4 серпня спеціальний прокурор США Роберт Мюллер скликав велике журі у справі про втручання Росії в американські вибори. Мета зібрання – розслідувати зустріч сина президента США Дональда Трампа з російським адвокатом Наталією Весельницькою. Мюллер хоче дізнатися, чи пропонував хтось під час цієї зустрічі опублікувати матеріали, які компрометують Хілларі Клінтон, повідомляють офіційні джерела.

В якості напутнього слова, зверненого до Мюллера, видання Front Page Magazine надрукувало статтю, в якій спецпрокурору – якщо той дійсно хоче розібратися в ситуації – пропонують почати аж ніяк не з сина Дональда Трампа. "Копати" слід глибше, йдеться у публікації.

І, можливо, Анжела Девіс "просвітить" Мюллера,
– не без гумору пише автор публікації.

До чого тут улюблениця радянських трудових колективів, кинута "американськими капіталістами" за грати? Власне, Анжела Девіс тут – до питання про московських агентів впливу. Ця леді зовсім недарма, нагадує Front Page Magazine, підтримувала тісні взаємини з Кремлем, та ще й отримала в 1979 році міжнародну ленінську премію миру.


Країна, де переміг атеїзм, гостро потребувала нових ікон. На світлині – трудові колективи СРСР вимагають свободи для Анжели Девіс

Видання радить не забувати й про Теда (Едварда) Кеннеді та його зв'язки з Росією, чи то пак з СРСР, а також про спроби на початку 1980-х завадити програмі озброєнь Рональда Рейгана. Навіть діяльність Барака Обами, котрий "міг змовитися з Путіним" та "дозволити йому нарощувати ядерний потенціал", у той час як програма протиракетної оборони США була згорнута, також наполегливо рекомендують дослідити.

Читайте також: Росія взяла військову стратегію з гітлерівської концепції, – Піонтковський

Але починати варто передусім з Комуністичної партії США, переконані журналісти Front Page Magazine. Вона, пише видання, "з самого початку була російським проектом, яким керував Володимир Ульянов, також відомий як Ленін". Ця політична партія, зазначається у статті, також постійно намагалася втрутитися в американські вибори, запускаючи московських агентів. І хоча всіх їх за останні сто років відстежити непросто, ми сьогодні торкнемося американської Компартії в цілому. Якщо вже самі американські медіа радять починати пошук "засланих козачків" саме з неї.

Батьки-засновники Компартії США: коротко про персоналії

Виникнення Компартії в Америці безпосередньо пов'язано з Жовтневою революцією в Росії. Організаторами партії були учасники подій в Петрограді, які не раз зустрічалися з Леніним, Троцьким, а також були свідками становлення радянської влади. Джон Рід, Роберт Майнор, Чарльз Рутенберг – ось лише деякі з них.

Відомий американський історик Річард Пайпс у своєму дослідженні "Росія при більшовиках" зазначає, що особливе місце серед цієї плеяди належало Джону Ріду – автору "Десяти днів, які вразили світ" – книги, яка більше за інші спонукала іноземців поглянути на російську революцію, як на славетну романтичну пригоду. Іноді Ріда називали "наївним попутником". Однак попутником він був радше "жадібним".

Стало відомо, що в грудні 1920 року Рід отримав з комінтернівської скарбниці дорогоцінних металів на суму 1000 доларів,
– пише Пайпс.

Гроші, на ті часи, солідні. Але й він почав розчаровуватися в більшовизмі, про що воліли мовчати. Під час поїздки Волгою Рід побачив страшні картини розорення населення, доведеного до зубожіння. Бідолаха помер у 1920 від тифу, повністю відвернувшись від ідеї російської революції. Але поховали його біля Кремлівської стіни в Москві.


Американський комуніст Джон Рід – один із тих, кого поховано під Кремлівської стіною. Навіть попри його розчарування в комунізмі

Не меншу роль у становленні Компартії США зіграв Александр Біттельман, член її Центрального комітету. Протягом декількох років він перебував в Москві, а в 1930 році в якості представника Комінтерну виїжджав до Індії, і після повернення до США деякий час займався латиноамериканським сектором.

Читайте також: Політолог розповіла про стратегічну помилку Кремля, за яку Росії доведеться заплатити

Крім нього, одним із лідерів компартії США був відповідальний співробітник Комінтерну Йозеф Погані, репресований в СРСР в 1937 році. Вільям Уейстоун також був одним із секретарів компартії. У 1929 році його відрядили до Москви в якості представника партії при Комінтерні. Повернувся до Америки Уейстоун у 1931-му.

Багато хто з батьків-засновників Компартії вчився в Москві, а деякі генсеки навіть поховані біля Кремлівської стіни. Спочатку існували дві підпільні компартії: Комуністична партія Америки і Комуністична робітнича партія, яку очолив Джон Рід. Згодом, за рішенням Москви, ці структури об'єднали.

На початку 1939 року Компартія США налічувала вже 100 тисяч членів. Це була вже серйозна політична сила. А за кілька років перед тим, у 1934-му, 8-й з'їзд КП США прийняв платформу, де головним завданням було перетворення США на робітничо-селянську республіку. Платформа ця була "спущена" з Москви. Всього ж, за даними істориків, через компартію США пройшло близько чверті мільйона чоловік.

Поінформовані джерела повідомляють також і вкрай цікаві відомості про участь американських комуністів у розвідувальній роботі. Багато розвідданих СРСР отримав саме від своїх заокеанських однодумців, особливо в області ядерних технологій. І, тим не менше, перетворити США на "робітничо-селянську республіку" місцеві комуністи не зуміли. Ідея явно не була популярною серед переважної частини населення.

Тож на президентських виборах, в яких брала участь компартія, вона традиційно збирала невелику кількість голосів, хоча гроші на ці вибори Москвою завжди виділялися чималі. Втім, перемога й не була метою американської Компартії. Навіть в 80-ті роки минулого століття основна ціль партії в її Статуті була сформульована як "побудова соціалістичного суспільства". "Іншої мети у марксистсько-ленінської партії бути не може", – йшлося в документі.

Але дійсність щодня доводила, що мета ця подібна до фантазії. Тому керівники компартії США почали підкреслювати, що соціалізм – це справа не сьогоднішнього дня, але недалекого майбутнього. Хоча боротися за мету необхідно вже сьогодні.

І шлях до її досягнення лежить через боротьбу за радикальні реформи, які можуть бути проведені лише урядом, створеним народними масами в результаті антимонополістичній боротьби.

Джерела фінансування

Гроші на фінансове забезпечення Компартії США виділяв Комінтерн. Себто Комуністичний Інтернаціонал – організація, створена у 1919 році для об'єднання компартій різних країн. Керували Комінтерном, природно, з Москви. Звідти де-факто йшли й кошти на поширення комуністичних ідей. Компартія США не була винятком. Тільки з липня 1919 року по січень 1920-го американські "товариші" отримали коштовностями 2 мільйона 700 тисяч радянських рублів.

Читайте також: Світ повинен знати правду про режим, яким надихається Росія, – Климпуш-Цинцадзе

Укладач збірника "До питання про фінансування компартії США Комінтерном" Н. Курков зазначає, що зараз немає можливості визначити, якою саме мірою Росія через Комінтерн задовольняла фінансові потреби Компартії США. "За приблизними оцінками", золото Комінтерну "в бюджеті компартії США становило 25-30%".

Такі субсидії були вельми важливими і суттєвими. Основні засоби для існування Компартії надходили з автономних джерел (членські внески, пожертвування, вклади заможних спонсорів тощо). З фінансових звітів керівництва компартії за 1923 – 1925 рр. стає зрозумілим, що середньомісячний бюджет тільки центрального партапарату, розрахований на покриття витрат щодо його функціонування, становив близько 10 тисяч доларів. Сума на ті часи величезна.

Виділялися гроші Москвою і для участі американської Компартії на президентських виборах. Так, з лютого 1924-го по 1 червня 1925 року на ці цілі Москва виділила понад 43 000 доларів. У грудні 1925 року надійшли солідні кошти для видання в Америці книг Леніна. Через Компартію США гроші передавалися і для Комуністичної партії Канади.

З утворенням "світової системи соціалізму" в СРСР був створений загальний фонд для надання фінансової та іншої допомоги іноземним компартіям.

З розпадом Радянського Союзу і табору соціалізму американська Компартія звела свою діяльність до мінімуму, і зараз в країні діють розрізнені групи троцькістського, анархістського та іншого штибу, які практично не мають жодного впливу на політичне життя країни. Як єдине ціле компартія США перестала функціонувати.

Читайте також: Всім, хто ностальгує за СРСР: ТОП-9 міфів про життя у "совку"

Але ще за життя Компартії США окремо від неї виникла цікава організація під назвою марксистсько-ленінська Всесвітня робоча партія – ВРП, яка за час свого існування підтримувала радянські акції в Угорщині, Чехословаччині, Афганістані. Сьогодні вона захищає терористів в Іраку, північно-корейський режим, бере дуже активну участь в організації різного роду демонстрацій у США.


Сучасний плакат із сайту https://www.workers.org/ – ресурсу Всесвітньої робочої партії. "Ілліч" закликає профінансувати революцію, отже, з грошима у ВРП певні складнощі

У ВРП немає тисяч членів, які платили б внески, і профспілки вона не контролює. Але із завидною постійністю протягом багатьох років її ватажки відвідують Багдад, Пхеньян, Гавану. Очевидно, що зараз ВРП намагається зайняти нішу, яка звільнилася після краху Компартії США. Але немає надії, що вона може перетворитися в масову організацію. Частина країн Європи на власній шкурі пізнала, що таке "робітничо-селянська держава". І охочих повторити цей досвід знайти наразі складно.


З російською мовою у "товаришів" з ВРП вже не так добре, як у часи Комінтерну, тому не цілком зрозуміло, з ким саме вони висловлюють солідарність. Але висловлюють

За матеріалами роботи Олександра Мішуловича "Змовники, або Короткий курс історії Компартії США".

Для довідки: Олександр Мішулович народився у 1937 році в Харкові. Закінчив Харківський політехнічний інститут. Із 1978 року живе в США.