Live
Переглядів: Час читання:2 хв

У ЗМІ ветеранів називають героями, а в реальності перехожі від них тікають

Автор колонки Андрій Савенко

Підполковник ГУР Міноборони, учасник російсько-української війни з 2014 року.

Ви щось чули про якийсь реабілітаційний центр, відкритий у Києві за бюджетні гроші? Я, наприклад, ні. І мої побратими не чули.

Основні тези

  • Автор статті висловлює думку, що в Україні відсутня державна політика щодо підтримки ветеранів, а також немає централізованої інформаційної роботи з населенням на цю тему.
  • Ветерани стикаються з нерозумінням та байдужістю суспільства, яке часто не усвідомлює їхні жертви та потреби у реабілітації та підтримці.

Образ в пікселі не має викликати страх

Було багато новин про те, як все планують, будують. Можливо, десь щось і працює, але глобальної державної політики з приводу підтримки ветеранів, на мою думку, не існує.

 
Adv

популярні відео

Читайте також Важливий нюанс про атаки рекордною кількістю "Шахедів" у жовтні

Як і не існує централізованої інформаційної роботи з населенням на цю тему. Звісно, у ЗМІ нас називають героями, але як тільки військовий повертається з нуля, скажімо, до Києва, він поринає в атмосферу пофігізму.

Морально важко не вибухнути, коли тільки що втрачав побратимів, читаєш чати з описом поранень, яких зазнали хлопці, а навколо відбувається якесь свято життя. П'яні молодики влаштовують бійки біля розважальних закладів, підкачані хлопчики бігають від ТЦКшників.

Не можу уявити, що відчувають, коли бачать це ветерани, які втратили кінцівку, поклали своє здоров'я. І тут справа не лише в гулянках, а в тому, що військовим складно змиритися з тим, що для суспільства здебільшого не існує ніякої війни. Що їх зневажають та бояться.

Реклама

Ветерани вже зараз відчувають прояви класичного "я тебе туди не посилав". Через кілька років учасники бойових дій чутимуть це дуже й дуже часто. Тому що у нашого населення здебільшого відсутня навіть мінімальна повага до людини, яка воювала. Зрозуміло, є різні ветерани, які поводяться не дуже адекватно. Вони потребують психологічної підтримки та реабілітації.

Проте коли перехожі тікають від чоловіка у формі, це просто жах. Інформаційна робота рашистів для нашого розколу дуже потужна. Є купа випадків зайвої жорстокості з боку представників ТЦК, але образ людини в пікселі має викликати аж ніяк не страх.

До людей, що ризикували своїм життям заради спокійного життя в тилу, має бути нормальне ставлення. Їх можна пропустити в черзі, їм варто просто подякувати. Суспільство має адаптуватися під потреби ветеранів, які побували в пеклі й бажають повернутися до повноцінного життя у мирній Україні.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Як стати автором? Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті - напишіть нам на скриньку a.treus@24tv.com.ua

Повʼязані теми:

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Реклама
Adv