Україна не посилає нас вмирати: за що насправді воюють Герої

Ціна свободи

Але дискусія у нас тут, в серці Європи, в Україні. І питання, яке я ставлю: а на що ми готові, щоб жити в свободі?

Варте уваги росіяни вибрали "точку збірки" залишків ізюмських втікачів: де доведеться попрацювати ЗСУ

Свобода – це не лише якість життя у вільній країні. Свобода – це усвідомлення, вибір і дія. Нельсон Мандела казав: "Бути вільним означає не просто скинути із себе кайдани, а жити, поважаючи і примножуючи волю інших".

Боротьба України – це і боротьба за волю інших. За волю Європи і не тільки. Це боротьба, незважаючи на страх, бо це – вибір жити в свободі. Це вибір нашої країни.

Я – юрист і я розвідник. Це означає і роботу в тилу ворога. І якось, готуючись до виїзду за нуль, я вдягнув бронік, пояс і каску. І ще кілограм ...надцять спорядження. Коли вдягав, то помітив, що знову серце б'ється швидше. Відчуття було, наче я готуюсь до побачення, а не на позицію ворога. І я тоді себе спитав, чи я боюся?

Це був адреналін і, звісно що, страх. Страх потрапити в полон або бути пораненим. Та головне, що я не йшов вмирати. Але тоді собі сказав, що питання поранення – це може бути всього на всього питанням часу. Якщо йти вмирати за свободу, то одного дня це станеться. Але якщо йти боротись за неї, то шанси зростають.

П'ятого червня я отримав своє поранення. Як ви бачите, воно змінило мене: тепер я знаю, скільки важить моє око, адже я втратив 10 кілограмів.

В лікарні в перші два тижні дуже боявся померти. Вночі особливо було страшно. Але я тоді тільки усвідомив, що я не йшов помирати. Я йшов битись за свободу. Жити за свободу. І війна – лише одна з форм життя.

Важливо ЗСУ вломили по-повній: як правда про втечу росіян з Харківщини спливає у їхніх некрологах

Найвища цінність надто крихка

Звідси питання: а чи готове людство, ЄС та США боронити свободу? Наскільки глобальна система безпеки реально готова захищати свободу? Адже Червоний Хрест, "Амнесті Інтернешнл", ООН фактично вмерли, але точно не за свободу.

У громадян ЄС, і не тільки, є впевненість, що свобода з ними назавжди. Але наскільки в них є воля її захистити? Адже свобода – це не стан за замовчуванням. Недарма Тімоті Снайдер написав свою книгу "Шлях до несвободи". Іноді цей шлях виглядає дуже подібним до газової труби.

Свобода насправді крихка, і я це бачив на власні очі. Тоді в мене їх було двоє. Я народився в Афганістані. Мені було 6 років, коли ми виїхали звідти, це був 1990 рік. Рік тому Афганістан показав, що він не готовий битись за свободу. Ні його лідери, ні його армія.

Чи готова Європа відстояти свою свободу? Чи, може, вона готова побачити свої пам'ятки культури в руїнах, фільтраційні табори, повідомлення, що їх сусіда художника чи поета, чи, як я, юриста, поранено на фронті й він може не вижити? Не знаю…

Про головне Контрнаступ ЗСУ раптово перевиховав сіячів "русского міра"

Вільні не йдуть помирати

Знаю, що українці не одне десятиліття обирають відстоювати свободу. З найближчих дат – 1991, 2004, 2014, 2022 рік. Не тільки зброєю, але зброєю також. Бо свобода – це наш вибір і спосіб життя.

І ще... Україна не посилає нас вмирати. Ми обираємо жити в свободі й за цю свободу боротись. Війна – вже в Європі, й дуже важливо, щоб Європа та світ почали прокидатись. І від того, наскільки швидко вони прокинуться, повністю залежить, скільки життів українці віддадуть за нашу і вашу свободу.

Актуальне – скільки окупантів вже ліквідували ЗСУ станом на 14 вересня: дивіться відео