Судова гілка влади, зокрема доброчесні судді Верховного Суду, частина громадського сектору перебувають під постійними ударами ватних телеграм-каналів. Результати дослідження, під час якого викрили кремлівську телеграм-мережу, ми представили в Бонні та Брюсселі. І тут постало питання: а як Верховний Суд протидіє фейкам, які шкодять його "бренду" та репутації суддів? Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Зауважте Як обурлива заява зі США про Крим зіграла нам на руку
У Верховному Суді є пресслужба, яка мала б працювати над комунікаційною стратегією, є керівництво суду, яке відповідає за посилення інституційної спроможності органу влади. З початку повномасштабної війни низка організацій переробили свої стратегії розвитку та комунікацій. Те саме мала б зробити кожна державна установа.
З відповіді пресслужби Верховного Суду зрозуміло, що комунікаційним ударам з боку пропагандистів, по суті, немає протидії. Зате керівництво Верховного Суду перетворило комунікаційну мережу суду на радянщину і піар імені себе.
Протидія фейкам. Що відповіли у Верховному Суді
Вражає, що у відповіді на запит щодо кейсів протидії дезінформації комунікаційна команда Верховного Суду наводить у 2024 році випадки, які трапилися 4 (!) роки тому. А це період до повномасштабної війни, коли Верховний Суд очолювала Валентина Данішевська. При тому, що у запиті йшла мова про випадки саме за поточний 2024 рік.
Відповідь Верховного Суду на запит "Голки"
Виглядає так, що саме за керівництва першої голови Верховного Суду інституція дбала за репутацію. Далі був сумновідомий Всеволод Князєв, а тепер – Станіслав Кравченко, щодо якого є висновок про недоброчесність.
За останнього керівника стрічка новин Верховного Суду суттєво змінилася. Далеко не у кращий бік. Тут питання як до керівництва, так і до кадрів, які відповідають за комунікацію. Це при тому, що зараз є можливість залучити партнерські організації, які можуть надати технічну допомогу у протидії дезінформації.
Судячи з наведеної відповіді на запит, все, що зміг Кравченко за період його каденції голови, – це відмежувати Верховний Суд від іншої організації у стані ліквідації, а саме від Верховного Суду України. Це сталося, коли СБУ у лютому 2024 року затримала працівника Верховного Суду України, який виправдовував збройну агресію Росії та очікував на повну окупацію України.
Фото речей затриманого працівника Верховного Суду України
І хоча зазначені "верховні суди" на папері є різними організаціями, але працював затриманий "ждун" у приміщеннях, де зараз працює Кравченко, і цілком можливо міг займатися вербуванням, а не просто вичікував. Тому відсутність протидії фейкам з боку кремлівської мережі викликають питання.
Після лютого 2024 року для пресслужби Верховного Суду нескладно було б виявити нові випадки поширення фейків про інституцію та його суддів в інформаційному просторі. Однак про це у відповіді на запит нічого немає.
Тому "Голка" відмоніторила стрічку новин Верховного Суду у фейсбуці та виявила навіть за останній період очевидну вибірковість інституції у протидії дезінформації про її суддів.
Рівні і рівніші судді
17 жовтня цього року в Інтернеті з'явилася інформація про зв'язки судді Верховного Суду Євгена Синельникова із підозрюваним у педофілії прокурором із Черкас.
Публікація у "Закон і Бізнес" про Синельникова / Cкриншот
Верховний Суд у відповідь на це повідомив, що цей суддя "не знайомий із затриманим і ніколи не мав з ним жодних відносин, у тому числі "спільного бізнесу". Крім того, суддя Євген Синельников не займається та з огляду на вимоги закону не має права займатися підприємницькою діяльністю. Суддя ніколи не здійснював і не здійснює вплив у кримінальних провадженнях".
Постає закономірне питання: звідки пресслужба Верховного Суду знає про те, з ким знайомий, а з ким – незнайомий суддя, та чим він займається після того, як вийде з приміщень суду?
Ще одна нещодавня спроба Верховного Суду відхреститися від негативної інформації мала місце після виходу матеріалу Bihus.Info про нерухомість судді Ігоря Дашутіна. У відповідь Верховний Суд написав, що сам суддя "вважає, що інформація, наведена в сюжеті, є неправдивою, а сформульовані натяки про його недоброчесність не мають жодних підстав".
Читайте також Україна готує план для Трампа
Добре, що хоч не писали, що знають про недостовірність інформації Bihus.info. Бо у випадку зі спростуванням інформації про Синельникова виглядало, що керівництво Верховного Суду знає всіх знайомих цього судді та моніторить усю його діяльність за межами роботи.
Інших, а тим більше вдалих спроб Верховного Суду протидіяти негативній інформації про нього, поки виявити не вдалося. Або суд вдає, що не помічає негативну інформацію, або на рівні керівництва та відповідальних за стрічку новин в апараті Верховного Суду є вибірковий підхід до спростування негативних відомостей про окремих суддів.
Для прикладу, після інформації про Синельникова "Закон і бізнес" (за результатами дослідження "Голки", телеграм-канал видання увійшов до кремлівської мережі, яка дискредитує судову реформу та низку суддів) поширив негативну інформацію ще про декількох суддів Касаційного цивільного суду:
- Владислава Шиповича (у матеріалі "У Верховному Суді працює колаборант – журналістське розслідування");
- Наталію Сакару (у матеріалі "Навіщо суддя ВС їздила на ТОТ та оформила нерухомість на свекра – журналістське розслідування");
- Олену Білоконь (у матеріалі "Суддя ВС оформлює на родичів корупційні статки – журналістське розслідування").
Щодо суддів Шиповича, Сакари та Білоконь пресслужба Верховного Суду змовчала, а у випадку з суддею Синельниковим – ні. Постає питання: чому діє вибірковий підхід?
Джерело поширення інформації у всіх випадках одне і те ж – "Закон і бізнес".
Що "не бачить" керівництво Верховного суду
Зі сторінок Верховного Суду у соцмережах виглядає так, що замість захисту незалежності та зміцнення інституції апарат взяв курс на заперечення негативної інформації про "обраних" суддів, просування позитивної інформації про своїх очільників й окремих суддів, які мають негативні висновки Громадської ради доброчесності.
Щоб відстежити інфопростір, пресслужба могла б узяти готову аналітику, яку підготував громадський сектор, – це вже систематизовані дані. У них можна відшукати те, що Верховний Суд "не помічає".
Коли розпочався конкурс на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з телеграм-каналів почали литися фейки. На початку серпня написали, що переможець у конкурсі вже визначений. За версією анонімного каналу "Под Мантией", це мав бути суддя Верховного Суду Дмитро Гудима. Але "прогнози" не збулися.
"Под мантией" написали, що в судді Гудими під час обшуку у справі Князєва нібито вилучили 700 000 доларів. Не треба бути великим спеціалістом, щоб зрозуміти, що якби це сталося, то на суддю чекала б доля самого Князєва, та й за рік ця інформація вже б стала публічною.
Цікаво Чим відзначився ведучий FoX News, якого Трамп хоче призначити главою Пентагону
Так само не треба бути фахівцем з комп’ютерних технологій, щоб, зіставивши дані порталу "Судова влада України" і Єдиного державного реєстру судових рішень, зрозуміти, що суддя Гудима ніякого вилучення у нього коштів у Вищому антикорупційному суді не оскаржував. Тому і не немає з приводу неіснуючих скарг рішень цього суду.
Протидія такій дезінформації, яка потенційно може впливати на конкурсні процедури, не цікавить пресслужбу Верховного Суду. Остання дає у відповіді на запит приклади боротьби з фейками 2020 року. Причому із відповіді видно, що телеграм-канали пресслужба моніторить. Але для чого, якщо немає подальших дій?
"Водночас повідомляємо, що дані щодо випадків поширення дезінформації стосовно діяльності Верховного Суду та суддів ВС, не систематизуються, а тому не можемо надати точної та деталізованої інформації щодо їх кількості", – мовиться у відповіді.
І, попри це, навівши у відповіді архаїчні факти 2020 року, визнавши відсутність системного підходу, у відповіді нас переконують, що "виявлення та спростування недостовірної інформації є частиною комунікаційної діяльності Верховного Суду". А от на що є час у пресслужби – це на створення портретів керівництва для сторінки у фейсбуці, або на серію постів в інстаграмі з їхніми фотографіями.
Хто такий Бабанли і чому його так багато
Наразі можна сказати точно, що входить до комунікаційної діяльності Верховного Суду. Інстаграм-сторінку цієї інституції легко можна сплутати з особистою сторінкою Расіма Бабанли – першого заступника керівника Апарату – керівника департаменту аналітичної та правової роботи ВС.
Знімок екрана зі сторінки Верховного Суду в інстаграмі
Бабанли позиціюють, як аналітика, який "зумів поєднати штучний інтелект з правосуддям". Так от, ШІ міг би допомогти у моніторингу фейків, які поширюють про роботу Верховного Суду та суддів Верховного Суду. Але це, як наочно видно, не є частиною комунікаційної стратегії найвищого судового органу. На сьогодні вона більше спрямована на те, щоб показувати першого заступника керівника Апарату Верховного Суду.
Судячи з інтенсивності дописів, його кадрово можуть готувати:
- або до того, щоб замінити Віктора Капустинського на посаді керівника апарату (найвпливовіша посада у Верховному Суді після голови цього суду);
- або до того, щоб під час найближчого конкурсу на посаду судді Верховного Суду цей спеціаліст зі штучного інтелекту міг одягнути мантію.
Анонс лекції Бабанли
Для посилення "ефекту" апаратники Расім Бабанли і його керівник – Віктор Капустинський – навіть увічнюють себе у намальованих портретах і підтримують цю "командну" творчість вподобайками на сторінці Верховного Суду.
Знімок екрана зі сторінки Верховного Суду у фейсбуці
Пресслужба Верховного Суду не може існувати сама по собі без контролю згори. На її роботу впливають Бабанли та голова Верховного Суду Станіслав Кравченко. Ймовірно, певні можливості щодо інформаційного потоку зберігають також голови касаційних судів Михайло Смокович, Лариса Рогач, Олександр Марчук, Борис Гулько, секретар Великої Палати Віталій Уркевич і вічний секретар Пленуму Верховного Суду – Дмитро Луспеник.
Але Кравченко – це точно не той, хто посилить у публічній площині бренд Верховного Суду. Чого вартий лише його вихід в пресу перед засіданням суду першої інстанції у справі про російське громадянство колишнього судді Верховного Суду Богдана Львова. Кравченко дав перед засіданням суду, по суті, формуюче інтерв'ю, у якому мовилося про те, що звільнення Львова це була "суб'єктивна позиція Князєва". Складалося враження, що у такий спосіб голова найвищого суду намагався вплинути на судове рішення. І ніяка там етика чи Бангалорські принципи, які діють для суддів, Кравченка тоді чомусь не зупиняли.
Тут варто згадати, що є судді Верховного Суду, які доклалися до того, щоб очистити судову гілку влади від Львова – це Віктор Пророк і Олена Кібенко. Проти них так само працює виявлена мережа кремлівських телеграм-каналів. Але у відповіді пресслужби Верховного Суду про це не прочитаєш.
Тому постає цілком логічне питання: чому піар Бабанли важливіший, ніж протидія ворожим фейкам, які шкодять Верховному Суду як інституції?
Кравченко мав би за тривалий час перебування на посаді налагодити роботу пресслужби. Вона з моменту його обрання "зламалася", бо навіть в часи війни тут не видно реальної стратегії, крім самопіару. Тому на звернення до Вищої ради правосуддя, Служби безпеки України та на реальну протидію фейкам від теперішнього Верховного Суду сподіватися, швидше за все, не варто.
"Голка" надіслала запит до Верховного Суду з проханням надати копію чинної комунікаційної стратегії органу влади, а у разі її відсутності, – повідомити, чи є наміри її розробити і затвердити.