Питання про доцільність/недоцільність створення можливості деяким додатковим категоріям чоловіків виїжджати на тривалий час з України під час воєнного стану – на слуху.

Читайте Україна не буде в безпеці, поки не завдасть двох вирішальних ударів по росії

Складне питання

Для мене це зовсім непросте питання... Це непроста ситуація, коли ти мусиш вирішувати долі інших людей, коливаючись між тим, що каже серце і розум. Зате почитав я деякі ідеї, які не сподівався і не хотів би чути взагалі.

Мене відверто обурюють коментарі (не коментатори) про те, що "а чого взагалі йти на ту війну, якщо я все життя платив податки на оборону"? Це уміло посіяне ворогом і видозмінене з 2014 року гасло – "це не твоя війна", "це війна політиків", "нехай олігархи воюють". Є багато інших варіантів, аж до "я все життя платив податки, з яких утримували армії солдат, то ж тепер час їм відпрацьовувати мої гроші".

Дистанціюватися від цієї війни не вийде. Сховатися чи втекти можна та й то не на території України. Дистанціюватися – ні. Криваві події, що відбуваються в Україні, є наслідком рішень, що ухвалювалися не в нашій країні.

Масштаб і форма вторгнення такі, що регулярна армія і спецслужби (у тому вигляді, в якому вони існують в мирний час) нездатні протидіяти загрозам. Все, що відбувається з мобілізацією в Україні продиктовано логікою війни, а не мирного часу.

Важливо Як українці дають друге життя спадщині "совка" в сучасному місті

Вибір невеликий

Збройні сили – це лише інструмент виконання цього завдання. І цей інструмент може серйозно перенастроюватися залежно від ситуації. І зараз в секторі безпеки й оборони працює щонайменше в чотири рази більше людей, ніж в мирний період. Але чисельність нашого сектору безпеки й оборони в період війни – все одно менша за чисельність російського в мирний період. Це однозначний сигнал, що кожен з нас має бути готовий бути відмобілізований до лав Збройних Сил України.

Гасла про те, що я платив податки, щоб не воювати, не працюють. Як ми бачимо, росія без будь-яких сентиментів мобілізує чоловіків на тимчасово окупованих територіях України. Тому вибір у вас невеликий – або бути готовим воювати за свою країну, або приготуватися воювати проти неї.

Українська держава намагається бути відповідальною перед своїми громадянами, які змушені обороняти нашу країну. Ця відповідальність реалізується й у вигляді певних правових рішень, що дозволяють брати в руки й користуватися зброєю, і у вигляді соціальної політики – значні виплати нашим оборонцям, захист поранених, підтримка сімей загиблих тощо.

Навіть з мобілізацією Україна поводиться виважено і відповідально. Немає паніки й бажання забрати усіх до війська. Відмобілізовано стільки, скільки усі ми з вами можемо собі дозволити з точки зору і військової достатності й нашої здатності їх утримувати.

Все це є, і все це дуже болюче та неприємне. Все це має бути й найчастіше є об'єктом уваги правоохоронних органів, суспільного осуду і так далі. Але…

Жодна з проблем, що існують в уряді, у війську чи ще десь, нічого не змінюють щодо нашого обов'язку і потреби обороняти країну. Наші обов'язки не можуть перекладатися на інших. Не може країна у війні мати близько мільйона громадян, які в якийсь спосіб уникли військового обліку. Не може бути так, що усі радо користуються можливостями й правами, що надає Конституція і реалізує уряд, але при цьому уникають обов'язків.

Це і буде для мене основним критерієм, коли справа дійде до голосування за питання чи надавати більшій кількості громадян України можливість виїжджати закордон.

Також цікаво – Коваленко заявив, що ми побачимо в Криму ще більше "головотяпства": дивіться відео