Страх – рушійна сила у російському суспільстві
Ненавидіти росіян за воєнні злочини та жорстокість більше не можна. Не існує якогось наступного рівня, на який можна вийти, подивившись відео страти, що було оприлюднене днями. Ми давно вже дістались максимального показника по цій шкалі.
Читайте також Молитви за ЗСУ і вбивства українців: у пропагандистів з'явився новий "герой"
Я не знаю, чи можна називати тих, хто це вчинив, тваринами. Тварини не вбивають заради розваги або пропаганди.
Головним, метафізичним завданням російської пропаганди з самого початку була дегуманізація суспільства – спочатку російського, аби воно стало толерантним до вбивств та порушення законів, а потім – українців в очах росіян, аби українців можна було вбивати без докорів сумління.
Публікуючи такі відео, російська пропаганда розраховує саме на реакцію цивілізованого світу – засудження та подальшу ізоляцію. Це дозволить підвищити температуру у внутрішній аудиторії та змусить її боятись ще більше й об'єднуватись навколо зла.
У психологічних дослідженнях російського суспільства чітко видно, що значна частина росіян приєднується до підтримки війни та жорстокості, намагаючись таким чином убезпечити себе, приєднатись до тих, кого вони вважають сильними, аби думати, що вони також сильні. Але це психологічний баг. Бо насправді їм страшно – вони звикли боятись влади.
Росіяни тягнуть один одного у прірву садизму
Наступним елементом такого управління є питання відповідальності. Всі більш-менш освічені росіяни розуміють, що за злочини проти України та українців доведеться відповідати. За зруйновані міста – фінансово, за вбитих та зґвалтованих, за скалічених та депортованих – тюрмою та компенсаціями.
Цікаво Чому найбільше втрат у ворога з Краснодарського краю: неочікуваний нюанс
Жорстокість до українців повинна сформувати у росіян упевненість, що всі вони замазані цією кров'ю, а отже у них не має іншого виходу, окрім як продовжувати війну, мовчати та підтримувати режим.
Будь-який російський солдат усвідомлює, що з ним трапиться у разі, якщо він буде виконувати злочинні накази недостатньо добре. Історію про кувалду пам'ятають всі.
Будь-який солдат, який відрізав комусь голову, або катував, стає залежним від тих, хто це бачив або зняв на відео. І після цього вороття вже немає. Єдине, що вони можуть робити – вбивати та катувати далі, втягуючи в цю воронку ще більшу кількість людей.
Так ніхто не буде здаватись в полон. Ніхто не дасть свідчень у суді. Ніхто не матиме шансу на більш-менш нормальне життя навіть в ізольованій та засудженій Росії. А за масові вбивства, як у Бучі, даватимуть ордени – лише за умови мовчання.
Садизм став нормою.
Толерантність до садизму стає нормою.
Це і є Росія.
Як Україна може захистися від дикунів
В Україні всі про це давно знають. Ті, хто бачив війну з 2014 року, і ті, хто дізнався про неї 24 лютого 2022-го. Тому нові свідчення не змінюють нашого ставлення до росіян. Ми знаємо, з ким маємо справу. Ніхто із бойових офіцерів та солдатів, з якими я обговорював це відео, не був здивований, побачивши його. Ніхто не був здивований, коли побачив підтримку цього жаху у російському суспільстві.
До теми Путін затіяв нову гру всередині Росії
Єдиний спосіб захиститись від цього – фізичний.
Мені все одно, що після війни ті російські солдати, які зможуть повернутись додому живими, продовжуватимуть відрізати голови та вбивати кувалдами своїх друзів та сусідів, які сьогодні вважають їх "героями". Для мене головне, аби цього не відбувалось в Україні.
Єдине, що може зробити Україна – перемогти на полі бою.