Владімір Путін не приїхав на переговори з Володимиром Зеленським у Стамбул і не погодився на 30-денне перемир'я. Укладання мирної угоди найближчим часом є малоймовірним, адже і Україна, і Росія мають різне бачення щодо того, як мають проходити переговори про завершення війни.

З одного боку – Україна, яка вважає, що для переговорів потрібен режим тиші. З іншого – Росія, зокрема Путін, який боїться того, що може статися після 30 днів перемир'я. Більше про переговори, як довго Росія збирається воювати та яка ситуація в оточенні Путіна – в інтерв'ю 24 Каналу розповів генерал-майор Збройних сил Великої Британії у відставці Чіп Чепмен.

Варте уваги Зустріч України та Росії завершилася: усе, що відомо про переговори у Стамбулі

Чи можете ви уявити сценарій, у якому Владімір Путін особисто зустрічається із Володимиром Зеленським?

Можу, але не думаю, що це станеться найближчим часом. Думаю, головна проблема полягає в тому, як обидві сторони зараз сприймають цю ситуацію. Вони дивляться на це з протилежних кінців спектра. Україна та Захід розглядають це з погляду початку процесу, тобто перемир'я на 30 днів має запустити процес переговорів.

Росія розглядає це з позиції кінцевого результату, враховуючи два аспекти: вони не хочуть віддавати окуповані території України та звинувачують у всіх бідах Захід. Вони вважають, що Україна – союзник Заходу, тому хочуть, аби Україна або припинила своє існування, або стала васальною державою під чоботом Росії. На мою думку, це кінцева стратегічна мета Путіна. Вона не змінилася.

Повне інтерв'ю з генерал-майором Великої Британії у відставці: дивіться відео

Після збору "Коаліції рішучих" в Києві Путін провів пресконференцію вночі. Чи не думаєте ви, що російський диктатор також намагається знайти вихід для себе та свого режиму, але на умовах, які підходять для Росії?

Війна закінчується з низки причин: воєнна перемога, що малоймовірно для обох сторін, неможливість перемоги або через надто високі витрати, які змушують країну розпочати переговори. З погляду Путіна, який вже 25 років при владі в Росії, варто розглядати причини, чому війни не закінчуються. Перша причина – страх лідерів втратити владу.

Зеленський заявив, що готовий піти заради справедливого та міцного миру. Ви не почуєте таких слів від Путіна. Йому потрібно здобути достатню перемогу, щоб виправдати жертви, що й утримує його у війні. І саме це ставить його в глухий кут: або російська армія піде з поля бою, як це сталося в 1917 році, хоча не думаю, що ми зараз побачимо це, або зруйнується економіка.

До речі Росія піде у фінансову ізоляцію: ЄС готується вдарити по банках, які підтримують Путіна

Хоча є деякі ознаки того, що ситуація з економікою погіршується. Ми часто схильні перебільшувати це. Я пам'ятаю, як у 2011 – 2012 роках говорили те саме про російську економіку. А вона змогла протриматися ще стільки років. Євгєній Пригожин говорив, що Росії, можливо, доведеться жити кілька років як Північна Корея. Якщо вони зламали розум народу, як це сталося із більшістю росіян, то вони можуть це витримати.

Третя можлива причина закінчення війни – дезертирство оточення Путіна. Але ознак цього поки що немає. "Путінці" зараз сильні, відступів серед еліт немає. Путін продовжуватиме війну, щоб виправдати вже зроблене. Він вперше назвав це війною, але політично йому важко вийти з неї без переконання росіян, що він утримав хоча б окуповані території. Він "вписав" їх у законодавство, але не контролює їх. Ідея віддати всі ці землі Росії – це абсурд.

Чи боїться Путін втратити свою владу, якщо буде досягнуто перемир'я на умовах, які підходять нашій державі?

Так, думаю, Путін боїться того, що буде після перемир'я на 30 днів. Президент Трамп чітко сказав, що його мета – закінчити війну. Основне завдання, на його думку, – перемир'я та переговори. Не думаю, що Трамп розглядає це як перемогу чи як поразку. Він бачить це як припинення вбивств. Багато в чому можна сказати, що це підхід, який орієнтується на гуманітарну сторону. Мир через гуманітарну призму.

Проблема в тому, що це винагороджує агресора. Захід та Україна повинні наполягати на справедливому мирі відповідно до міжнародного права, статуту ООН та резолюцій Генасамблеї. Я це підтримую. Але існує велика прірва між цією позицією і тим, чого хоче Росія.

На переговорах у 2022 році у Стамбулі Росія хотіла, щоб Україна здалася. Цього не станеться. Ця прірва між двома сторонами все ще настільки велика, що це змушує думати, що досягнення довговічної мирної угоди найближчими тижнями є дуже малоймовірним. Перемир'я навряд чи буде стійким, що підтверджує історичний досвід.

Зверніть увагу Як пройшла зустріч з Росією у Стамбулі: головні тези української делегації

Наприклад, для закінчення Корейської війни знадобилося 2 роки та 500 переговорів. Щоб завершити В'єтнамську війну, знадобилося 5 років переговорів, перш ніж була підписана Паризька мирна угода. Переговори не завжди можуть бути завершені за кілька тижнів, як цього хоче Трамп. Але дипломатія та переговори у таких складних конфліктах та питаннях самовизначення працюють не так швидко.

Як довго Путін може продовжувати війну проти України з огляду на дефіцит людських ресурсів, боєприпасів та економічні проблеми?

Економіка Росії не у вільному падінні, але під тиском. Путіну допомагає стратегія виживання.

Так, 80% імпорту із Китаю – товари подвійного призначення. Крім того, Китай таємно підтримуватиме Північну Корею в її діях, пов'язаних із боєприпасами, адже це дозволяє їм розігрувати карту нейтралітету. Не думаю, що Китай хоче, щоб Росія програла, але вони хотіли б бачити якийсь мир. З огляду на те, що я щойно сказав, Росія стає потенційно васальною державою Китаю.

Путін вважає, що перемагає. Він діє поступово. Коли президент Трамп припинив постачання в лютому та березні, було очевидно, що армії, які наступають, рідко зупиняються, коли сприймають своїх супротивників як слабших. Кожен захоплений кілометр коштує все дорожче, але Путін не оцінює це з огляду на людські втрати.

Путін дивиться на війну через призму політичних цілей, а не втрат. Війну не припиняють через мільйони жертв. Вона ведеться заради політичних цілей. Путін не досяг усіх своїх політичних цілей, і тому Дмітрій Пєсков, наприклад, завжди говорив, що військові операції продовжаться доти, доки не будуть виконані всі завдання. Сєргєй Лавров вважає перемир'я марним. Росія все ще покладається на силу, хоча досягти мети зараз навряд чи можливо.

Чи не здається вам, що нинішні військові цілі Росії нереальні? Чому росіяни цього не розуміють?

Росіяни не ставлять конкретні терміни. Ми оцінюємо ситуацію за тижні, місяці, роки. Путін та його оточення дивляться на це не в короткостроковій перспективі, а як на відновлення російської імперії та цивілізації протягом десятиліть та століть. Зараз є невідповідність між цілями та засобами, але це може змінитися. Росіяни бачать ситуацію набагато ширше, не обмежуючись короткостроковою перспективою.

Які шанси на повторення подій, подібних до заколоту Пригожина в Москві, чи на якусь революцію? Російського генерала Сєргєя Суровікіна, який очолював армію Росії в Україні, відправили до Африки працювати у російському посольстві.

Це пов'язане з можливими перебіжками в російської армії. Дії Суровікіна можна інтерпретувати як спробу запобігти цьому. Що Росії справді потрібно, то це ресурси, які вони збирають у таких місцях, як Судан чи Буркіна-Фасо.

Завжди існує ризик перебіжок у російській армії, коли окремі підрозділи переходять у більші формування. Це було б небезпечно, але організація навколо Путіна наразі є досить стійкою. Хоча те, що виглядає як стійкий режим, одночасно може бути крихким режимом. Якщо режим здається стабільним зараз, це не означає, що він не стане крихким у майбутньому.

Як ви оцінюєте зміни військових цілей Росії? Окупанти намагаються зосередитись на досягненні короткострокових цілей, зміцнюючи контроль над окупованими територіями.

Думаю, це пов'язано з тим, що ми говорили раніше. Якщо не вдається досягти максималістської мети, яка полягає у знищенні суверенітету України та всієї цієї нісенітниці щодо "денацифікації", то треба повернутися до мінімалістських цілей. А це, безумовно, збереження Криму, Запоріжжя, Херсона, Донбасу та Луганська у складі Росії.

Це, ймовірно, буде мінімальна позиція Путіна на переговорах, але з додаванням таких умов, які не будуть прийнятні для України, як-от розмір української армії, вимога нейтрального статусу та інші речі, які можуть у майбутньому призвести до того, що якщо Україна не отримає гарантії безпеки, то Росія зможе порушити ці умови й поступово поглинути решту територій України. Не обов'язково, що це відбудеться в наступному році чи через 5 років.

Як довго Путін зможе витримувати тиск із боку Трампа та європейських союзників? Як ви оцінюєте можливість укладання угоди про припинення вогню хоч би до кінця цього року?

Думаю, він може витримувати цей тиск досить довго, адже він саме така людина.

Крім того, важливий момент полягає в тому, що Трамп дуже непередбачуваний. Він не діє у лінійній стратегічній манері. Він гнучкий чоловік. Ми бачили це за його підходом до тарифів. Сьогодні він може підтримувати Україну, а 2 місяці тому він цього не робив. Він не має принципів у міжнародних відносинах, тому речі можуть дуже швидко змінитися. Не можна точно сказати, звідки прийде наступний крок.

Єдина людина, яка, на мою думку, дотримується одного й того ж погляду, – це генерал Кіт Келлог. 6 місяців тому його позиція була зрозумілою: агресор – Росія, Україна має прийти на переговори, інакше підтримка буде припинена. Так само він звертався до Росії, щоб вона сіла за стіл переговорів, бо якщо ні, то США підтримають Україну.

Читайте також Європа розчарована діями Трампа, а той не поспішає тиснути на Путіна, – Bloomberg

Приблизно місяць тому не було зрозуміло, чи російська сторона сидітиме за цим столом переговорів поряд з американською стороною. Тому непередбачуваний лідер, який може швидко змінити свою думку, завжди робить ситуацію складною для прогнозування.

Саме тому зараз ми можемо сказати, що підтримка як від "Коаліції охочих", так і від західноєвропейської сторони залишається сильною, оскільки це життєво важливий інтерес західної Європи. Їм потрібно, щоб Україна здобула перемогу, особливо зважаючи на те, що стратегічний інтерес Росії полягає у відновленні втрачених територій та сфер впливу, що було б небезпечним для всієї західної Європи.

Однак це не обов'язково збігається з поглядами США. Ми маємо почекати й побачити, як ситуація розвиватиметься.

Чи вважаєте ви реалістичним сценарій коаліції Великої Британії та Франції для фіналу війни в Україні та можливе розгортання їхніх військ для забезпечення припинення вогню?

Будь-який сценарій залишається реалістичним, поки це не перестане бути так. Не можна виключати жодного сценарію. Щодо цього я сказав би, що Росія не повинна мати права накладати вето на таку опцію. Варто зазначити, що сама Росія має миротворчі сили в Придністров'ї та Південній Осетії, щоб запобігти, наприклад, прагненню Молдови та інших колишніх радянських республік рухатися на Захід.

Думаю, такі сценарії мають залишатися можливими, зокрема й варіанти із зоною заборони польотів. Це може бути частиною переговорів – де це може бути і які можливості матиме. Але не варто зараз відкидати це. Тож це буде цілком реалістично, якщо допоможе забезпечити стійкий та довгостроковий мир. Це справді реалістична концепція зараз.

Європейські лідери та військові планувальники тепер більше фокусуються на можливості запровадження зони заборони польотів над Україною, а не на розгортанні військ на землі, оскільки у Великій Британії та інших європейських країнах існує серйозний дефіцит військ. Що ви думаєте про це?

Це може бути варіантом. Це вже спрацювало раніше. Наприклад, після Першої світової війни в Перській затоці запровадили зону заборони польотів, і вона спрацювала дуже добре. Це може створити для Росії додаткові витрати, якщо вони спробують перейти кордон. Як правило, ведення бойових дій та можливість застосування п'ятої статті, наприклад, при збитті літаків, роблять обговорення складними та затяжними.