Питання реінтеграції, а саме – повернення економічного, соціального та правового статусу, мають бути найважливішими після деокупації територій. Пропоную детальніше розглянути деякі правові проблеми, з якими стикається українська влада після деокупації територій та які можуть заважати реінтеграції. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

Зауважте ЗМІ писали, що США відкинуть повернення України до кордонів 2014 чи 2022 років: чи дійсно це так

Довідка. За Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" деокупацією називають комплекс заходів державної політики, наслідком яких є цілковита відсутність на території України, що була тимчасово окупована, збройних формувань Росії та окупаційної адміністрації та встановлення ефективного контролю України на цій території.

Колабораційна діяльність

Питання безпеки деокупованих територій охоплюють як розмінування, ліквідацію наслідків воєнних дій та захист неба над звільненими територіями, так і роботу щодо виявлення колабораціоністів та розслідування їхньої діяльності.

Після розширення тлумачення статті 111 Кримінального кодексу України "Державна зрада" відбулася криміналізація колабораційної діяльності. Мовиться про осіб, які добровільно погодилися на співпрацю з окупаційною владою, і ця співпраця має наслідки для місцевого населення, навіть може призводити до загибелі людей.

Також криміналізоване пособництво державі-агресору. Воно полягає у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства (громадяни Росії – виняток) з метою завдання шкоди Україні.

Нині в Єдиному реєстрі судових рішень є понад 2800 вироків (за період з 1 січня 2022 року по 11 березня 2025 року) за статтею 111-1 КК України. У червні 2024 року в Єдиному реєстрі судових рішень було вдвічі менше вироків.

У розмежуванні видів правопорушень, які варто розслідувати після деокупації, має стати в пригоді відносно недавня постанова Верховного Суду, де він перекваліфікував дії особи, яка передавала ворогу інформацію про ЗСУ, з колабораціонізму на поширення відомостей про розташування ЗСУ.

"У разі вчинення відповідних діянь особами, які не мають зв'язків з тимчасово окупованою територією, навіть якщо така особа є громадянином України, але при цьому проживає в інших місцевостях, такі діяння не є колабораційною діяльністю. Тому їх необхідно кваліфікувати за іншими статтями, зокрема, як у цьому кримінальному провадженні за ст. 114-2 КК України", – висновують судді.

ВС наголосив, що взаємодія з ворогом може бути дистантною. Це є специфічною рисою насамперед інформаційних діянь, вчинення яких на шкоду Україні можливе як на тимчасово окупованій території, так і на території, що підконтрольна Україні, чи взагалі за кордоном. Але навіть визнання можливості безконтактної взаємодії з ворогом не має змінювати соціально-правової природи колабораційної діяльності як такої, що як явище існує лише на окупованих територіях.

Фіксація злочинів Росії

Ще одним викликом для правоохоронних органів на деокупованих територіях є фіксація та документування злочинів збройних формувань Росії й окупаційної влади. На день написання цієї колонки Офіс Генерального прокурора зафіксував майже 159 370 злочинів агресії та воєнних злочинів. Кожне таке розслідування передбачає огляди місць подій, слідчі експерименти, обшуки й допити.

Ми всі пам'ятаємо, який обсяг роботи мали виконувати правоохоронці й інші фахівці після деокупації Бучі, Ірпеня, Тростянця, Ізюму, Херсона… Тоді допомогу надали як окремі особи, так і країни. Наприклад, США, Японія, Німеччина, Нідерланди сприяли технічному оснащенню та профільному навчанню наших криміналістів.

Економічні й соціальні проблеми

Звісно, деокуповані території мають різний ступінь руйнувань, гуманітарних, економічних та екологічних проблем. Деякі місцеві ради стикнулись із тим, що депутати виїхали, і орган самоврядування не міг працювати та ухвалювати потрібні рішення через відсутність кворуму.

Економічні й інфраструктурні проблеми деокупованих громад часто взаємопов'язані, адже відсутнє світло-, водопостачання чи зруйновані автошляхи не дають змоги запустити виробництво знову. Зниження економічної активності тягне за собою й відсутність податків у місцевому бюджеті, відповідно, соціальні проблеми можуть тільки поглиблюватися.

Читайте також Політичні гойдалки не припиняться: то що нам робити?

У цьому аспекті варто згадати роль міжнародних організацій. Минулого року USAID спрямувала 522 мільйони доларів на відновлення зруйнованої обстрілами інфраструктури та підтримку надання державних послуг. І якщо більшість проєктів USAID наразі зупинені, то ПРООН, зокрема через систему партнерів, продовжує свою роботу. Наприклад, минулого року загалом на всі проєкти було витрачено 250 мільйонів доларів.

На цей рік бюджет заплановано скромніший – 164 мільйони доларів США. Тут, найімовірніше, дається взнаки те, що USAID був системним донором і для ПРООН.

Захист реєстрів та архівів

Руйнування адміністративних будівель погіршує доступ населення до адміністративних послуг. Окрім того, Росія фізично руйнує архіви й організовує кібератаки на електронні реєстри (після останньої атаки наприкінці 2024 року реєстри відновили повноцінну роботу через місяць).

Щодо доступу до архівних даних нещодавно стало відомо, що окупаційна влада Бердянська на Запоріжжі спалила частину архівних документів міськради, оскільки вони були оформлені українською мовою. Це також може стати перешкодою для відновлення правоустановчих документів.

Окремою проблемою можуть бути наслідки несанкціонованого доступу колаборантів до реєстрів та відновлення їх попереднього стану.

На мою думку, після вирішення всіх безпекових питань і надання доступу до адміністративних послуг, потрібно вирішувати економічні проблеми території. Треба створювати сприятливі умови для бізнесу, спрощувати певні процедури, зменшувати податкове навантаження або пропонувати пільгове кредитування і страхування можливих ризиків.