Визнання або смерть: справжнє обличчя терористичної дипломатії Талібану

Пояс смертника проти поясу безпеки

Пояснюючи раптове стягування загонів смертників до таджицьких кордонів, в. о віце прем'єра в новоявленому афганському уряді апелював до нібито втручання таджиків у внутрішні справи Ісламського Емірату.

Читайте також Таджикистан звинуватили у втручанні у внутрішні справи Афганістану

Абдул Гані Барадар акцентував увагу медійників на тому, що, начебто, в такий спосіб здійснюється захист інтересів країни від можливих зазіхань з боку найближчих сусідів. За необхідності вчорашній терорист публічно обіцяв владі Емомалі Рахмона відповідь на гадані зловмисні дії проти його емірату.

Водночас дещо раніше, таджики розповідали, що одержали розвідувальну інформацію, яка вказує на підготовку талібами інтервенції на територію сусідньої країни. Фундаменталісти одразу ж цю інформацію спростували, підкресливши, що жодних вказівок перетинати кордони інших країн їхні військові сили не отримували.

На тлі цих заперечень, теперішні гучні заяви екстремістського уряду виглядають, як спроба знайти формальне виправдання для подальших агресивних дій. Дій, які покликані як мінімум полоскотати нерви затятим противникам сходження нових правителів Афганістану на його політичний Олімп.

Найпершим серед таких кровних ворогів для новоспечених господарів Кабулу є президент країни Таджикистан Емомалі Рахмон. Останній не тільки категорично заперечує будь-яку можливість діалогу з новим Кабулом, а й закликає країни, які входять до безпекового об'єднання "ШОС" створити навколо нестабільної держави на чолі з новим вибухонебезпечним керівництвом пояс безпеки.

Ще далекого 1998-го, виступаючи з трибуни ООН Рахмон закликав увесь світ до побудови навколо Афганістану поясу-запобіжника. Метою такої міжнародної стримувальної конструкції повинне стати недопущення поширення за межі терористичного емірату екстремізму та наркотрафіку.

Тоді достукатися до всіх притомних держав не вдалося, тож логічно було повторно висувати цю пропозицію. Тільки тепер вже адресатами для неї стали країни "ШОС". Заклик до початку напрацювання обмежень лунав ще двічі з часів першої спроби.

Спочатку 2008-го з уст росіянина Віктора Черкесова, який на той час обіймав посаду очільника Федеральної служби РФ по боротьбі з наркотиками. Тоді ці слова прозвучали в контексті потреби обмежити інтенсивний рух наркотичних засобів по обидва боки кордону Афганістану.

До теми G20 терміново збирається через ситуацію в Афганістані

Останнє на сьогодні нагадування про необхідність таки створити багатостраждальний пояс зафіксоване на спільному засіданні глав мін оборони держав-членів ШОС та ОДКБ. Автором чергового звернення до колег став усе той же президент Рахмон.

В ситуації, коли бойовики з кордонів Афганістану загрожують безпеці Таджикистану, відповідальність за можливі згубні наслідки загострення лягає на плечі Росії.

Російський фактор

Сценарій, який розгортається у таджицько-афганському прикордонні для російського керівництва виступає свого роду повторенням подій короткочасної війни між Вірменією та Азербайджаном. От тільки цього разу в значно більших масштабах та, ясна річ, за участю інших акторів.

І щоби підтвердити свою роль щита для всього центральноазійського регіону, та й зрештою, для пострадянського простору, Москва просто таки зобов'язана буде виконати свої обов'язки взяті в рамках договору ОДКБ про надання військової підтримки союзнику, проти якого здійснюється пряма збройна агресія.

На відміну від ситуації з дріб'язковою помстою Пашиняну за непослух, тут для Путіна на карту поставлено відчутно більше – контроль над подіями у постамериканській гарячій точці.

Саме тому у Кремлі вже активно говорять про участь Путіна у запланованому на 12 жовтня саміті G20. Головною темою перемовин лідерів "клубу двадцяти" цілком очікувано має стати проблема взаємовідносин із режимом, котрий знову спрямовує Афганістан на шлях перетворення у порохову бочку.

Можна цілком резонно припустити, що РФ просуватиме власну кандидатуру на позицію першого серед рівних у випадку необхідності зітнутися з смертниками Талібану у збройній боротьбі. А згодом, можливо, і перейти в контратаку на території Афганістану аби першою почати знищення ворога у його ж лігві.

Читайте також Афганістан опинився на роздоріжжі: світ шокувало зізнання "Талібану"

Щоправда, тоді кремлівській верхівці доведеться забути про теоретичний союз з талібами для геополітичного самоствердження. Натомість будуть потрібні нові вливання фінансів та військової потуги для зачистки Афганістану від віроломних відступників з числа нової тамтешньої влади.

Вони вже встигли довести, що абсолютно не є прихильниками дотримання хоч якихось домовленостей. Навіть із Росією, візити до якої стали вже традицією, а липневий приїзд до Москви взагалі став одним з перших закордонних вояжів майбутніх ще на той момент керманичів злощасного Афганістану напередодні тріумфального повернення тих до політичного штурвалу в державі.

Визнання або смерть: єдиноможлива дипломатична поведінка Талібану

Наступною після Таджикистану жертвою має всі шанси стати Киргизстан. Глава цієї пострадянської республіки Садир Жапаров підтримав прагнення свого колеги Рахмона замкнути талібів у трофейній для них країні.

Читайте також Садир Жапаров: біографія президента Киргизстану

Проте, не Середньою Азією єдиною. Запити відносно визнання свого правління радикали вже встигли надіслати і Німеччині. Зовсім нещодавно Забігула Муджахід, якого сватають на посаду голови мінінформації у новому уряді Афганістану, у інтерв'ю німецькому виданню Welt am Sontag прозоро натякнув, що Берліну і Кабулу необхідно встановити тісні дипломатичні контакти задля фінансування афганської сфери освіти, а також сільського господарства. При чому, фінансових вливань Муджахід зажадав від німців на безкорисній основі. Зовсім не дивно, з огляду на те, що уряд талібів зараз пожинає плоди свого тріумфу у вигляді спорожнілої казни. Більша частина джерел поповнення останньої заблоковані санкціями країн, котрі входили до коаліції збройних експортерів демократії в Афганістан під проводом США.

Не забув Забігула відпустити шпильку на адресу Німеччини. Мовляв, колись німці дуже багато зробили для добробуту афганців, а зараз колишні добрі друзі обрали бік Америки.

Таким чином, поставивши в один ряд Вашингтон і Берлін, представник ісламістів дав зрозуміти в тому числі й іншим лідерам заходу, що в разі відкидання вимоги визнати владу прихильників жорстко авторитарного емірату, останні залишають за собою право на примус до миру.

Треба визнати, що ідучи на загострення із Таджикистаном, терористичний анклав, який намагається грати роль політичних еліт у Афганістані, надсилає чіткий сигнал усій світовій спільноті. Сигнал, який не двозначно промовляє, що від нині і надалі нове обличчя Афганістану відмовляється навіть вдавати хорошу міну за поганої гри та імітувати згоду з рештою світу в контексті правил гри встановлених міжнародним правом.

Афганістан під керівництвом майстрів кривавих джихадів вестиме політику принципово відмінну від загальноприйнятої. В її основі лежатиме принцип "Визнання або смерть". Це підтверджується напругою, яка мало не щодня зростає на афгансько-таджицькому кордоні.

Загострення між Таджикистаном і Талібаном стрімко наближає Середню Азію до точки кипіння. Досягнувши піку гостроти, кризова ситуація між двома державами ризикує перетворити в одну велику гарячу точку увесь середньоазійський регіон.