб помститися ворогу на війні ? Якась дивна форма помсти...."

Деякі люди звернули увагу на те, що перебувати на Київському морі – небезпечно. Зокрема, про це написала старша наукова співробітниця Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Ольга Кухарук.

Жінка заявила, що вона шокована коментарями про незламність українців. На її думку, йдеться радше про тупість. По-перше, ненадійний лід – не найкраще місце для танців. Нещодавно були дні відлиги, і можливі провали. Це означає нову роботу для рятувальників ДСНС, які працюють на межі можливостей.

По-друге, Київське море – це місце, де в ці дні і конкретно в ті години дуже багато розвіддронів і бойових безпілотників, і де багато працює ППО. Місця для укриття там взагалі нема. "Тобто реально один дрон і весь цей натовп – криваве місиво", – пояснила Кухарук.

Захід на Київському водосховищі прокоментував очільник Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук. Він заявив, що ставлення людей до вечірки розділилися: хтось каже, що це спосіб триматися, а хтось відчуває дисонанс.

Лукашук пояснює: війна сприймається по-різному в різних регіонах. На сході й півдні – обстріли й руйнування, у великих містах – блекаути, холод і стрес, у тилу – відносна тиша, але й напруга.

Люди з різними можливостями реагують по-різному: хтось може на короткий перепочинок, хтось – ні.

Водночас люди, які знаходять коротку мить для радості, теж частина цієї країни. Питання не в "правильно чи ні", а в контексті.

Коли багато людей страждають, публічні святкування можуть сприйматися як контраст. Варто пам'ятати, що нас бачать по-різному в різних регіонах, на фронті й за кордоном.