Я хочу пояснити, що за цим стоїть. Але спочатку – про одну принципову річ. Коли говориш про корпус, легко загубитися в цифрах і першостях. Збиті дрони, проведені місії, відсотки зростання. Усе це важливо. Але за кожним успіхом тут є конкретне ім'я. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Зауважте Луганщина під контролем дронів Третього армійського корпусу
Третій армійський корпус в іменах
Перше з цих імен – це командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький. Саме його візія, стратегія і стиль управління командою – той самий принцип команди команд, який описав адмірал Маккрістал, – дають мені змогу зараз писати про високі результати на різних напрямках.
Саме тому, розповідаючи про рік корпусу на бойових, я починаю з важливих для мене людей. Це мої побратими та командири бригад, які прийшли з окопів і саме тому мають повагу особового складу. Ярослав Левенець ("Бот"), Володимир Фокін ("Фока"), Ігор Михайленко ("Черкас"), Дмитро Рогозюк ("Рогозь"), Олександр Шаповал ("Шапа").
Під керівництвом Олега Петренка "Штабний фонд Трійки" вибудував ефективну систему фандрейзингу та партнерств, завдяки якій на потреби корпусу регулярно залучаються сотні мільйонів гривень. Це дозволяє оперативно забезпечувати військо технікою, технологічними рішеннями та іншими критично важливими ресурсами.
Наших бійців рятують медики Вікторії Ковач ("Авіцени"). Під її керівництвом прямо в корпусі вперше розгорнули ВЛК. "Янголи" Олени Толкачової ("Гайки") поруч з пораненими від початку і до повернення в стрій. Ця колонка – про систему. Але система тримається на незламних духом людях.
Реформа армії під час війни
Перш ніж говорити про досягнення, треба сказати правду про те, з чим корпус починав. Бригади, які входили до його складу, були у важкому стані, часто виснажені за різними параметрами. Особовий склад не довіряв командирам.
До корпусної реформи Україна втрачала до 70 квадратних кілометрів на стратегічно важливих напрямках щомісяця – у смузі від Борової до Лиману. Сьогодні тут воюють три армії Росії: 20 і 25 загальновійськові та 1 танкова.
Реформувати армію під час активних бойових дій – завдання, яке в теорії вважається майже неможливим. Але історія знає прецеденти. У жовтні 1973 року Ізраїль пережив, мабуть, доволі складний момент свого існування: несподіваний одночасний удар Єгипту і Сирії в день Йом-Кіпур. У перші 48 годин фронт тріщав. Окремі підрозділи відступали з величезними втратами, командна вертикаль на деяких напрямках фактично розпалася.
Але вже за кілька діб ізраїльська армія не просто зупинила наступ, а перехопила ініціативу, переправилася через Суецький канал і оточила єгипетську армію. Що переломило ситуацію? Не кількість техніки – її не вистачало. Не підкріплення – вони ще не встигли підійти. Перелом забезпечила якість командування на середній і нижній ланці, здатність командирів діяти самостійно в умовах хаосу та перебудовуватися просто в бою. Саме це Ізраїль роками вкладав у своїх офіцерів і сержантів – і саме це спрацювало в критичний момент.
Третій корпус зіткнувся з подібним викликом: перебудовуватися треба було не після стабілізації, а просто зараз, під вогнем. Рік тому Андрій Білецький сказав: "Наші плани – змінити принципи цієї війни. А значить, змінити й сам хід війни на користь України. Основними китами для нас стали: бойова підготовка, професійний сержантський корпус, робота з управлінням, плануванням і технологічність". Це не гасла. Це операційна програма, яку корпус виконував паралельно з веденням бойових дій.
Смуга Третього корпусу сьогодні – одна з найбільш стабільних на фронті. Разом з приданими підрозділами ми не дали ворогу наблизитися до Ізюма та Слов'янсько-Костянтинівської агломерації. Ба більше, ми утримуємо три населених пункти на Луганщині, не даючи Росії повністю окупувати регіон. Символічно, що один із них – село Надія – захищає "Трійка".
Російській чисельності ми протиставляємо свою якість. Усі бригади корпусу виросли кількісно і якісно, скоротили втрати, стали воювати ефективніше. Один із наслідків: відсоток СЗЧ у корпусі вдвічі нижчий, ніж у Силах оборони загалом. Це показник не просто дисципліни, а довіри.
Читайте також "Тепле місце оператора треба заслужити": історії бійців "Феніксу", які керують дронами
Логістика як зброя
Великий Сунь-цзи колись написав: "Лінія між порядком і хаосом лежить у логістиці". Для мене це не красива цитата, а операційна реальність. Логістика – мій напрямок роботи в корпусі. Але я переконаний у її ключовій ролі не тому, що це моя зона відповідальності. А тому, що за два роки бойових дій я бачив, як найбільш мотивований боєць, найкраще озброєний підрозділ і найгеніальніший план – усе це розсипається, якщо не забезпечені патрон, паливо й евакуація пораненого вчасно.
Логістика та технічне забезпечення Третього корпусу – це окрема історія системної роботи з конкретними іменами й результатами.
Корпус розгорнув сучасну майстерню, де ремонтують міномети й гармати без залучення оборонних підприємств. Для дронів друкують запчастини на 3D-принтері. Мобільні майстерні суттєво прискорили роботу виїзних ремонтних бригад. Ремонтно-відновлювальний батальйон "Трійки" неодноразово визнавали найкращим серед нових підрозділів усіх родів військ.
Запроваджена в корпусі нова система розподілу та заявок на дрони виявилася настільки ефективною, що її перейняло УОС і поширило на інші корпуси. Впровадження системи Delta в логістику підняло обізнаність штабів і прискорило реагування на події. Начальника тилу Віктора Чесака і начальника озброєння Рашита Бікташева відзначили державними нагородами як кращих у своїх напрямках серед армійських корпусів. Це не випадково.
Одна із запорук успіху – це прикриття. Саме тому ми створили власний зенітний ракетно-артилерійський полк "Аквіла" – унікальну структуру для сухопутного корпусу. "Трійка" має перше місце серед підрозділів Сухопутних військ за збитими повітряними цілями. За рік знищено близько двох десятків засобів повітряного нападу, зокрема "Шахедів", які атакують мирні міста.
Роботи, які воюють, рятують і возять вантажі
Коли я кажу, що корпус є абсолютним лідером із застосування наземних роботизованих комплексів, – це не перебільшення. Приблизно кожен другий НРК всієї армії воює в смузі Третього корпусу. Рота ударних НРК NC13 друга "Макара" – перша у світі за допомогою наземного робота взяла в полон росіян на Харківщині без піхоти та втрат. Гусеничний НРК з кулеметом M2 Browning самостійно утримував позиції без присутності піхоти півтора місяця.
Але НРК – це не лише бойові операції. Евакуація поранених і логістика на окремих ділянках відбуваються повністю за допомогою роботів. 70% вантажів на фронті перевозять НРК Третьої штурмової бригади. Корпус евакуює роботами навіть цивільних із прифронтових міст.
У корпусі створили першу в Україні школу НРК: власний полігон, симуляторну залу, майстерню та парк бойових роботів. За е-балами Brave1 за операції з НРК корпус посідає перше місце серед усіх підрозділів ЗСУ з великим відривом.
Корпус першим в Україні реалізував масштабну протидію дронам Mavic і розробив принципово нові тактики боротьби з FPV. Доктрина застосування безпілотних сил, яку корпус написав першим, сьогодні є єдиним комплексним документом не лише в ЗСУ, а, ймовірно, і у світовій практиці.
Справедливість і людяність зашиті в наше ДНК
Я багато писав про те, що армію неможливо будувати без справедливості та поваги до людини. Третій корпус – це спроба довести це на практиці. І ця спроба дає конкретні результати.
Корпус має один із трьох окремих медичних батальйонів у Силах оборони, причому перший, що почав працювати безпосередньо в зоні бойових дій. Є власна військово-лікарська комісія – вперше в ЗСУ бійці проходять її прямо в корпусі, без зайвої бюрократії. Власний клінічний банк крові. Власна лікарня з неврологом, психіатром, стоматологом. Реабілітація без евакуації в тил.
Патронатна служба "Янголи Трійки" – перша в Україні система медичного, юридичного та психологічного супроводу поранених – повертає у стрій 85% бійців після поранення. Важливо, що вони розпочали свою діяльність ще у 2014 році. Сьогодні за ініціативи "Гайки" такі патронатні служби створюють у кожній бригаді Сухопутних військ.
Армія нового типу
Третій корпус – це доказ, що в умовах тотальної війни можна будувати армію нового типу. Введено роль Battle Captain – досвідченого офіцера, що керує пунктом управління під час бойового чергування. Це дає змогу командиру зосередитись на стратегічних задачах, не тонучи в оперативній рутині. Запущені бригади, що рік тому входили в корпус із низькою комплектністю, сьогодні не просто тримають лінію – воюють ефективно.
53 бригада скоротила самовільне залишення частини на 70%. 125 бригада наростила артилерію на 1200%. Це зробили не штрафами, а довірою та системою.
Все, що тут відпрацьовується: доктрина безпілотних сил, ешелонована фронтова ППО, патронатна служба, замкнутий цикл підготовки, сержантський корпус, принцип команди команд – це не локальні ноу-хау. Це потенційні стандарти для всіх Збройних Сил. Частина цих напрацювань вже масштабується на інші корпуси. Ми відкриті до співпраці та обміну досвідом з кожним солдатом української армії, бо лише сильна та незламна армія – гарантія миру.
Рік Третього корпусу показує: так будується армія, яка перемагає.