Стіни поки пошарпані, а паркан трохи заіржавілий, бо поремонтувати не встиг.
До теми: В очікуванні батька: зворушлива історія про те, як живе сім’я полоненого моряка Оприска
Сюди вони разом з чотирма дітьми переїхав лише навесні минулого року.
Родина полоненого моряка на фоні будинку
Невдовзі один із дітей, тоді ще 18-річний Андрій вирішив іти на флот і жив уже в Одесі. Там спочатку навчався в морському училищі. Службу мав розпочати у вересні, але, порахувавши місяці, вирішив, краще раніше завершить служити і зможе заселитися в квартиру з дівчиною Мариною.
Андрій Ейдер з дівчиною
Тому хлопець вперше вийшов у море вже у серпні. До полону на той момент лишалося три місяці. Андрій вправно стріляв, його хвалили старші колеги по службі. Він порівнював управління бойовими катерами із комп’ютерними іграми. Йому подобалося виходити в море, батькам надсилав жартівливі фотографії.
Андрій Ейдер
Перехід кораблів з Одеси до Маріуполя у листопада командування планувало тричі. Перші два рази операція зривалася через шторм і негоду. Хлопець повідомив батьків, що йде у рейс, але не говорив конкретних дат.
Мачуха Євгенія розповідає, коли почула про захоплення українських кораблів, відчувала, що там може бути Андрій. Чоловікові сказати про це спершу не наважилася, бо у того якраз в той час були проблеми із серцем. Коли і Дмитро дізнався, навпаки почав себе краще почувати, кажуть, то адреналін так подіяв.
Мачуха Андрія Ейдера – Євгенія
Рідна мама Андрія – Вікторія Ейдер живе в Одесі, її запрошував президент Володимир Зеленський на зустріч із родичами у травні. А от чи не найбільшим активістом із повернення моряків додому стала саме мачуха Євгенія.
Разом з кількома художниками та родичами полонених вона возить Україною виставку морських картин "Повернення додому". Спершу так назвали чат у соцмережах, а потім цю робочу назву присвоїли вже і своєму проекту. Організатори домовилися, що картини художники не забиратимуть, а вручать хлопцям, коли ті повернуться додому.
Картини із виставки "Повернення додому"
Конверти із корабликами, у який відправляють листи полоненим морякам у московське СІЗО – теж справа рук Євгенії. Вона дізналася, що концерти не проходять цензуру, тому на них і вирішила друкувати фото паперових корабликів оригамі у кольорах українського прапора.
Важливо! День Військово-Морських Сил України: чому українські моряки – настільки круті
Чекає повернення сина і Дмитро у своїй кузні. Тут він поєднав два своїх хобі: холодну зброю і історію. "Це моє покликання. Я, як мені тато розповідав, свій перший ніж зробив у 9 років. А перший раз в кузню я потрапив в 13 років. І все, я не вилазив звідти", – пригадує Дмитро. Тепер професійно кує репліки саблей, кинджалів і мечів, наприклад, скандинавських.
Робить він це не лише у власне задоволення чи на замовлення, але і для фронту. У майстерні роблять ножі в відправляють їх військовим в ООС. Там же разом із кількома ковалями робить 24 нагородні кортики для полонених моряків.
Кузня батька Андрія Ейдера
Чоловік каже, жителі у Надвірній навіть не знали, що поруч живе родина одного із моряків. Коли бажають їм "триматися" і "сил", чоловік одразу пригадує жартівливий малюнок Андрія із СІЗО. Його чернетку він наділав Євгенії в одному з листів, а вона перемалювала картинку вже в кольорі і фарбами.
"Я вже не хочу більше збирати папку"
У родині збирають окрему папку "Андрій" з усім документами із судів, зверненнями до міністерств, документами від дипломатів, фотографіями і листами.
Чекаємо, я вже не хочу більше збирати папку, щоб вона товстіша ставала. Розумію, що звичайно, що далі буде в Трибуналі розглядатися справа, якісь відшкодування і тому подібне. Це я як доросла людина розумію. Але в першу чергу думає про те, щоб Андрій якнайшвидше був дома,
– розповідає Євгенія.
Більше про родину дев’ятнадцятирічного моряка Андрія Ейдера дивіться у відео:
Українські моряки в полоні РФ / Інфографіка: 24 канал
