Що в ньому може бути, а чого бути не повинно? Які нюанси варто врахувати та чому військовий омбудсмен важливий і для цивільних – читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

До теми Креатив не змусить ризикнути життям: що важливо усвідомити про рекрутинг

Попри заголовки на кшталт "Президент призначив військового омбудсмена", це трохи не так. Президент призначив уповноваженого з питань захисту військовослужбовців, який має напрацювати спільно з Міністерством оборони законопроєкт про військового омбудсмена. І тільки тоді президент призначить військового омбудсмена.

Створення посади військового міністр оборони анонсував ще восени 2023 року, і його підтримав президент. Наприкінці 2024 року президент призначив Ольгу Решетилову уповноваженою президента України з питань захисту прав військовослужбовців та членів їх сімей і попросив уряд і парламент оперативно підтримати законопроєкт, який зараз розробляють.

Яким буде новий закон достеменно не відомо, адже його тільки напрацьовують. Однак попередньо вже можна робити певні припущення, про що йтиметься в майбутньому документі. А відтак – і почати суспільне обговорення, що має бути в законі та як зробити ключову для демократичного цивільного контролю інституцію ефективною та незалежною.

Що відомо про посаду військового омбудсмена

Нараз інститут військового омбудсмена планується у вертикалі президента (але це погана ідея й далі ми пояснимо, чому). Можливо, в законі розведуть терміни повноважень військового омбудсмена і президента.

Щодо строків, то попередньо планують, що омбудсмена призначатимуть на 4 або на 6 років – без конкурсу, оскільки законом заборонено проведення відкритих конкурсів на період воєнного стану.

Водночас, за задумом, жоден посадовець, у тому числі й верховний головнокомандувач ЗСУ (тобто президент), не матиме впливу на ухвалення військовим омбудсменом рішень. Йому самому та його представникам гарантуватиметься інституційна незалежність, високий рівень грошового забезпечення та необхідний обсяг повноважень.

Щодо структури, то має бути щонайменше 3 територіальних управління, а кадровий штат військового омбудсмена налічуватиме близько 150 людей, які матимуть доступ до державної таємниці. Крім того, в кожному силовому відомстві має бути створений структурний підрозділ, що відповідатиме за права військовослужбовців.

Що найважливіше

Найголовніший інструмент військового омбудсмена – розгляд і реагування на скарги. Планується, що терміни реагування будуть мінімальні – 3 або 5 днів, у виняткових випадках омбудсмен застосовуватиме дисциплінарну владу.

У планах ініціаторів законопроєкту – внести зміни до дисциплінарного та інших статутів, а також зміни до адміністративного кодексу, щоб омбудсмен мав право звертатися до суду в критичних ситуаціях, наприклад, для заборони людям обіймати певні посади.

Одна з ідей, що обговорюються, – впровадження сертифіката захисника. Його повинні будуть обов'язково отримати військовослужбовці, які обіймають чи планують обіймати посади, де треба керувати особовим складом. Для цього їм необхідно буде пройти спеціальний курс за напрямком захисту прав військовослужбовців.

Читайте також Протидія ворожим дронам: що нового пропонують українські розробники

Також обговорюється необхідність створити у реєстрі військовослужбовців окремий розділ щодо посадових осіб, які порушили права військових. Туди вноситимуть інформацію про заходи впливу на командира, який порушив права підлеглого. А сам цей командир не зможе претендувати на підвищення. Якщо він повторно не отримає сертифікат захисника, то не матиме права обіймати посади командирського (начальницького) рівня.

Також можливе впровадження механізму ізоляції того, хто порушив права, від того, чиї права порушено. Тобто якщо військовий омбудсмен виявить істотне порушення прав військовослужбовця, яке може загрожувати життю та здоров'ю, він матиме повноваження й можливість перемістити людину в безпечне місце.

Військові діють в умовах суворої дисципліни, підкоряючись наказам, що ускладнює можливість відстоювати свої права через звичайні механізми. У контексті сучасної України, яка вже багато років перебуває в стані війни, запровадження військового омбудсмена стало б важливим кроком у забезпеченні підзвітності армії та захисту прав тих, хто боронить державу.

Підводні камені

Окрім плюсів, варто згадати й про мінуси деяких запропонованих підходів. Чому інститут військового омбудсмена не може бути у вертикалі президента? Бо це суперечить Конституції. Повноваження глави держави обмежені статтею 106. А оскільки омбудсмен не є ані консультативним, ані дорадчим органом при президенту, то й призначати його він не може.

Крім того, президент є верховним головнокомандувачем, отже він теж має бути об'єктом демократичного цивільного контролю. Це означає, що контролювати повинні його.

Хоча всі президенти це заперечують і вважають, що їхня робота як верховного головнокомандувача не може бути об'єктом демократичного цивільного контролю (не лише парламентського).

Це один важливий нюанс: конкурс на посаду військового омбудсмена потрібен, щоб не зробити цю посаду залежною від президента. Інакше це суперечитиме демократичним практикам. Під час війни відкриті відбори проводили для інших важливих посад, зокрема голови НАЗК та освітнього омбудсмена.

Варто додати, що створення реєстру порушників прав військовослужбовців може негативно вплинути на морально-психологічний стан у війську, адже це фактично вводить презумпцію винуватості командира. Завдання військового омбудсмена – захищати права військовослужбовців, а не карати офіцерів за порушення.

Зауважте Було неналежне управління і контроль, – Драпатий розповів про розслідування щодо 155 бригади

Разом з тим, інститут військового омбудсмена має бути незалежним. Це означає конкурс для призначення та захист від звільнення. Конституція зобов'язує забезпечувати дотримання прав військовослужбовців, тому інститут військового омбудсмена повинен бути створений як центральний орган виконавчої влади в структурі Кабінету Міністрів. Основним завданням омбудсмена має стати контроль за дотриманням прав і свобод військових, а не покарання винних. За дисциплінарні стягнення повинні відповідати президент (як Верховний Головнокомандувач) та військове командування.

Як це працює у світі?

Одним із перших інститутів військового омбудсмена став парламентський уповноважений з питань збройних сил (Wehrbeauftragter) у Німеччині, заснований у 1959 році. Після Другої світової війни Німеччина прагнула створити демократичну армію, де права солдатів будуть захищені. Ця посада стала інструментом для забезпечення прозорості в армії та зміцнення громадянського контролю над військовими.

У Норвегії, Швеції та Фінляндії інститути військових омбудсменів розвивалися в межах ширших омбудсменських структур. Наприклад, у Швеції у 1915 році з'явився спеціальний підрозділ, який працював із військовими питаннями в межах загального омбудсменського офісу.

Дослідники виділяють три моделі інституту омбудсмена:

  • посада може бути інтегрована до збройних сил. Тоді омбудсмен діє в межах уряду, але зберігає незалежність в ухваленні рішень;
  • нагляд за правами військових у збройних силах є частиною обов'язків уповноваженого з прав людини, як це й було раніше в Україні;
  • незалежний омбудсмен, який займається лише справами збройних сил, як у Норвегії чи Німеччині.

Україна зараз має унікальну можливість поєднати найкращі міжнародні практики та адаптувати їх до національного контексту. Незалежний військовий омбудсмен зі штатом, фінансуванням та повноваженням стане гарантом захисту прав військовослужбовців, уникнення політичного впливу та прозорого розв'язання проблем.

Водночас в процесі запуску цієї надважливої інституції критично необхідно забезпечити конкурсну процедуру, підзвітність і чітке розмежування функцій, щоб цей орган став ефективним інструментом захисту прав наших захисників. Це надзвичайно важливо і для цивільних. Якщо вони бачитимуть, що військові захищені, то й самі куди охочіше зголошуватимуться стати до лав ЗСУ.