"Розпочався черговий мінометний обстріл. Біля нас дуже близько стали падати снаряди, потрапляли на подвір’я, а ми у цей час з дітьми були в домі. Кілька разів влучило у наш дім, у паркан. А коли все стихло й ми пережили усі ці вибухи, гілки й каміння, що летіли й сипалися, ми подумали, що стрілянина завершилася. І тоді я зробила велику помилку – вийшла з дому, аби глянути, бодай, чи дах цілий, чи не горимо. І тільки я вийшла, як ще один снаряд розірвався просто біля мене: я почула, як щось важке впало мені під ноги… тоді вибух, гуркіт і я втратила свідомість", — згадає жінка.
За її словами, останнє, що вона пам’ятає, як на неї посипалася земля і щось важке наче відкинуло. Чий саме снаряд це був вона не знає й досі — української армії чи терористів.
Снаряди літали з різних боків. Потім до мене повернувся зір, але не слух, я нічого не чула і постійно лякалася, хотіла бігти, бо думала, що все знову розпочинається. Тоді я зрозуміла, що бігти не можу, бо зламана нога. Донька тоді мене затягнула додому і сусіди викликали швидку. Тільки от у швидкій не захотіли виїжджати, бо тривав обстріл. І їх можна було зрозуміти,
— розповідає постраждала.
Тоді, згадає вона, її сім’я здзвонилася із українськими військовими.
"Вони ж, ризикуючи собою, відвезли мене до лікарні на легковій машині. Зрозуміли тоді, що травма складна. Тоді мене вирішили відвезти до Краматорська, але там було те ж саме. Тоді я й стала шукати шляхи, як виїхати із цієї зони. Допомогла моя донька, вона звернулася до волонтерів, які вивозять людей із зони бойових дій, і ці люди привезли мене безкоштовно до Харкова. Усім їм за це дуже вдячна", — підсумувала мешканка Слов’янська.
Як відомо, у суботу, 5 липня, українська армія звільнила від терористів Слов'янськ і Краматорськ.
Відео від "Накипело"