Чому ми не змогли відстояти Вугледар?

Росіяни мали беззаперечний козир

Вирішальна битва за Вугледар розпочалася не 20 вересня 2024 року, коли передові підрозділи російських окупантів по трасі 0532 впритул підійшли до східної частини міста, а набагато, набагато раніше. Січень 2023 – початок наступу на Новомихайлівку та формування північного флангу з виходом через Костянтинівку на трасу 0532.

Читайте також Чому нації Східної Європи ніколи до кінця не зрозуміють українців

9 місяців тому російські військові розпочали наступ, метою якого був вихід на трасу 0532 і, фактично, до Вугледару. Саме тоді битва і почалася.

Ворог мав кількісну перевагу в особовому складі, техніці, артилерії, але ключову роль зіграла авіація. Домінування тактичної авіації у повітряному просторі та відсутність ефективної протидії призвели до того, що лінії оборони, рубежі, позиції щодня засипалися не лише реактивними снарядами та ствольною артилерією, а й КАБами та НАРами.

9 місяців окупанти методично перемелювали наші позиції та повзли до своєї мети, до 0532. Вони втрачали десятки тисяч солдатів, тисячі одиниць техніки, але мали незаперечний та дієвий козир – авіацію.

Коли почалася генеральна битва за Вугледар, місто буквально стирали з землі цілодобовими ударами "КАБ". Вугледар став епіцентром застосування цих засобів ураження. Утримання жодної з локації у місті не уявлялося можливим при настільки інтенсивних ударах 250, 500 та 1500 кілограмовими бомбами.

За якої умови ми б могли відстояти Вугледар

Чи змогли б відстояти Вугледар? Так. Якби російська авіація виявилася недієздатною і боялася б сунутися в наш повітряний простір, або частина її бойових літаків, наприклад "Су-25", просто фізично не змогли б долітати до лінії зіткнень. Якби російським літакам довелося злітати з авіабаз на території Росії за межами 300-кілометрової зони від кордону з Україною, то 80% ударних засобів, залучених в українському повітряному просторі, просто б до нього не долітали.

Актуально Вугледар був оборонною фортецею: де тепер наступатимуть росіяни

Можливість оперування в такому радіусі залишалася б в основному в "Су-34" і "Су-35", при цьому, з неповним бойовим навантаженням.

Якби окупанти втратили 80% підтримки своєї авіації, то зараз ми б обговорювали не окупацію Вугледара, а те, як росіяни успішно збагачують своїми тілами Калинівський кар'єр або як загрузли біля Широкої Балки.

Але, з усім відомих причин, цього не сталося, а безкарне панування ворожої тактичної авіації триває.