Що робити Україні, якщо переговори зайшли в глухий кут?
1. Після зашкального підняття ставок щодо Гренландії настав час більш реалістичних переговорів. І тут маємо позитивні новини: Дональд Трамп особисто підтвердив, що скасовує тарифи проти європейців і йому подобається ідея Марка Рютте про отримання американського суверенітету над невеликими частинами Гренландії для побудови воєнних баз. Про це пише Вадим Денисенко.
Читайте також Світ остаточно змінився – настав час об'єднатися проти тиску великих країн
Якщо все піде нормально, а схоже, що цей сценарій базовий, то питання Гренландії стане черговою умовною зірочкою на фюзеляжі Трампа. Але це не скасовує всіх тих базових викликів, які запустив Трамп. І, повторюся, з Трампом нам жити наступні три роки.
2. Рада миру – це, на жаль, один із тих викликів, на який доведеться давати відповідь. Ця структура не замінить ООН, вона має всі шанси померти доволі швидко. Не виключено, що вона була вигадана кимось з оточення Трампа, щоб збити його нав'язливу ідею балотуватися на третій строк. Адже навіщо бути президентом США, якщо можна стати королем світу? Але це гіпотези про майбутнє.
Поки Трамп буде грати в гру "ООН-2.0" і велика частина світу змушена буде йому підігрувати. У нас тут немає вибору: ми маємо наразі тягнути час, дивитися за тим, чи вироблять консолідовану позицію в ЄС і чи захоче вступати в цю раду Росія. Наш підхід має бути максимально прагматичним: якщо це допомагає в мирному процесі – ми вступаємо, не допомагає – не вступаємо.
Усі ці пишномовні речі "як же ми будемо перебувати в одній організації з Росією та Білоруссю" – контрпродуктивні. Будемо, якщо знадобиться, так само як і в ООН. Рада миру наразі виглядає як тимчасове явище, до якого треба зараз саме так і ставитися.
3. Після Гренландії в Трампа вивільниться час для України та Ірану. Я не сумніваюся, що зараз Путін запропонує якісь чергові неприйнятні умови миру, і весь переговорний процес піде на нове коло. Конструкція переговорів, яка існувала досі, зайшла в глухий кут. Оскільки ми повністю залежні від США, як головного переговорника, у нас немає іншого варіанта, ніж шукати відповідь на питання: "Чому ця війна не вигідна США?"
Продовжувати жити в чотирикутнику "території – зняття санкцій з Росії – вигоди для США – європейські цінності" можна, але за рік ми не досягли фактично нічого. На столі лежать ті самі карти, і у 2026 році вони будуть незмінними.
4. Кампанія "війна не вигідна Трампу" – складна і системна. Але якщо до неї поставитися саме як до кампанії, а не до кавалерійського наскоку, в неї можна зіграти.