Кожному "світить" по 10 років: хто з колаборантів допомагав окупантам в організації "виборів"

Проведенням "виборів" на анексованих українських територіях може вважатися політичним фарсом, оскільки у цьому процесі не було навіть імітації у демократію. Перш за все варто підкреслити, що сам факт створення місцевої влади є нікчемним із точки зору міжнародних законів. По-друге ж, зрозуміло, що жодних побажань місцевих жителів результати псевдоголосування аж ніяк не відображають. Втім, окупантів подібні нюанси зовсім не цікавили. Якими будуть наслідки цих "виборів", хто брав участь у їх організації, а також чому Путін змінював російські закони для їх проведення, читайте у матеріалі 24 Каналу.

Дивіться також Прізвище Пригода перетворилось на "Пріключєніє": як проходять недолугі псевдовибори окупантів

"Вибори" – спосіб показати лояльність місцевого населення

Абсолютно зрозуміло, що єдиною метою "виборів" була спроба політичної інтеграції окупованих земель у "русский мир". Крім того, бункерному фюреру вкрай важливо було показати "Ванькам" із забутих богом рашистських селищ, що мешканці нещодавно анексованих регіонів буцімто "дуже підтримують Росію". Мовляв, 105% херсонців і 110% запоріжців дуже вдячні Путіну за можливість відокремлення від Києва, а значить десятки тисяч росіян вмирали не дарма. Паралельно з цим "вибори" допомагають Москві "прив'язати" населення до себе, адже загарбники просуватимуть наратив про те, що кожен, хто проголосував, відтепер буде сприйматися Україною як зрадник зі всіма наслідками. Саме для цього росіяни й проводили рейди, під час яких озброєні солдати буквально змушували людей брати участь у цій цирковій виставі.

Ефект від подібних маніпуляцій є цілком відчутним, оскільки за умов тотальної пропаганди, відсутності єдиної та чіткої позиції з боку українських посадовців, чимало людей дійсно може побоюватися кримінальної відповідальності за поставлену у бюлетені галочку. Втім, зрозуміло, що правоохоронні органи не будуть автоматично прирівнювати участь у голосуванні та отримання російського паспорта до державної зради.

Кожен випадок буде розглядатися окремо. Якщо людина добровільно бігла за аусвайсом, агітувала за якісь партії та всіляко допомагала окупантам, вона рано чи пізно повстане перед судом, однак тих, для кого книжечка з двоглавим орлом означала можливість вижити, бо інакше б вони не мали доступу до медичних послуг, хто голосував у прямому сенсі під дулами автомата, ніхто не буде звинувачувати у скоєнні правопорушень,
– підкреслили джерела 24 Каналу в українських спецслужбах.

Що ж стосується того, чи варто мешканцям окупованих територій очікувати на якісь зміни після фейкових голосувань, то тут відповідь очевидна. Які б "народні ради", "парламенти" чи "сенати" не створювали рашисти у підконтрольних їм містах, які б "вибори" вони не проводили, все одно ніхто з місцевих "чиновників" не вирішуватиме ніяких питань без дозволу з Москви.

Загарбники продовжать розграбовувати Південь, знищувати підприємства на Донбасі, та намагатися втримати усі ці території військовим шляхом, проводитимуть там примусову мобілізацію й взагалі робитимуть все, що вважатимуть за потрібне, аж до моменту деокупації регіонів. Усі ж, хто отримав посади "депутатів", є виключно підконтрольними Кремлю персонажами, що підтримуватимуть будь-яку спущену згори ініціативу, навіть якщо їм скажуть проголосувати за ядерне бомбардування Росією власних міст. То ж хоч на якісь покращення після "виборів" очікувати мешканці тимчасово непідконтрольних Києву частин Донбасу, Херсонщини та Запоріжжя аж ніяк не можуть. А от погіршення неодмінно настане. Щонайменше шляхом мобілізації із виловом чоловіків на вулицях та відправленням їх на фронт у якості "гарматного м'яса".

Пушилін, Пасічник, Балицький та Сальдо на межі виживання

Згідно з російськими законами, у "день єдиного голосування" мали б пройти й вибори керівників терористичних "республік", а також частин Запорізької та Херсонської областей. І фактично єдине, про що варто знати всім – так це те, що Путін побоявся запускати ці процеси.

Попри той факт, що окупанти були здатні цілком й повністю намалювати будь-які результати на будь-яких "виборах" на тимчасово захоплених ними територіях, бункерний фюрер не став ризикувати та вирішив змінити правила гри. Відтак "лідерів" нещодавно анексованих регіонів будуть "обирати" місцеві "депутати" серед того переліку кандидатів, який їм подасть російський президент.

Насправді це свідчить про те, що позиції Пушиліна, Пасічника, Сальдо та Балицького є певною мірою хиткими, а у Москві ще немає чіткого та єдиного розуміння, хто саме має обійняти "посади" смотрящих за поки ще окупованими територіями. Питання ж кандидатур відіграє тут важливу роль, адже "голови областей" беруть участь у перерозподілі величезних фінансових потоків, мають бути максимально лояльними та підконтрольними.

При цьому всі четверо колаборантів так чи інакше вкрали чимало грошей, не поклавши все у загальну касу. Вони ж певною мірою підтримували Пригожина та "вагнерівців" із їх бунтами, а також в принципі не є популярними фігурами у своїх регіонах. Пушиліна, наприклад, переважна більшість мешканців окупованої Донеччини відверто зневажає. Мовляв, нікчемний аферист прийшов до успіху, але крім гучних обіцянок ніяких реальних дій від нього ніхто так і не побачив. Ледве не всі, хто вважає себе громадянами "ДНР"/Росії, висловлювали чималі сподівання на те, що після анексії Путін ледве не особисто наводитиме лад у їх містах, а ватажка терористів посадять за корупцію.

Проте варто відзначити, що у Пушиліна дійсно є всі шанси домовитися про своє "переобрання". Принаймні постійні візити до Донецька таких персоналій, як Сергій Кірієнко, свідчать про те, що у Кремлі є певна група, яка зацікавлена у тому, аби МММник продовжував перебувати на "посаді". Запорізький та херсонський гауляйтери також мають певну підтримку з боку Москви, але далеко не таку потужну. Наприклад, у них немає спільного бізнесу з тим самим Кірієнком, а також вони не проводять настільки масштабних проєктів для розкрадань типу "відбудови Маріуполя" чи будівництва каналу "Дон – Донбас".

Для луганського терориста ситуація більш плачевна. Після вбивчого атракціону у барбершопі він втратив одного зі своїх наближених поплічників, який відповідав за силові питання. Спочатку Ігоря Корнета, який перебуває у стані кота Шредингера, по тихому замінили на екскерівника МВС Росії в Оренбурзькій області. Тепер за цією ж схемою можуть відправити у ротацію до Кобзона чи Плотницького і самого Пасічника. Втім, непогані шанси на аналогічне закінчення життя найближчим часом мають усі чотири зрадники, а чи зможуть вони домовитися з кремлівським диктатором, наразі важко спрогнозувати. У будь-якому випадку, момент проведення "виборів" для ватажків окупаційних адміністрацій означає наближення до вирішального моменту, адже у випадку заміни перед ними повстане питання банального виживання.

Ніхто не забутий

А от для багатьох фанатів Росії, що мешкають в окупованих містах, "вибори" – це можливість вислужитися перед гауляйтерами та кураторами, спосіб заробити та хоча б спробувати пробитися до місцевих "еліт". Чимало колаборантів буквально боролися за можливість заробити та вислужитися перед рашистами шляхом своєї допомоги в організації "голосування".

Думаючи, що "Росія тут назавжди", вони пропонували загарбникам себе як членів комісій чи спостерігачів, волонтерів-агітаторів чи тих, хто складає списки "виборців". Списки тих, хто братиме участь в організації псевдодемократичного процесу, почали формуватися ще у березні 2023 року. Згодом, коли Сили Оборони України продемонстрували успіхи на фронті, деякі зрадники відмовилися від допомоги загарбникам – через побоювання деокупації регіону та настання відповідальності за співпрацю з росіянами. Втім, рашисти гарантували майже кожному учаснику процесу абсолютну анонімність, запевняли у тому, що ніхто не дізнається про їх допомогу Москві, а їх праця буде щедро оцінена.

Проте інформацію про кожного, хто рахував бюлетені, спостерігав за "виборами", носив урни для дострокового "голосування", російські окупанти приховати не змогли. Та й не дуже намагалися. Представники українських спецслужб мають повні переліки причетних до псевдовиборів як серед мешканців окупованих територій, так і з-поміж справжніх російських громадян.

Ні для кого не є секретом, що, наприклад, Юлія Ковтун із міста Старобельськ (російський паспорт №6023197967, виданий у Ростовській області 18.06.1983 року, проживає на вулиці Горького, 72/2) була членом дільничної виборчої комісії №418.

Українським правоохоронцям відомі прізвища всіх, хто допомагав рашистам проводити псевдовибори / Скриншот зі списків організаторів "виборів" на окупованих територій

Відомо також і про зраду "журналіста" Микити Серикова (паспорт №6020874197, проживає у Луганську на вулиці Матросова, б.4), що значився резервним членом на дільниці №72.

Микита Сериков та інші представники "бессмертного" полку зрадників / Скриншот зі списків організаторів "виборів" на окупованих територій

10 років із конфіскацією майна також "світить" Анні Берховій (паспорт №601911660, фактично проживає за адресою: Луганськ, квартал Пролетаріату Донбасу, будинок 14, квартира 17). Вона була членом територіальної комісії в Ленінському районі "столиці" "ЛНР".

Ніхто з колаборантів не буде забутим / Скриншот зі списків організаторів "виборів" на окупованих територій

На той саме термін поїде за ґрати після суду й Наталія Тимофєєнко (паспорт 6023367851, проживає у селищі міського типу Новоайдар, квартал Миру, будинок 21, квартира 16). 

Словом, усі обіцянки рашистів хоча б спробувати приховати злочини своїх поплічників з окупованих територій виявилися повним фейком. Самим зрадникам рано чи пізно доведеться або тікати до Росії та молитися, аби відповідальність за скоєне не наздогнала їх на просторах боліт, або ж планувати якісь пояснення своїх дій для моменту звільнення територій Україною. Втім, оскільки усі їх наміри щодо колаборації з ворогом були задокументовані, "пояснення" навряд зможуть когось задовольнити. 

Якщо ж раптом у когось із колаборантів є сумніви у тому, що про їх діяльність відомо українським правоохоронцям, редакція 24 Каналу на прохання джерел виклала частину списків причетних до "виборів" на окупованих територіях. Ці переліки не є повними, аби росіяни не змогли дослідити джерело їх надходження, а також через те, що з їх фігурантами проводять додаткові оперативні заходи.