Про всі ці загрози та про настрої громадян Молдови 24 Канал говорив з молдовським журналістом Євгеном Ковальським. Наскільки реальна загроза та як вона зараз впливає на життя країни – читайте далі.

До теми Захоплення аеропорту в Кишиневі та новий фронт: чи може Україна захистити Молдову від Росії

Зараз ситуація довкола Молдови розвивається стрімко, є багато заяв, багато думок тощо. Як зараз тамтешні ЗМІ висвітлюють усі ці події?

Насправді в нашому інформаційному просторі ризик реальної загрози з'являється далеко не вперше. Протягом цього року ширилось дуже багато фейків. Наприклад, про мобілізацію громадян та про дестабілізацію ситуації у Придністровському регіоні. Страшно говорити, але люди звикли до цього. Особливо на тлі про численні заяви щодо "утисків" національних меншин, закриття каналів, які некоректно висвітлювали війну.

Люди звикли не довіряти нікому та перевіряти інформацію. Нещодавно було масштабне опитування серед громадян Молдови і половина респондентів заявила, що не довіряє жодному нашому політику, то що можна говорити про іноземних політиків? Не буду викривляти факти і скажу, що Путін – найпопулярніший іноземний політик серед громадян Молдови. Країна, на жаль, останній рік живе у постійному передчутті загрози.

Все ж таки риторика політиків Молдови змінюється. До прикладу, новий прем'єр-міністр відзначився заявою, що Придністров'я потрібно демілітаризувати, а російські військові мають звідти піти. Ще в грудні були схожі заяви депутата від президентської партії, але від них відхрестилися. Позиції дуже змінні. Як суспільство бачить розв'язання питання Придністров'я зараз?

Важливо розуміти, що таке "демілітаризація". Це, в першу чергу, позбавлення регіону від російського впливу та фізичного перебування там російських військ. Наша країна миролюбна. Вона не має наміру вступати в будь-які військові конфлікти – про це каже і наша влада і так звана "влада" Придністров'я.

З цим утворенням по ту сторону Дністра наша країна існує вже понад 30 років. Воно взагалі не називається "окупованою територією". Це не тому, що ми відмовляємось називати це "окупацією", а через те, що ми вважаємо це своєю територією та не маємо бажання наголошувати на тому, що там перебувають російські військові.

Так, є певні ризики, але це – не справа військового конфлікту. Це потрібно вирішувати мирним врегулюванням, хоч Росія вже й відмовилася від власної постанови 2012 року, де вона постановила, що цей конфлікт має бути вирішений саме мирно та ніяк інакше. Ми далі будемо гнути цю лінію, бо війни нам не потрібно. Тим паче війни з іншою частиною території Молдови.

Уже майже рік в Україні говорять про загрози нападу з Білорусі й відкриття другого фронту. Тепер, на тлі ймовірних планів Кремля щодо Молдови є розмови про атаки з Придністров’я. Як ти вважаєш, такий сценарій ймовірний?

Потрібно розуміти, що там немає достатньої кількості російського контингенту. Крім цього, у них немає ніяких шляхів для постачання необхідних речей для ведення війни на території України з боку Придністров'я.

Прем’єр Речан напередодні заявив, що росіяни готують державний переворот у Молдові із захопленням аеропорту у Кишиневі, який вони якраз і зможуть використовувати для постачання усього необхідного. Наскільки цей сценарій є реалістичним?

Тут я буду послуговуватися перевіреними джерелами. Наш прем'єр говорив, що Україна готова до подібної ситуації. Він заявив, що це – не єдиний шлях, яким може піти Росія для дестабілізації нашої країни, але захоплення аеропорту у Кишиневі – один із вірогідних сценаріїв. Також можливе захоплення адмінбудівель.

Сценаріїв декілька і я дуже сподіваюсь, що заяви про те, що відповідні органи готові, це – не лукавство. Ми можемо покладатися тільки на них, адже якогось народного руху у нас немає. Причина знову ж таки в тому, що майже половина громадян не бачать загрози з боку Росії. Це за даними опитування, яке проводилося в середині минулого місяця. Майже 48% заявило, що Росія не загрожує державності Молдови. Хочу сподіватися, що влада дійсно тримає ситуацію під контролем, але хочу вірити, що ніяких провокацій не буде.

Через специфіку своєї професії нещодавно я сам виходив на вулицю та питав людей, чи бачать вони ризики того, що так чи інакше Молдова буде брати участь у війні? Більшість тих, з ким я говорив, ці ризики усвідомлюють, але вони переконані, що поки Україна стоїть, конкретних дій з боку Росії не буде.

Опозиція в Молдові періодично організовує мітинги, зокрема за відставку Маї Санду. Чим зумовлена така прихильність до опозиції з боку людей?

Вони спекулюють не на темі війни, бо це доволі складно, враховуючи прецеденти падіння ракет. Вони збирають людей провокаціями через тарифи. У нас дуже підвищилися тарифи на опалення, електроенергію, на все. Саме під цим приводом опозиція збирає людей на ці мітинги у Кишиневі. Під час одного з останніх навіть порушили питання оплати цих рахунків самою владою.

Ціни підвищились, бо змінилися і ціни закупівель. Звичайні громадяни, очевидно, не можуть впоратися з цим. Саме на цьому будуються всі провокації: "нехай Санду поїде до Москви і домовиться". Дуже легко на цьому спекулювати, коли це елементарно неможливо. Не відчуваючи ризиків подальших відносин із Росією, вони піклуються про побутові речі.

На початку повномасштабної війни Санду говорила про повну підтримку України, але відмовлялася приєднуватися до санкцій через залежність Молдови від російського газу та енергоресурів. Виходить, що вона передбачала такі спекуляції?

Такі спекуляції приходять з кожною новою владою. Це питання енергетичної кризи, яка зараз глибша та важча. Це додаткове поле для спекуляцій. Коли опозиція каже, що може домовитися з Москвою про дешевий газ, то очевидно, що газ по 550 доларів, а не по 1100 – це привабливий аргумент. Країна в побутових проблемах. Для тих людей, які витрачають усю свою зарплатню на оплату тарифів, питання не в національній безпеці.

Так само активно проросійська опозиція спекулює на цифрах. Я живу в Кишиневі і їдучи на роботу, я можу бачити, скільки людей виходить на ці мітинги. Відповідні ЗМІ пишуть, що їх вийшло 40 000, хоча насправді — усього лише 6 000. Я їду після роботи додому – порожньо. Куди поділися 40 000 людей?

Люди, які не бачать на власні очі, що це за зібрання, для них це вагома цифра.

Протест у Молдові
Протест у Кишиневі 19 лютого, на якому були "40 000" людей / Фото росЗМІ

Чи спекулюють проросійські ЗМІ темою падіння ракет на території Молдови, адже зокрема були висновки про падіння ракети С-300 – ймовірно, української ППО.

На цій темі складно спекулювати. Ми бачимо новини про масовані обстріли України і слідом читаємо про падіння ракет на нашій території. Як на цій темі спекулювати? Це питання не просте навіть для політтехнологів найвищого ґатунку. Чи постає тут питання безпеки? Так, авжеж. Неважливо, чия це ракета. Ми не можемо її збити самостійно і її збиває інше ППО, тому вона не може просто розтанути в повітрі.

Спекуляцій на цьому не може бути, адже падіння ракети — це факт. Країна невелика й інформація дуже швидко поширюється через Інтернет. Як після цього спекулювати?

У ЗМІ, напевно, не спекулюють, бо це вже питання факту. Інше питання до ставлення людей і непорозуміння, адже що вона робить на нашій території. Часто люди не вникають у контекст того, чому взагалі ці ракети потрапляють у наш простір, але вони мають власне ставлення до цього. Знову ж таки, за останніми опитуваннями, близько 12% людей вважають, що зараз відбувається "звільнення України від нацизму", а 23 – 24% вірять, що війна в Україні – це захист псевдореспублік.

Але якщо подивитися на опитування, проведені минулої весни, то все ж кількість тих, хто підтримує Росію у цій війні дещо зменшилася. Що на це могло вплинути?

Переселенці і масове висвітлення інформації у ЗМІ. За першу добу вторгнення близько 20 000 громадян України перетнули наш кордон і загалом декілька сотень тисяч людей або зараз у Молдові, або виїхали далі чи повернулися до України. Переселенці розповідали про власний досвід, про те, чому вони були змушені виїхати.

Переселенців було дуже багато, значна частина з них жила з молдовськими сім'ями, жили у великих містах і в селах. На Півдні у нас є село Волінтір. За кошти ЄС були відновлені будинки, в яких ніхто вже не жив, і вони були надані українцям. До прикладу, з Миколаєва приїхала родина з чотирьох поколінь – від прабабці до маленької правнучки і вони жили в цьому селі.

Контекст війни не зникає. Так, люди втомилися від нього, але він досі є, він постійно на екранах і на порядку денному.

Значна частина ЗМІ в Молдові з перших годин вторгнення почала приділяти багато уваги темі війни. У прайм-таймі о 20:00 в 40-хвилинному випуску новин половина ефіру відведена висвітленням подій в Україні, зокрема на фронті, з посиланням на українські чи західні медіа.

Як уся ця інформація про можливі загрози для Молдови впливає на людей? Можливо, є ті, хто виїжджає?

Люди як виїжджали раніше, так і виїжджають зараз. На жаль. У цих ризиках країна живе вже рік, попри те, що ми бачимо на телеканалах, ми все одно приміряємо це на себе. Але чи було це приводом для молоді виїхати з країни – у них, мабуть, інша мета, як і раніше, з 2014 року, відколи у нас з'явився безвіз.

Якщо зараз багато людей виїжджають до ЄС, то в країні зростає концентрація прихильників проросійської опозиції, чи не так?

Ні, збільшується концентрація людей з побутовими молдовськими проблемами і на їхньому тлі є можливості спекуляції для опозиції, яка каже, що поїде до Москви домовлятися про дешевий газ. Річ не в підтримці Росії, а в бажанні позбутися тих побутових проблем. Й опозиція обіцяє це. І не важливо, що її лідер (Ілон Шор – 24 канал) перебуває в міжнародному розшуку, не у Молдові зараз і фігурує у величезному корупційному скандалі.

Країною розкинута його мережа соціальних магазинів – він же моментально розв'язує побутові питання багатьох людей, а якщо в тебе їх багато, то, ймовірно, ти й будеш підтримуватимеш саме цей політичний рух.

Усі ці протести, які були восени, і зараз час від часу є… Була таргетована реклама у фейсбуці від ноунеймів, які її оплачували. Реклама закликала виходити, казала, що буде багато народу.

Мая Санду вже мала зустрічі днями з Джо Байденом, з Анджеєм Дудою у Варшаві, зараз у неї візит до Румунії і зустріч з президентом. Президентка припускає членство в НАТО. Колись Україна на міжнародній арені була недооцінена і це фактично було видно по тому, як світ відреагував на анексію Криму в 2014 році. Тепер же недооцінена Молдова – коли були інциденти з ракетами у Польщі чи в Румунії, їх активно обговорювали, а вже кілька таких випадків у Молдові не мають належної реакції світової спільноти. Як ти вважаєш, усі ці зусилля, які зараз докладає Санду, допоможуть змінити ситуацію і зробити Молдову гравцем на міжнародній арені, на якого звертатимуть увагу, і подібні інциденти отримуватимуть жорсткішу реакцію?

Це питання політичної програми, з якою Санду прийшла до влади. Зараз це відбувається на тлі війни – факт. Те, що Молдова недооцінена – залежно з якого боку дивитися. Я дуже хочу сподіватися, що ситуація і справді зміниться, але в нас є демократичні вибори і не факт, що Санду виграє наступні. Так вже було.

Це питання євроінтеграції, це питання зближення з НАТО, але зараз Молдова не може стати повноправним членом Альянсу, бо в нас закріплений у Конституції нейтральний статус. Змінити цей вектор не так легко в юридичному сенсі з такою активною опозицією і з населенням, яке не довіряє політикам.

Байден і Санду
Зустріч Байдена і Санду в Варшаві / фото пресслужби президентки Молдови

Я сподіваюся, що зараз є шанс на зближення з НАТО, проте, що буде далі – я дещо песимістично налаштований. Раніше це було, всі ці питання з євроінтеграції і ще до президенства Додона. Безвіз у 2014 році був маленьким кроком для ЄС, але великим для нашої країни. Я сподіваюся, що ця тенденція продовжиться і не завершиться візитами Санду до Варшави чи Бухареста.

Молдова ще має статус кандидата у члени ЄС.

Так, але на якому тлі це сталося? А ще ми маємо питання Придністров’я, яке принципове для подальшого розвитку відносин з Європейським Союзом. Це питання багатьох років і не факт, що влада, яка прийде потім, може розвивати цей напрямок.