Тема сьогоднішнього блогу вас не здивує – війна в Україні. Здавалось би, про неї вже стільки всього говорили і продовжують говорити на різних рівнях – як на державному, так і побутовому.
Читайте також У нас – війна, Росія – агресор: ветеран АТО емоційно звернувся до українців
Та чим більше я спілкуюсь з однодумцями і опонентами (а це теж необхідно), тим більше розумію, що ця тема – нескінченна. Тим більше, коли її піднімають у розмовах, нерідко я помічаю певну особливість – коли плутають політику, політичні процеси з громадянською позицією, громадянською активністю.
На питання про війну на Сході несвідомі громадяни, як правило, відповідають: "Я – поза політикою”, або "Політичні теми для мене – табу", чи щось на кшталт "Це дєльожка зверху і чиста політика".
До речі, останніми тезами активно користуються окремі наші селебріті, серед яких і чемпіони-боксери. Не буду тут повторюватися – у попередніх блогах я детально аналізував їхні виступи.
До теми Українські спортсмени, які підіграють російській пропаганді: антирейтинг
Але вивчаючи різні думки та погляди щодо політики, політичних процесів та громадянської активності, громадянської позиції, я помітив деяку плутанину – саме через нерозуміння цих термінів або неправильне їхнє трактування.
Ігноруючи вибори, люди втрачають право казати, що їх не влаштовує
Я навіть звернувся до тих людей, яких ціную за виважену позицію і чию думку поважаю – із проханням відповісти, що вони вважають політикою, що громадянською позицією. І чи бачать у цьому відмінність? Чесно, я сподівався на просту відповідь. Але що цікаво, всі вони виявилися напрочуд складними і багаторівневими.
Отже, політика, чи участь у політичних процесах – це коли, наприклад, ви йдете на вибори і голосуєте, або не йдете і не голосуєте.
Тим самим ви наділяєте владою людей, щоб вони на державних посадах або десь на рівні міста чи села змогли впливати на суспільні процеси. Ну, тобто, напряму впливати на наше з вами життя. Або не наділяєте – ігноруючи вибори. Хоча потім, як на мене, такі люди автоматично втрачають право казати, що їх щось не влаштовує. Що "президент не такий", що "податки величезні", що "платіжки страшні" та й взагалі, як можна далі жити.
Бо саме на виборах ви не просто реалізовуєте своє конституційне право, ви цілком законно та обґрунтовано маєте привілей потім вимагати результатів від тих, кого обрали.
Через вибори реалізовується конституційне право/ Фото 24 канал
Війна на Сході не може не цікавити, якщо ти – свідомий громадянин
А от коли мова про громадянську позицію – то це вже геть інша історія. На шостий рік війни її просто не може не бути. В ідеалі. Але в реальності, коли я чую тезу із серії "мене це не стосується", "я поза політикою" або "без мене розберуться" – то я розумію, це – ні що інше, як небажання бачити те, що відбувається в країні насправді.
Цікаво Залаштунки війни: хто з відомих українців допомагає армії
Апелювати до здорового глузду із наведенням прикладів, коли без тебе вже "нарозбиралися” – немає сенсу. Бо людині так вже комфортно думати. Вигідно зняти із себе відповідальність. Таке буває. Але все-таки кожним таким своїм блогом я намагаюсь донести думку, що війна на Сході не може не цікавити, якщо ти – свідомий громадянин. Інакше я перекладаю це як "мені просто байдуже" або "я боюсь визнавати факт війни, бо це зобов'яже мене до певних дій".
Громадянська позиція – це коли на питання-маркери ти точно знаєш відповідь. Крим – анексований, але український. На Сході – війна. А Росія – агресор. Мені справді важко зрозуміти, коли українець не може або не хоче зрозуміти, чиєї перемоги чи поразки він хоче.
Леонід Остальцев / Фото 24 канал
Аналізуючи все те, про що я сказав, можу зробити один дуже важливий, передовсім для себе, висновок. Всі ми так чи інакше задіяні в політиці, і якщо ми не визнаємо цього факту, то це лише ускладнює наше становище. Бо це реальність, коли все це міцно переплітається між собою.
Крутий і водночас простий приклад мені навів один мій знайомий терапевт.
Коли Україна – це трикімнатна квартира, де в одній кімнаті живуть батьки, а в інших двох – брат і сестра. Це закрита система. І якщо, наприклад, брат і сестра почнуть гамселити один одного, батьки це почують, то повинні будуть відреагувати. Чим пізніше вони втрутяться, тим гіршими будуть наслідки.
Цей приклад вам може здатися примітивним, але гарно демонструє одну просту річ: або ми розплющимо очі і почнемо бачити, що відбувається у нас вдома, і відповідно, реагувати на це, або наслідки будуть такими, які вже неможливо буде виправити, просто прийшовши на вибори.