Це було критично важливо і для дітей, яких батьки могли відвернути казками, і для дорослих, яким книжка ставала тимчасовою втечею від страху. Проте вже за кілька місяців стало зрозуміло, що читацькі смаки сильно змінюються. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
До теми Підтримати себе у складний час: підбірка 5 книжок, які повернуть надію на краще
Як змінилися читацькі смаки українців під час війни
Найперше, суттєво впав попит на дитячу літературу – багато родин із дітьми виїхали за кордон, і український ринок значно скоротився. Натомість вибухнув інтерес до книжок про Другу світову війну. Люди шукали історії про часи, коли світ теж переживав катастрофу, але врешті-решт добро перемогло. Це своєрідна терапія – шукати аналогії і триматися надії.
Сьогодні ми бачимо інші цікаві зрушення. Дуже популярними стали self-help та науково-популярні книжки, де люди намагаються зрозуміти, як працює їхня психіка, тіло, як дати раду стресу та віднайти внутрішню опору. Шалену популярність мають трилери – думаю, це теж спосіб безпечно "прожити" страх, але вже на сторінках книжок.
А ще українці активно позбуваються старих російськомовних бібліотек і замінюють їх класикою українською мовою в красивих виданнях – це про оновлення, про ідентичність, про внутрішню незалежність.
Нашими абсолютними хітами останнього часу стали:
"Війна за реальність" Дмитра Кулеби – книжка про інформаційні війни, протидію дезінформації та про те, як не загубити себе в хаосі фейків. Ми кілька разів робили додруки, бо попит не спадає;
серія "Навколо світу" – коли фізично подорожувати складно, люди мандрують уявно, через сторінки;
"Заборонена полиця" – добірка книжок, які були під заборонами різних авторитарних режимів. Тема цензури й свободи зараз близька українцям як ніколи.
Але є й менш гучні видання, які для мене особливі. Наприклад, наші книжки про історію України, мемуари, біографії. Вони формують глибоке відчуття, хто ми є, через які випробування проходили й звідки черпати силу.
Видавництво в нових умовах
Попри масові блекаути, зупинки друкарень у прифронтових регіонах і постійні ризики, ми зупинили роботу лише на один день. Потім із партнером сіли й вирішили: ми мусимо продовжувати, будемо платити зарплати, будемо тримати команду в тонусі роботою – це найкраще, що можемо зробити.
Уже у квітні 2022-го у нас вийшла перша книжка воєнного часу – тоді, коли багато видавництв ще були в паузі. Ми завжди дотримувалися максимальної якості, навіть попри вимушене здорожчання паперу та друку, яке за ці роки сягнуло мінімум 40 – 50%. Саме завдяки тому, що не дозволили собі тривалої зупинки, змогли залишитися серед лідерів ринку.
Все, що робить "Книголав", дуже відображає мої власні смаки й принципи. Для мене немає сенсу мати бізнес, якщо ти не можеш видавати те, у що віриш. Ми повністю україномовне видавництво ще з моменту заснування – коли це не було "мейнстримом". У нас нульова толерантність до російських авторів чи будь-яких проявів "русского міра". Ми навіть переглядаємо наші лонгселери, видані до війни, і якщо бачимо там щось недоречне, то або прибираємо ці згадки, або повністю знімаємо книжку з друку.
Я вірю, що стратегічно розвиток українського ринку залежить від того, чи з'являтимуться нові потужні гравці та гарні, сучасні видання, які формують культуру читання. Хочеться, щоб застарілі, сірі, радянські практики залишалися у минулому.
Також бачу величезний потенціал для зростання українських авторських історій, особливо у нон-фікшн та художній прозі. Так, переклад західних бестселерів залишиться важливим, але український голос сьогодні як ніколи актуальний – і для нас самих, і для світу.
Що я точно зрозуміла за ці три роки – українці неймовірно відкриті до знань. Ми нація, яка вміє надихатися через книжки, яка схильна аналізувати, брати уроки з історії інших і знаходити опору в чужих досвідах. Я щаслива, що можу бути частиною індустрії, яка створює для людей це натхнення.