Ніхто у світі не бачить логічного завершення війни в Ізраїлі

Ситуація в Ізраїлі заходить у глухий кут

А особливо, якщо до фронту на території Сектора Гази додасться фронт у Лівані, якщо у війну проти Ізраїлю втрутиться інша терористична організація, пов'язана з Іраном – Хезболла. Тоді частину сил, які можуть бути залучені на виконання завдань у Газі, доведеться перевести на територію Лівану. А це завжди було для ізраїльської армії досить непростим завданням.

Актуально Реалізація кошмару: що загрожує світу, якщо не діяти негайно

Завжди виникає можливість розширення конфлікту, про який вже зараз західні політики говорять, як про ймовірний конфлікт цивілізації, і якому дуже хочуть запобігти.

При цьому ніхто не розуміє, як можна організувати інфраструктуру управління Сектором Гази з двомільйонним щільно розселеним населенням, якщо зникне інфраструктура ХАМАС. Адже за останні десятиліття ХАМАС став, по суті, державою у державі і користується величезною підтримкою місцевого населення. Ніякої іншої політичної структури, яка б мала більшу довіру Сектора Гази, ніж ХАМАС, просто не існує.

Уявити собі ситуацію, коли до Гази приходить нинішня адміністрація палестинської автономії на чолі з підстаркуватим президентом Махмудом Аббасом теж неможливо. Ця адміністрація не користується авторитетом і на території частини палестинської автономії – західному березі річки Йордан.

Попри окреслені цілі спеціальної операції ніхто у світі сьогодні не бачить її логічного завершення. Вже зараз держсекретар США Ентоні Блінкен підкреслює, що Ізраїль не має жодного наміру окуповувати Сектор Гази й управляти ним. Якщо нема такого наміру, то який тоді є, щоб дійсно припинити діяльність ХАМАС?

Важливо В України нема часу на "стільки, скільки потрібно": як перемогти Росію якнайшвидше

Блінкен вважає, що треба винайти якусь іншу модель. Однак незрозуміло, хто буде шукати цю модель в ситуації так званого конфлікту цивілізацій і чи не спробують відшукати цю модель у Тегерані, де міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров обговорюватиме ситуацію на Близькому Сході з іранським та турецьким колегами. Очевидно, що модель, яку будуть шукати у Москві, Тегерані та Анкарі буде неприйнятною в Тель-Авіві, Вашингтоні та європейських столицях, і навпаки.

Адаптація до життя у війні

Як і у ситуації з війною Росії проти України, ми заходимо в абсолютно передбачуваний глухий кут. Тому не потрібно дивуватися словам ізраїльського міністра Йоава Ґаланта про те, що війна на Близькому Сході може тривати місяцями. Адже коли починалася війна в Україні, у Києві теж багато хто вірив, що вона може закінчитися найближчими тижнями. Хоча вже тоді логіка війни передбачала тривалий конфлікт, з якого нема ніякого логічного виходу і який з політичного погляду перебуває у глухому куті.

Зараз до цього глухого кута, в якому живуть українці і до якого вони вже почали звикати, починають звикати й ізраїльтяни. Їм це робити простіше, бо вони багато десятиліть живуть в умовах протистояння з ворогами, які хочуть знищити їх державу, а загострення ситуації – це лише один з етапів протистояння.

Рано чи пізно на Близькому Сході дійсно знайдуть модель такого співіснування. Тоді стане зрозумілим, якою ж буде реальна інфраструктура управління Сектором Гази. Питання лише ціни, яку заплатить Ізраїль за стабілізацію ситуації. 

Ну а українцям, як ми бачимо, тільки доводиться звикати до життя у війні, яка не має окресленого політичного рішення. Тут дається взнаки ізраїльський досвід. Якщо ти розумієш, що твоє життя відбуватиметься у вирі воєнних подій і що мир – це швидше абстрактна категорія, з якою ми розпрощалися 24 лютого 2022 року – набагато легше адаптуватися до воєнних реалій.

Читайте також Втрати ворога б'ють рекорди: чому це насторожує

Важливо зрозуміти, як багатомісячна війна на Близькому Сході, яка буде тривалий час у центрі уваги світових медіа та політиків, вплине на багаторічну війну в Україні. Наскільки серйозною буде увага Заходу до війни в Україні. 

Щоб запобігти глобальній катастрофі у світі, потрібно зупинити війну Росії проти України, добитися гарантій безпеки для України і відновлення нормального життя. Однак без політичної волі Заходу, без його готовності ризикнути у протистоянні з Росією, це неможливо.