Про походження назв місяців, розповідає 24 Канал посилаючись на "Вікіпедія".

Дивіться також Будинки не "отаплюються": як сказати про тепло в оселі українською

Коли закріпилися назви українських місяців?

Український календар – це відображення життя наших предків, оскільки пов'язані з природними явищами та господарською діяльністю.

Українські назви місяців сформувалися ще в давньоруські часи, але остаточно закріпилися в літературній нормі у XIX – XX століттях, коли вони стали офіційними в українській мові та витіснили латинські форми, поширені в інших слов’янських мовах, зокрема в російській.

В часи Середньовіччя та Нового часу ми можемо зустріти паралельне використання народних назв та церковно-латинських (наприклад, "январь", "февраль"). Латинські та церковнослов’янські назви були офіційними, але народні активно жили в побуті.

Під час Національного Відродження столітті українські письменники й мовознавці (зокрема Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш) свідомо використовували народні назви місяців у літературі, закріплюючи їх як маркер мовної ідентичності.

У період українізації 1920-х років українські назви місяців були офіційно закріплені в календарях, шкільних підручниках і словниках. Відтоді вони стали літературною нормою.

Походження назв українських місяців?

У сучасному календарі закріплено 12 назв місяців, які використовуються в офіційних документах. Їх назви відсилають до характерного моменту того сезону та місяця, як у діяльності, так і природних явищ. Крім того, все частіше мовознавці розповідають і про інші давніші назви, як нагадування про багату мовну і культурну спадщину.

Далі ми наведемо назви (варіанти інших назв та походження слова):

  • Січень (тріскун, сніговик, льодовик, просинець) – від слова січа, розчищення лісу.
  • Лютий (крутень, зимобор, бокогрій, криводоріг, громник) – від лютої, суворої погоди.
  • Березень (березоль, березозорь, сочень, соковик, протальник, "з гір потоки", заграйярочки, капельник) – від берези, що починає сокорух.
  • Квітень (цвітень, краснець, снігогін, дзюрчальник, водолій, лукавець) – час цвітіння.
  • Травень (травник, пісенник, місяць-громовик) – буйна трава.
  • Червень (кресник, червець, ізок, гнилець) – від червців, комах, з яких добували фарбу.
  • Липень (липець, сінокіс, косень, грозовик) – липи квітнуть.
  • Серпень (копень, гедзень, хлібочол, жнивець, спасівець) – від серпа та часу жнив у цьому місяці.
  • Вересень (сівень, вереснець, ревун, "бабине літо") – від вересу, що цвіте.
  • Жовтень (падзерник, костричник, весільник, зазимник) – жовте листя.
  • Листопад (падолистом, напівзимником, "братчин") – падіння листя.
  • Грудень (хмурень, мочавець, солоноворот) – від "груда" – мерзлі грудки землі.

12 місяців українською / Українська Грамота

Ці назви – поетичний календар, що відображає ритм природи й життя українців. А тому і щоб вивчити назви місяців, їх найкраще поєднати з природними образами, народними традиціями та асоціаціями.

Українські назви є частиною мовної ідентичності тому слід їх знати, розуміти походження і пишатися, що ми зберегли своє, а не запозичили чужий календар.